Справа № 185/12030/25
Провадження № 1-кп/185/1534/25
30 жовтня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025046370000377 від 08 жовтня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Новонікольське, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню-технічну освіту, пенсіонера, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
07.10.2025 року, близько 15:00 год., більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення до території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, без відриву в часі, діючи умисно, незаконно, без дозволу власника, маючи прямий умисел направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яке гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі власника ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , без відповідного дозволу, усвідомлюючи, що не має законного права проникати на територію приватного домоволодіння чи іншого володіння особи без дозволу власника, підійшов до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке огороджене парканом по усьому периметру домоволодіння, самостійно відчинив паркан, який зачиняється на засов, тим самим проник на огороджену парканом територію двору вищевказаного домоволодіння, яке на підставі договору оренди тимчасово належить ОСОБА_5 , чим порушив право останньої на недоторканість житла.
Продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, незаконно, без дозволу власника, маючи прямий умисел направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі власника ОСОБА_5 , перебуваючи на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 , близько 15 години 05 хвилин більш точного часу встановити не надалось можливим, підійшов до металевого паркану, самостійно відчинив паркан, який зачиняється на засов, в супереч зауваженням власниці ОСОБА_5 .
Так гр. ОСОБА_3 порушив право власниці - ОСОБА_5 на недоторканість житла чи іншого володіння особи.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
13 жовтня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією дій, саме за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу у сумі 50 неоподаткованих мінімумів громадян (вісімсот п'ятдесят гривень).
В судовому засіданні прокурор просила затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченому узгоджене сторонами покарання, потерпіла в судовому засіданні підтвердила свою заяву про надання згоди прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, зазначивши, що згоден з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 13 жовтня 2025 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання не має.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
У справі процесуальних витрат та речових доказів не має.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 жовтня 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1