Справа № 338/994/25
30 жовтня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани, обвинувальний акт у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096120000060 від 14 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
12 липня 2025 року, близько 17:00 год, в одній із кімнат житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та її братом ОСОБА_4 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого останній почав ображати нецензурною лайкою ОСОБА_6 , та вирішив спричинити їй тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, відчуваючи свою перевагу перед потерпілою у фізичній силі, розуміючи те, що ОСОБА_6 фізично більш уразлива, слабка, схильна до легкого травмування, наніс один удар рукою останній в ділянку спини, після чого наніс їй удар ногою в ділянку лівої ноги, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_6 завдано сильного фізичного болю та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого стегна, який відноситься до легких тілесних ушкоджень і тим самим вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованованого йому кримінального проступку за ч. 1 ст. 125 КК України визнав при обставинах вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись із кваліфікацією вчиненого ним діяння. Дав показання, що 12 липня 2025 року, о 17 годині, перебваючи у житловому будинку АДРЕСА_1 під час сварки із своєю сетрою ОСОБА_6 , яка виникла на ґрунті неприязних відносин, наніс їй один удар рукою в ділянку спини, після чого наніс удар ногою в ділянку лівої ноги, спричинивши сестрі тілесні ушкодження. Про вчинене шкодує. Просив суд призначити покарання у виді шрафу, оскільки працює неофіційно та має можливість сплатити штраф.
Суд переконався, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого ним діяння, добровільності та істинності його позиції.
Інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження.
Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз'яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, з огляду на викладене, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та даних що характеризують особу обвинуваченого, а також допиту потерпілої в частині з'ясування її думки щодо призначення покарання, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, класифікується, як кримінальний проступок, обвинувачений раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 125 КК України вчинених обвинуваченим відносно своєї матері та сестри, однак в силу ст.89 КК України є не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває. Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_4 звертався за стаціонарною допомогою в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», перебував на стаціонарному лікуванні з 30 березня 2025 року по 01 квітня 2025 року у зв'язку із зловживанням алкогольними напоями.
Суд, призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує негативну репутацію обвинуваченого, який схильний до скоєння адміністративних та кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України в обвинувальному акті зазначено, як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Разом з цим, суд не визнає, як обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 такі як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Так само по собі визнання обвинуваченим навмисного спричинення тілесних ушкоджень потерпілій не свідчить про його щире каяття. Суд вважає, що поведінка обвинуваченого не свідчить, що він усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого та робить висновки для подальшого життя. Так останній неодноразово (тричі) притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України, належних висновків для себе не зробив, знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення відносно своєї сестри. Також, обвинувачений не виявив щирого каяття під час судового розгляду, оскільки щире каяття передбачає, дійсне, відверте, визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед має виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого та на думку суду відсутнє активне сприяння з боку обвинуваченого розкриттю кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд не вбачає, жодних пом'якшуючих покарання обставин у діях обвинуваченого.
Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
При призначені покарання суд враховує думку потерпілої ОСОБА_6 , яка наполягала на призначені покарання у виді громадських робіт у максимальному розмірі передбаченому санкцією статті. Потерпіла вважає, що при призначені обвинуваченому штрафу не буде досягнуто мети покарання, що відповідає також позиції сторони обвинувачення, щодо призначення покарання у виді громадських робіт.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт в максимальних розмірах передбачених санкцією статті, за якою кваліфіковано його діяння.
У кримінальному провадженні не застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя