Справа №639/1167/25
Провадження №2/639/851/25
30 жовтня 2025 року
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
20 лютого 2025 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 , третьою особою зазначено Службу у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справі дітей Харківської міської ради, в якому позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішення суду було розірвано. Під час перебування у шлюбі у сторін народилась дитина - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Як зазначила позивач, відповідач дозволу на реєстрацію проживання дитини разом із матір'ю не надавав. В рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 зазначено, що дитина проживає разом із матір'ю, відповідач позовні вимоги визнав. Позивачка самостійно здійснює догляд за дитиною.
Ще до розірвання шлюбу батько дитини відсторонився навіть від спілкування зі своєю дитиною. Після розірвання шлюбу та до цього часу його ставлення до своїх батьківських обов'язків не змінилось.
Відповідач працює, отримує постійний заробіток, але надавати будь яку допомогу на дитину не бажає. Матеріальну допомогу на утримання дитини надавати може, оскільки є працездатним та працює. Для потреб дитини відповідно до її віку та для її повноцінного розвитку і виховання необхідні відповідні матеріальні витрати, що включають в себе придбання продуктів харчування, одягу, меблі, предметів та засобів особистої гігієни, сплату за комунальні послуги.
По цивільній справі № 642/3299/23 (наказне провадження 2-н/639/911/23) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини 10 серпня 2023 року Жовтневим районним судом м. Харкова судовим наказом постановлено стягнути з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі заяви 23.06.2023 до досягнення дитиною повноліття. Відповідно цього рішення суду було заведено виконавче провадження, проте аліменти позивач не отримує.
Позивач багаторазово зверталась до відповідача з питань виховання спільної дитини, але він у категоричній формі відсторонювався. Відповідав, що йому це не потрібно. З дочкою бачитись не бажав та не бажає. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, що підтверджує відсутність серйозного ставлення з його боку до своїх батьківських обов'язків. Таким чином відповідач не виявляв навіть інтересу щодо батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Також слід врахувати факти які характеризують особу, а саме скоєння та визнання його судом винуватим у вчиненні багатьох адміністративних правопорушень.
Відповідач тривалий час, з 2021 року взагалі не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, жодного зв'язку відповідач з дитиною не підтримує та ухиляється від виконання батьківських обов'язків, у зв'язку з чим я звернулась до суду з даним позовом.
Відповідач жодним чином не приймає участі у житті дитини та не виявляє такого бажання взагалі. Батько дитини перестав цікавитись долею дитини.
Разом із позовом позивач подала заяву про виклик в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які спілкуються з відповідачем та можуть повідомити про його відношення та ставлення до дитини, відсутність у нього наміру спілкуватись та піклуватись зі своєю дитиною, виконувати свої батьківські обов'язки.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Залучено до участі у справі третю особу - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради. Призначено підготовче судове засідання.
07 березня 2025 року на адресу суду надійшла нотаріально завірена заява від ОСОБА_3 щодо визнання позову.
Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, який набув чинності 25.04.2025. Зокрема, змінено найменування Жовтневого районного суду міста Харкова на Новобаварський районний суд міста Харкова.
16 червня 2025 рок представником позивача ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» сформовано заяву про долучення в якості доказів фотокопії переписки позивачки з відповідачем.
16 червня 2025 року в системі «Електронний суд» представником Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради сформовано пояснення.
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року клопотання позивача ОСОБА_2 про виклик свідків - задоволено.
Викликано для допиту в судовому засіданні свідків:
ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Закрито підготовче провадження у цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Ларенок Д.В. наполягав на задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини викладені в позові. Зазначив, що відповідач не здійснював жодних дій щодо прояву інтересу до дитини, відмовляється від спілкування з нею, надав нотаріально завірену заяву про визнання позову щодо позбавлення його батьківських прав.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи відповідач, в судове засідання повторно не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника, зазначивши , що надати висновок щодо розв'язання спору не надається можливим, оскільки позивач разом із дитиною проживають за кордоном.
Суд вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №1218 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.2021 року. Батьками дитини зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 8).
Відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року у справі №639/6022/22 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис 536.(а.с. 9 - 11).
Відповідно до копії судового наказу у справі №642/3299/23 виданого 10 серпня 2025 року Жовтневим районним судом м. Харкова, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКІТП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 (одні чверті) частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви - 23.06.2023 до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_8 . (а.с. 14-15).
Як зазначає представник позивача, наразі мати з дитиною фактично проживають за кордоном у Франції, батько дитини відмовляється від спілкування з дитиною та надання допомоги, на підтвердження чого долучено скриншот переписки позивача та відповідача (а.с. 70-71).
Батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянином України, надано заяву про визнання позивних вимог, проти позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечує. Наміру спілкуватись з дитиною не має, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юнда Н.П., 10.03.2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 802 (а.с. 42).
Відповідно пояснень органу опіки та піклування, на теперішній час малолітня, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю, ОСОБА_2 , проживають поза межами міста Харкова.
Відповідно до нотаріально засвідченої заяви батька дитини, ОСОБА_3 , відзиву та заперечень батько не має, позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог, позбавлення його батьківських прав відносно доньки не заперечує. Наміру спілкуватись з дитиною батько не має.
З огляду на викладене, ураховуючи, що дитина разом із матір'ю наразі не є мешканцями м. Харкова, керуючись ст. 19, Сімейного кодексу України, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, не має можливості надати суду обґрунтований письмовий висновок щодо розв'язання спору між батьками, але враховуючи наявну інформацію можна дійти до висновку тривалого нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками. (а.с. 73).
Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до вимог частини першої та другої статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
По справі 753/2025/19 за наслідком розгляду спору про позбавлення батьківських прав, постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року, суд виходив з тих мотивів, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
В даній ситуації суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Верховний суд України в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Позивачем, в якості доказів щодо характеристики особі відповідача долучені копії постано про притягнення останнього до адміністративної відповідальності (а.с. 16-28).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала свідчення, що вона доводиться позивачці тіткою, відповідач - колишній чоловік племінниці. Зазначила, що відповідач має вибуховий характер, з ним ніколи не можна було залишити дитину. Відповідач ніколи не забезпечував родину, грошей на дитину не надавав, лише платив за квартиру. Відповідач ще до 2022 року покинув дружину та дитину.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 , пояснив, що доводиться позивачеві дідусем, відповідач колишній чоловік онуки. Відповідач з народження дитини не займався піклуванням та уходом за нею. Залишав родину без грошей, був відсутнім по три місяці. Відповідальності що він батько та чоловік у нього не було. Казав що у нього немає грошей, і дитина його це не цікавить. Батько відповідача казав що його син безпорадний, іноді допомогав продуктами. Наразі онука з дитиною за кордоном, підтримує спілкування.
Як встановлено судом, батько свідомо самоусунувся від здійснення батьківських прав, матеріально не допомагає, участі у вихованні та житті дитини не приймає, не цікавиться життям дитини.
Відтак, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та забезпеченню своєї доньки, а саме не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, матеріально не забезпечує, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне позбавити його батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за вимогу щодо позбавлення батьківських прав (а.с. 1).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 200, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 166 , 180, 181, 182, 183, 192 СК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104.
Повний текст рішення складено 30.10.2025.
Суддя С.О. Рубіжний