Провадження № 2/641/2580/2025 Справа № 641/4801/25
30 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Щепелевої Г.М.
секретар судового засідання - Рікунова Є.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/4801/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" через систему "Електронний суд" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 196603 від 12.06.2021 року в розмірі 10040,00 грн., та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.06.2021 року між ТОВ " Займер" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 196603, у відповідності до умов якого відповідач отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 2 000 грн. на строк 21 день, з процентною ставкою 2 % на день, 730 % річних. Згідно умов договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі, в результаті чого станом на 16.04.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 10040 грн., а саме: 2000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8040 грн. - заборгованість за процентами. Між ТОВ " Займер" та ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" 17.02.2022 року укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ "Займер" відступило на користь ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" право вимоги за кредитним договором № 196603 від 12.06.2021 року.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
30 жовтня 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, прийшов на наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 12.06.2021 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 196603, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https:www.clu.com.ua/ - одноразовий ідентифікатор СL1758 12.06.2021 року відправлено на номер телефону НОМЕР_1 , згідно довідки ТОВ "ЗАЙМЕР" про ідентифікацію позичальника.
Відповідно до умов п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору, ТОВ "ЗАЙМЕР" надає позичальнику кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 21 день, а саме до 02.07.2021, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Позивачем за кредитним договором №196603 нарахована заборгованість, яка станом на 16.04.2025 року складає 10040 грн., а саме: 2000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8040грн. - заборгованість за процентами.
У розділі 7 договору зазначено реквізити позичальника, зокрема відомості щодо платіжної картки № НОМЕР_2 .
Умовами п.п. 1.4 договору кредит надається товариством у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки вказаної клієнтом.
Згідно із листом ТОВ «ПрофітГід» повідомлено, що 12.06.2021 року 15:34:09 була проведена успішна транзакція №32350-12465-97783 у сумі 2 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відтак, судом установлено, що ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Згідно з наданою ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» випискою, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за кредитним договором № 196603 від 12.06.2021 року станом на 16.04.2025 року становить 10 040,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в сумі 2 000 грн, простроченої заборгованості за процентами в сумі 8 040,00 грн.
14.04.2025 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на адресу відповідача направлено вимогу про виконання зобов'язань за договором №196603 про надання фінансового кредиту від 12.06.2021 року, однак така залишена останнім без виконання.
17.02.2022 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-17/02/2022, у відповідності до умов якого ТОВ "ЗАЙМЕР" передав (відступив) ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" за плату, а ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" прийняв належні ТОВ "ЗАЙМЕР" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2021, ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 196603 від 12.06.2021 в сумі 10040,00 грн, з яких: 2000,00 грн сума виданого кредиту, 8040,00 грн залишок по відсоткам
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положення ч. 1ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 196603 від 12.06.2021 року укладений між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладання договору.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «ЗАЙМЕР» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Таким чином, суд встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами.
Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 196603 від 12.06.2021.
Щодо нарахованих позивачем відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив у тому числі, крім основної заборгованості (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на заборгованість за користування коштами.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 196603 від 12.06.2021 року проценти за користування коштами нараховувалися за період з 12.06.2021 по 16.04.2025 у загальній сумі 8 040,00 грн.
Разом з тим, у п. 1. 2 договору позики встановлено, що строк позики складає 21 днів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як вбачається з кредитного договору, сума отриманого кредиту становить 2000 грн, строк кредитування 21 день. Відсотки за користування кредитом становлять 730% річних від суми кредити із розрахунку 2% на добу.
Нарахування відсотків поза межами строку дії договору є безпідставними, тому суд не вбачає підстав для стягнення відсотків нарахованих після 02.07.2021.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 фактично отриманої суми кредитних коштів в сумі 2 000 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими в період строку кредитування (за 21 календарних днів) у сумі 840,00 грн (2000х2%х21день), загалом 2 840,00 грн, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Окрім того, представник позивача просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 10 500 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)
Відповідно до практика Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, зроблено висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до практики Верховного Суду (постанова ВС від 04.06.2021 у справі №380/887/20), викладено висновок щодо витрат, понесених на професійну правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови в задоволенні вимог відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах ВС від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
На підтвердження витрат представник позивача надав Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023. Пунктом 3.1 Договору встановлений розмір винагороди (гонорару) за надання послуг. При цьому в Договорі послуги визначені як комплекс юридичних заходів, спрямованих виконавцем на стягнення заборгованості з боржників на користь замовника. Пунктом 3.2 Договору урегулювано оформлення підтвердження фактичного надання послуг з правничої допомоги, зокрема, о, підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
Водночас позивач не надав суду зазначених первинних документів та/або будь яких інших документів, що підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 200,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 685,22 грн. (2 840/10 040 х 2 422,40).
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 840,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 685,22 грн., всього на суму 3 525 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 22 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Позивач: ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" код ЄДРПОУ 42228158, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Г.М.Щепелева