Провадження № 1-кп/582/35/25
Справа № 582/512/25
Копія
"28" жовтня 2025 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Недригайлів кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200470000184 від 15.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терни Недригайлівського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,
за ст. 336 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 будучи військовозобов'язаним та визнаним придатним до військової служби, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши за отриманою повісткою до. ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначені дату та час, та не прибувши в подальшому без поважних причин.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932 XII від 06.12.1991 (зі змінами і доповненнями в редакції закону № 3783-1X від 05.06.2024) та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (зі змінами і доповненнями в редакції закону №3633-ІХ від 11.04.2024) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє до цього часу.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа №800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 та № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІX від 03.03.2022, на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указу Президента України № 65/2022, а також Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 342/2022 від 17.05.2022 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 25 травня 2022 року на 90 діб. В подальшому строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами і доповненнями в редакції закону №3902-ІX від 20.08.2024), військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами і доповненнями в редакції закону № 3902-ІХ від 20.08.2024), призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У зв'язку з проведенням загальної мобілізації на території України до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув ОСОБА_4 , який завершував проходження військово-лікарської комісії.
Так, відповідно до карти обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_4 № 1054 від 27.10.2023, яку військово-лікарською комісією було надано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби, згідно вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами та доповненнями), про що медичною комісією складено довідку № 3/65 від 28.01.2025 та того ж дня ОСОБА_4 ознайомлено з постановою ВЛК.
З метою комплектування Збройних сил України, військовозобов'язаному ОСОБА_4 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 28.01.2025 о 12 год 35 хв. вручено бойову повістку та мобілізаційне розпорядження, відповідно до яких йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 31.01.2025 о 16 год 30 хв. для відправлення до військової частини в складі команди НОМЕР_1 . Про отримання повістки та мобілізаційного розпорядження ОСОБА_4 поставив власноручні підписи у корінцях та в журналі. Його ознайомлено з положеннями ст. 336 Кримінального кодексу України. Після чого він покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому 31.01.2025 о 16 год 30 хв чи в будь-який інший час ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, підтверджень щодо поважних причин своєї неявки не надав.
В такий спосіб, ОСОБА_4 , діючи умисно, будучи придатним за станом здоров'я до військової служби та обізнаним про його призов під час мобілізації, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, ухилився від військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 31.01.2025 він дійсно не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_6 . У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.
Свідок ОСОБА_7 , яка працює лікарем офтальмологом та є головою ВЛК Недригайлівської лікарні пояснила суду, що дійсно ОСОБА_4 проходив огляд ВЛК. Відповідно до медичної документації останнього було складено довідку ВЛК відповідно до якої готовність ОСОБА_4 до військової служби визначено, як придатний. Зазначила, що рішення ВЛК ОСОБА_4 не оскаржував.
Свідок ОСОБА_8 , який працює у роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 пояснив суду, що 28.01.2025 ОСОБА_4 пройшов огляд ВЛК за результами якого готовність ОСОБА_4 до військової служби визначено, як придатний. Тому цього ж дня він вручив ОСОБА_4 бойову повістку та мобілізаційне розпорядження. Отримання вказаних документів ОСОБА_4 засвідчив особистим підписом. Після чого пояснив останньому зміст повістки, підстави її вручення, дату та час на коли ОСОБА_4 повинен з'явитися до військомату та наслідки неявки до військомату. Однак, останній у визначений у повістці день до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 , який працює інструктором ІНФОРМАЦІЯ_4 , дав суду показання, в яких зазначив, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 у визначений у повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, за вказівкою керівництва, з метою встановлення місця знаходження останнього у січні 2025 року він виїжджав у с. Терни, Роменського району Сумської області. Коли приїхав за місцем проживання ОСОБА_4 мати останнього повідомила, що вони посварилися після чого її син пішов з дому, його місцезнаходження їй невідоме. Про дану інформацію ОСОБА_9 доповів керівництву. Повідомив, що інші подробиці по даному факту йому невідомі.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується наступними зібраними та дослідженими в ході судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а саме:
- даними витягу з кримінального провадження № 12025200470000184 про внесення до ЄРДР 15.03.2025 відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України, згідно якого: 15.03.2025 до ЧЧ Роменського РВП ГУНП в Сумській області надійшов рапорт поліцейського офіцера громади Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 про встановлення факту ухилення від військового призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 про вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України;
- копією поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 і відправлені у складі команди;
- копією журналу видачі повісток про отримання повістки ОСОБА_4 ;
- копією журналу видачі мобілізаційних розпоряджкень про отримання мобілізаційного розпорядження ОСОБА_4 ;
- копією мобілізаційного розпорядження та розписки;
-копією військового квитка ОСОБА_4 ;
- листом КНП «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області № 01-10/219 від 18.03.2025, з якого слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період чау з 27.01.2025 по 01.02.2025 за медичною допомогою до лікарні не звертався;
- копією довідки № 3/65 військово -лікарської комісії ОСОБА_4 , з якої слідує, що останній визнаний придатним до військової служби;
- копією картки № 1054 від 27.10.2023 обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , відповідно до якої останній придатний до військової служби.
Оцінюючи докази досліджені та перевірені в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 Кримінального кодексу України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням, а для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 Кримінального кодексу України).
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно ч. 1-2, 6 ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65, 66, 67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, місце постійного проживання та реєстрації, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг та заяв на його поведінку не надходило, офіційно ніде не працює, неодружений, дітей не має.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає те, що обвинувачений ОСОБА_4 на час винесення вироку здійснює постійний догляд за членом сім'ї, а саме матір'ю ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою № 877 від 11.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У судовому засіданні сторона захисту і сам обвинувачений заявили про щире каяття, що в свою чергу надає можливість суду врахувати цю обставину, що пом'якшує покарання, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого діяння, та в зв'язку з цим застосувати ст. 69 Кримінального кодексу України або ст. 75 Кримінального кодексу України.
Суд не може погодитися з даними доводами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
В даному випадку щире каяття носить формальний характер, оскільки окрім визнання особою лише очевидного факту вчинення кримінального правопорушення, розкаяння передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків правопорушення, намаганні відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Проте, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_4 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.
Суд враховує, що відповідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення, тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України.
Будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України, а саме призначення йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 336 Кримінального кодексу України, або ж переходу до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції цієї норми закону, чи звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, судом також не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні відсутні пом'якшуючі покарання обставини, які з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов'язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов'язку пов'язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Тому, із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України, особи обвинуваченого, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_4 в мінімальних межах санкцій ст. 336 Кримінального кодексу України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстави для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений.
Арешт на майно не накладався.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
Строк відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання даного вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя: ОСОБА_1