Справа № 204/10404/25
Провадження № 1-кс/204/2816/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
20 жовтня 2025 року слідчий суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, щодо ненадання належної медичної допомоги, -
3 жовтня 2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла скарга обвинуваченого ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, щодо ненадання належної медичної допомоги, в якій він просить задовольнити скаргу та зобов'язати уповноважених осіб Дніпропетровської багатопрофільної лікарні № 4 Філію ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Дніпропетровській та Донецькій областях, додержати права обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання належного лікування (лікування за призначенням лікарів), а також протезування верхньої щелепи, провести необхідні контрольні дослідження та тести PSA (онкомаркери).
В обґрунтування скарги зазначає, що на розгляді Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2022 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та з того часу й до тепер, він утримується в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Наразі, в нього загострились хронічні захворювання (розповсюджений остеохондроз з пояснично-кресцевого та грудного відділу хребта, артроз лівого колінного суглоба, пародонтоз та інші) та з'явились нові небезпечні захворювання (хронічний простатит, аденома передміхурової залози, дивертинул сечового міхура, моче-кам'яна хвороба нирок, пієлонефрит, мікролоп нирок, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, дерматит та інші). Дані захворювання з'явилися саме під час його перебування в ДУ «ДУВП № 4». Його неодноразово оглядав лікар, у тому числі за зобов'язанням суду. Проте, лікування належного він так і не отримав. Його звернення щодо забезпечення належного лікування та отримання медичної допомоги, начальник ДУ «ДУВП № 4» залишив без уваги. Запити адвокатів щодо стану його здоров'я та лікування, також залишаються без відповідей. З циз причин, він звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 15 липня 2025 року, про невиконання ухвал суду та замах на вбивство, до якої долучив доказові матеріали. Але жодних заходів за його скаргою в порядку ст. 214 КПК України, вжито не було. Тому, виникла необхідність звернутися до суду з даною скаргою.
Заявник у судовому засіданні підтримав подану скаргу, просив її задовольнити з раніше зазначених підстав.
Прокурор у судовому засіданні частково заперечував щодо задоволення скарги.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Положеннями ч. 2 ст. 206 КПК України, встановлено загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава зобов'язана захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі. Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги.
Згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.
Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Частинами 3, 4 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок взаємодії установи виконання покарань з закладами охорони здоров'я врегульований спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, про затвердження «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» (надалі Порядок № 239/5/104).
Відповідно п. 2.3 Порядку № 239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 3394/5 від 2 листопада 2017 року утворено Державну установу «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», яку створено для забезпечення надання якісних медичних послуг засудженим та особам, узятим під варту, державного санітарно-епідеміологічного нагляду в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.
До структури Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» входить, зокрема, Філія Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Дніпропетровській та Донецькій областях.
Згідно Положення про Державну установу «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», її основними завданнями є: реалізація державної політики у сфері охорони здоров'я в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; здійснення заходів щодо медичного забезпечення засуджених та осіб, взятих під варту; координація та контроль за виконанням заходів з надання медичної допомоги, що здійснюється відокремленими структурними підрозділами.
Приймаючи до уваги викладене, а також скаргу обвинуваченого, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 потребує відповідного обстеження та отримання медичної допомоги, суд дійшов висновку у відповідності до положень ст. 206 КПК України, про необхідність вжиття відповідних заходів реагування, а саме про зобов'язання посадових осіб керівництва ДУ «ДУВП№4» забезпечити дотримання права обвинуваченого на отримання медичної допомоги та вжити всіх належних заходів направлених на обстеження та діагностування стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , надання останньому відповідної кваліфікованої медичної допомоги, у зв'язку з чим в цій частині скарга підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає, що контроль за порядком надання необхідної медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_4 слід покласти на керівника Дніпропетровської медичної частини № 4 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально виконавчої служби України» в Дніпропетровській та Донецькій областях та на уповноважену особу Дніпровської обласної прокуратури.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 55 Конституції України, ст. ст. 26, 110, 206, 369-372 КПК України, -
Скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, щодо ненадання належної медичної допомоги - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважених осіб Дніпропетровської медичної частини № 4 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально виконавчої служби України» в Дніпропетровській та Донецькій областях негайно забезпечити дотримання права обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання медичної допомоги та вжити всіх належних заходів направлених на надання відповідної кваліфікованої медичної допомоги та в разі необхідності забезпечити його лікування.
Контроль за порядком надання необхідної медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_4 покласти на керівника Дніпропетровської медичної частини № 4 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально виконавчої служби України» в Дніпропетровській та Донецькій областях та уповноважену особу Дніпровської обласної прокуратури.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1