Справа № 192/2827/25
Провадження № 1-кс/192/341/25
Ухвала
Іменем України
"30" жовтня 2025 р. слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по внесеному 24 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12025042160000630 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
за участю:
власника майна - ОСОБА_4 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 ,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на: автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , який належить та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 23 жовтня 2025 року приблизно о 18 год. 10 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Задернюка, поблизу буд. 184 в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який знаходився на краю проїзної частини дороги. Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкрита ЧМИ, субдуральна гематома.
За даним фактом 24 жовтня 2025 року було розпочато кримінальне провадження №12025042160000630 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Тому просив з метою збереження речових доказів по кримінальному провадженню, накласти арешт на зазначене майно.
В судовому засіданні власник майна та його представник заперечували проти задоволення клопотання в частині позбавлення власника майна права користування майном, оскільки ОСОБА_4 є членом волонтерської організації і вказаний автомобіль необхідний для здійснення волонтерської діяльності, в тому числі і для доставки волонтерської допомоги військовим, які перебувають поруч із зоною розмежування, у зв'язку з чим просили передати йому на відповідальне зберігання вилучений автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 .
В судове засіданні прокурор, який про час та місце розгляду клопотання про арешт майна був повідомлений належним чином, не з'явився, причини неявки слідчому судді не повідомив, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України його неявка не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Вислухавши власника майна та його представника, дослідивши додані до клопотання матеріали слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Пунктом 2 вказаної частини передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Прокурором в якості мети накладання арешту на майно було зазначено - збереження речового доказу по справі, а саме автомобілю «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення кримінального провадження, а саме попередження можливості його знищення, пошкодження та внесення в нього непоправимих змін.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042160000630 від 24 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, внесено відомості (а. с. 3).
З клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження, вбачається, що під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 23 жовтня 2025 року старшим слідчим у власника майна ОСОБА_4 було вилучено автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 4-8).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 (а. с. 12).
Враховуючи те, що вилучене майно є знаряддям кримінального правопорушення, а також містить інші відомості, які необхідні для доказування кримінального правопорушення, тому дане майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України і тому є речовим доказом по справі, у зв'язку з чим є підстави для його арешту.
Постановою старшого слідчого від 24 жовтня 2025 року автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 приєднано до кримінального провадження №12025042160000630, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 жовтня 2025 року, як речовий доказ (а. с. 19).
Частиною 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
31 ) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Оцінивши досліджені докази в сукупності, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що тимчасове вилучене у ОСОБА_4 23 жовтня 2025 року майно є речовим доказом по даному кримінальному провадженню і тому доводи прокурора про необхідність арешту вказаного майна з метою збереження речового доказу є обґрунтованими, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Визначаючи спосіб арешту майна, слідчий суддя вважає, що оскільки арешт накладається з метою збереження речових доказів, тому визначений прокурором спосіб арешту майна, а саме позбавлення права користування та розпорядженням майном, а також позбавлення права відчуження майна є обґрунтованим, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт на тимчасове вилучене майно ОСОБА_4 шляхом позбавлення власника права користування, розпорядження та відчуження майна.
Доводи власника та його представника, що підстав для застосування такого способу арешту майна, як заборона права користування майном немає, оскільки власник майна займається волонтерською діяльністю, слідчий суддя не приймає, враховуючи, що як пояснив в судовому засіданні власник майна та його представник, ОСОБА_4 має намір використовувати майно за призначенням, що може призвести до внесення в речовий доказ непоправимих змін, що в свою чергу не співвідноситься із завданням арешту майна передбаченим ч. 2 ст. 170 КПК України. При цьому слідчий суддя зауважує, що майно ОСОБА_4 є речовим доказом по кримінальному провадженню, внаслідок якого завдано шкоди здоров'ю людини і тому належне розслідування вказаного кримінального провадження є пріоритетною метою яка враховується слідчим суддею при визначенні способів арешту майна.
Також слідчим суддею зауважується, що постановою старшого слідчого від 24 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні призначено судову експертизу технічного стану транспортного засобу, для проведення якої старшим слідчим експертам надано автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , що свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених прокурором способів арешту майна.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 98, 170, 171-173, 214, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по внесеному 24 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12025042160000630 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
Заборонити власнику розпорядження та користування автомобілем «RENAULT-MASTER», номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , заінтересованих осіб проінформувати про накладення арешту, шляхом направлення копії даної ухвали слідчого судді.
Слідчий суддя ОСОБА_1