Справа №: 398/5372/25
провадження №: 2/398/3145/25
Іменем України
"29" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ТОВ «Він Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20187,42 грн, а також понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.07.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 230533, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 3500,00 грн. Відповідач належним чином свої кредитні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15425,00 грн, яка складається з: 3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1890,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; 10035,00 грн - заборгованість за пенею та штрафами.
12.04.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1 та додаткова угода № 8 від 15.11.2018 року до вказаного договору, відповідно до яких ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняло належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги до відповідача за договором № 230533 про надання споживчого кредиту від 18.07.2018 року. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом, крім основного боргу за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 3372,90 грн та 3% річних в розмірі 1389,52 грн за прострочення грошового зобов'язання відповідачем.
29.08.2025 року ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, а також через оголошення на сайті Судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 18.07.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 230533, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит наданий строком на 30 днів із процентною ставкою за користування кредитом від 0,9% до 1,8% за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, тобто до 18.08.2018 року (включно). Зазначений договір містить додаток №1 (графік платежів). Вказані кредитний договір та додаток №1 до нього (графік платежів) підписані відповідачем електронним цифровим підписом.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало відповідачу кредит в сумі 3500,00 грн.
12.04.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ « ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1 та додаткову угоду № 8 від 15.11.2018 року до вказаного договору, відповідно до яких ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 9 від 18.02.2019 року до зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором від 18.07.2018 року на загальну суму 5390,00 грн (3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1890,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом).
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило своє найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується протоколом №1706 загальних зборів учасників від 25.07.2024 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором № 230533 про надання фінансового кредиту від 18.07.2018 року.
Згідно з розрахунками, наданими позивачем та наведеними у позовній заяві, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15425,00 грн, яка складається з: 3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1890,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; 1003,005грн - заборгованість за пенею та штрафами.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач отримав кредит згідно з кредитним договором в розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до пунктів 1.3, 3.4 кредитного договору відсоткові ставки в розмірі 0,9% та 1,8% в день за користування кредитом встановлені, в залежності від своєчасності виконання позичником кредитних зобов'язань.
Пунктом 1.4. кредитного договору встановлено, що строк кредиту становить 30 днів, тобто до 18.08.2018 року.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 18.07.2018 року до 18.08.2018 року відповідачем станом на 18.08.2018 року грошове зобов'язання не виконано, тіло кредиту та відсотки за користування кредитом не сплачено. Отже ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» правомірно нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 1890,00,00 грн з розрахунку 1,8% в день (3500,00 грн х 1,8% / 100%).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пунктами 4.4.1., 4.4.2, 4.4.3. та 4.4.4 кредитного договору передбачено стягнення пені та штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.
Позивач серед іншого просив суд стягнути з відповідача суму боргу за пенею та штрафами в розмірі 10035,00 грн.
Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року «право вимоги» що відступає за цим договором клієнт означає всі права клієнта за кредитним договором по сплаті сум боргу за кредитними договорами строк виконання за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, тоді як «борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Вказаний договір набув зобов'язальної сили 15.11.2018 року. Відомостей щодо нарахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з кредитування на час відступлення права вимоги за вказаним договором матеріали, долучені до позовної заяви, не містять.
В той же час, і сам позивач не подав до суду обґрунтованого розрахунку щодо суми стягнення з відповідача штрафу чи пені, отже з метою недопущення подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення за пеню та штрафами в розмірі 10035,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума основної заборгованості відповідача за тілом кредиту в розмірі 3500,00 грн та сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1890,00 грн, на загальну суму 5390,00 грн.
Позивачем нараховані 3% річних та індекс інфляції за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто до початку оголошення в Україні воєнного стану, проте, даний розрахунок не вірний, оскільки сума заборгованості відповідача становила 5390,00 грн, а не 15425,00 грн.
Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (ІІ3 : 100) x ... (ІІZ : 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444
Інфляційне збільшення: 5390,00 x 1.21866444 - 5390,00 = 1178,60 грн.
3% річних розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
З 23.02.2019 року до 31.12.2019 року період прострочення зобов'язання становить 312 днів, що в сумі складає 138,22 грн; з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року період прострочення зобов'язання становить 366 днів, що в сумі складає 162,14 грн; з 01.01.2021 року до 23.02.2022 року період прострочення зобов'язання становить 419 днів, що в сумі складає 185,62 грн, загальний розмір 3% річних складає 485,98 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500,00 грн, за відсоткам за користування кредитом в розмірі 1890,00 грн, індекс інфляції - 1178,60 грн; 3% річних - 485,98 грн, на загальну суму - 7054,58 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач у судове засідання суду не з'явився, не заперечував факти укладання договору, отримання кредиту, не спростовував розрахунки та розмір боргу, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача чи про застосування строків позовної давності.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Судом позов задоволено частково, а саме: 34,95% (7054,58 грн х 100% : 20187,42 грн).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог (34,95%) в розмірі 846,49 грн та 1747,50 грн відповідно.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 230533 від 18.07.2018 року в загальному розмірі 7054 (сім тисяч п'ятдесят чотири) грн 58 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір в розмірі 846 (вісімсот сорок шість) грн 49 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн 50 коп.
На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко