Справа № 346/5430/25
Провадження № 1-кп/346/736/25
про призначення справи до судового розгляду
30 жовтня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
представника потерпілих ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 12025090000000583 від 05 вересня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_9 за ст. 286 ч. 2 КК України,
23 жовтня 2025 року на розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_9 за ст. 286 ч. 2 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений та захисник не заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пп. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.
Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.
На думку прокурора в перше судове засідання слід викликати учасників кримінального провадження.
З врахуванням думки учасників підготовчого судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор також підтримав подане клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор зазначив, що на даний час встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 ч. 1 пп 1, 3, 4 КПК України. Зокрема, зважаючи на те, що ОСОБА_9 усвідомлюючи, що санкцією статті за якою обвинувачується передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння може переховуватися від суду, незаконно впивати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Тому прокурор просить, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків і потерпілих у данному кримінальному провадженні, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечили, просять обрати більш м'який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту. Такий вид запобіжного заходу дасть можливість обвинуваченому працювати та в подальшому відшкодувати потерпілим завдану шкоду.
Захисник наддав суду позитивні характеристики з місця проживання та навчання обвинуваченого.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити строк запобіжного заходу тримання під вартою, виходячи із наступного.
Вимогами частини третьої статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі "Харченко проти України" та у п. 170 рішення Суду у справі "Лабіта проти Італії", таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання тільки у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений.
З огляду на зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором), а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_9 вказаного кримінального правопорушення.
Суд констатує, що прокурор довів наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років; обвинувачений є раніше не судимий, не одружений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання.
Також суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, потерпілих, оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення і давали свої покази на стороні обвинувачення, обвинувачений може спробувати вплинути на них щодо надання ними своїх показів, а їх анкетні дані та місце проживання обвинуваченому відомі.
Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження до обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не здатне забезпечити уникнення вищевказаних ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 п. 2 ст. 182 КПК України Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що кримінальним правопорушенням у якому обвинувачується ОСОБА_9 спричинено смерть потерпілого ОСОБА_10 , суд вважає за можливе не визначати розмір застави на данному етапі розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 291, 314, 315-317, 331 КПК України, суд, -
призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025090000000583 від 05 вересня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України на 07 листопада 2025 року о 13 год 30 хв у приміщенні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання доручити Коломийському районному відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області (м. Коломия, вул. Шухевича,78/4) скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, а саме по 28 грудня 2025 року включно.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 30 жовтня 2025 року о 17 год.
Суддя: ОСОБА_1