Справа № 610/3036/25
Провадження № 2/610/1471/2025
(заочне)
30.10.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Феленка Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Петрової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
12.08.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 23 550 грн за договором позики № 2571222, укладеним 03.01.2024 між відповідачем та первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (далі - ТОВ "1 БАНК").
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач набув право вимоги за вказаним вище договором позики на підставі Договору факторингу 14.06.2021 № 14/06/21. Договір позики № 2571222 від 03.01.2024 підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, зазначений у п. 30 договору позики. За умовами договору позики позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення про зміну кредитора в зобов'язанні, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ТОВ "ФК "ЄАПБ", при цьому позивач не здійснював нарахувань жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за договором позики № 2571222 від 03.01.2024 у сумі 23 550 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним боргом, 17 550 грн - заборгованість за процентами.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, позовна заява містить його клопотання, в якому він просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, а також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, заяв та клопотань від нього не надходило.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 30.10.2025 у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 03.01.2024 між ТОВ "1 БАНК" і ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2571222 на отримання шляхом безготівкового перерахування з використанням картки № НОМЕР_1 ХХХХ 7600 кредитних коштів у сумі 6 000 грн зі строком кредитування 30 днів, фіксованою базовою процентною ставкою за перший день користування позикою - 22,21%, фіксованою базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 3% та денною процентною ставкою 3,5%, що застосовується за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження) (а.с. 6-8).
На підставі зазначених умов було складено та підписано сторонами відповідну таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 9).
Пунктом 1 Договору передбачено, що позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу.
Згідно з пунктами 5.1-5.3 Договору позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 БАНК" (ТМ "СlickСredit"). Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) що розміщені на вказаному сайті.
Відповідно до п. 24 договору, позичальник був ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Пунктом 25 Договору передбачено, що він укладений із використанням мобільного застосунку "СlickСredit-онлайн кредит".
Договір відповідачем було підписано за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора zoUAe4umgP.
14.06.2021 між ТОВ "1 БАНК" і ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір Факторингу), відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження ТОВ "1 БАНК" за плату, а ТОВ "1 БАНК" відступити ТОВ "ФК "ЄАПБ" права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ "1 БАНК" (а.с. 10-12).
Відповідно до п. 1.2 Договору Факторингу перехід від ТОВ "1 БАНК" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого ТОВ "ФК "ЄАПБ" стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ "1 БАНК" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
У подальшому між ТОВ "1 БАНК" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено додаткову угоду № 2 від 28.07.2021, додаткову угоду № 7 від 13.06.2022 та додаткову угоду № 24 від 16.05.2024, якою було визначено загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру боржників № 24 від 16.05.2025 та ціну продажу цих прав (а.с. 13-16).
Матеріали справи також містять Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 24 від 16.05.2024, Реєстр боржників № 24 від 16.05.2025, у якому під номером 2614 значиться ОСОБА_1 , додаткову угоду до реєстру боржників № 24 від 30.05.2024 та копію платіжної інструкції № 21338 від 21.05.2024 про сплату за відступлення прав вимоги відповідно до додаткової угоди № 24 від 16.05.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 16-19).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 за договором позики № 21338 від 21.05.2024 становить 23 550 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним боргом, 17 550 грн - заборгованість за процентами (а.с. 20-21).
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотиви суду.
У судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ "1 БАНК" і ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі договору позики № 21338 від 21.05.2024. Як було передбачено п. 1 Договору, ОСОБА_1 мав отримати у безготівковій формі шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 6 000 грн.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статті 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як було зазначено вище, позику від ТОВ "1 БАНК" ОСОБА_1 мав отримати у безготівковій формі шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 .
З наведених норм законодавства убачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем ТОВ "ФК "ЄАПБ" не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем ТОВ "1 БАНК" були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором позики, а відповідач ці кошти отримав.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту перерахування позики відповідачу, а отже і обставин її надання з метою доведення виконання умов договору позики, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 546, 549, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України суд -
У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
СуддяЮ.А. Феленко