Справа № 209/5518/25
Провадження № 2/209/1991/25
Іменем України
(заочне)
30 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського 23 липня 2025 року надійшла позовна заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість:
- за договором позики № 73577499 у розмірі 16460,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1470,00 грн.- сума заборгованості за відсотками; 9990,00 грн. - сума заборгованості за пенею;
- за кредитним договором № 23803-07/2024 у розмірі 12000,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4500,00 грн.- сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн.- сума заборгованості за штрафними санкціями.
Так, сторона позивача просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договорами у розмірі 28460,00 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 05.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73577499.14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників № 40 від 23.12.2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 16460,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1470,00 грн.- сума заборгованості за відсотками; 9990,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Крім того, 20.07.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23803-07/2024. 19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 191124/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників від 19.11.2024 року до договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року, позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12000,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4500,00 грн.- сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн.- сума заборгованості за штрафними санкціями.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2025 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 60).
Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
23 липня 2025 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
14 серпня 2025 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 61).
Ухвалою судді від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 62).
Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило (а.с.67,71).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, ОСОБА_1 викликався у судові засідання через оголошення на офіційному веб порталі судової влади України. Оголошення про його виклик в судові засідання на 22.09.2025 року опубліковане 15.08.2025 року; на 30.10.2025 року - опубліковане 22.09.2025 року. З опублікуванням такого оголошення ОСОБА_1 вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 64,70).
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Обов'язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов'язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.
Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 73577499 на наступних умовах. За цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони погодили суму позики 1000,00 грн., строк позики 30 днів, процента ставка 0,98% (фіксована). Дата надання позики 05.08.2024 року, дата повернення 03.09.2024 року. Процента ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, 2,70 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2463,47%. Орієнтовна загальна вартість позики 1294,00 грн (а.с.7-9).
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 73577499 від 05.08.2024 року підписано електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 72575.
05.08.2024 року сторонами підписано Додаток №1 до Договору про надання позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73577499 від 05.08.2024 року, яким погодили обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Додаток підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 72575 (а.с. 10).
Крім того, 05.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 73577499 до договору позики № 73577499 на наступних умовах. За цією угодою позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони погодили суму позики 5000,00 грн., строк позики 30 днів, процента ставка 0,98% (фіксована). Дата надання позики 05.08.2024 року, дата повернення 03.09.2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2463,47%. Орієнтовна загальна вартість позики 6470,00 грн (а.с.11).
Додаткова угода до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 73577499 від 05.08.2024 року підписано електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 24716.
05.08.2024 року сторонами підписано Додаток №1 до Договору про надання позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73577499 від 05.08.2024 року, яким погодили обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Додаток підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 24716 (а.с. 12).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Додатковими угодами № 2 від 28.07.2021 року, № 7 від 13.06.2022 року, № 45 від 23.12.2023 року внесені зміни до договору факторингу від 14 червня 2021 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 40 до Договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 16460,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1470,00 грн.- сума заборгованості за відсотками; 9990,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
На підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором від
10.06.2025 року позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 23.12.2024 року складає 16460,00 грн. (а.с.24-25).
20.07.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено договір фінансового кредиту№ 23803-07/2024 (а.с.32-34).
Згідно з пунктом 1.1 Договору, Товариство надало відповідачу кредит в розмірі 2500,00 грн. на умовах зворотності, платності та строковості, а позичальник зобов'язався повернути кредит та оплатити проценти за користування ним на умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, кредит надається на 120 днів. Дата надання кредиту 20.07.2024 року, дата повернення - 16.11.2024 року.
Згідно з пунктом 1.4.1 Договору, процентна ставка становить 1,5 % в день.
Згідно п.1.6 договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-5500 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора W889, про що свідчить розділ 8 Договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а.с. 34).
Відповідно до додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 23803-07/2024 від 20.07.2024 року сторони погодили графік платежів з 20.07.2024 року по 16.11.2024 року, за яким загальна вартість кредиту - 7000,00 грн: з яких 2500,00 грн. - сума кредиту за договором та 4500,00 грн. - проценти за користування кредитом (а.с.35).
Відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту (а.с. 36-37).
На підтвердження перерахунку коштів позивачем надано довідку ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до якої 20.07.2024 року здійснено зарахування на картку 4441-11хх-хххх-5500 в сумі 2500,00 грн. (а.с.38).
Згідно наданого розрахунку заборгованості первісним кредитором, борг відповідача за кредитним договором № 23803-07/2024 від 20.07.2024 року становить 12000,00 грн., з яких 2500,00 грн. - сума кредиту за договором та 9500,00 грн. - проценти за користування кредитом (а.с.39).
19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 191124/2 (а.с.41-43), відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників.
Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 19.11.2024 року на виконання п.1.2 договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр Боржників. Акт підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с. 44).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12000,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4500,00 грн.- сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн.- сума заборгованості за штрафними санкціями (а.с.46).
Дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до наступного висновку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором позики № 73577499 від 05.08.2024 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що договір позики № 73577499 від 05.08.2024 року був укладений між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 05.08.2024 року, натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», був укладений
14.06.2021 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року.
На час укладення договору відступлення права вимоги № 14/06/21 від 14.06.2021 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витягу з реєстру прав вимоги № 40 від 23.12.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ», тобто більш ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги.
Отже, між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на час укладення договору відступлення прав вимоги 14.06.2021 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
При цьому, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77, 79 ЦПК України.
Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
При цьому пунктом 1.1 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» передбачено, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осібборжників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до пункту 3.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року фактор сплачує 100 % ціни продажу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 10 даного договору.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитними договорами від первісного кредитора ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Встановивши, що договір позики № 73577499 від 05.08.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку, що останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище договорами позики.
Як зазначено судом вище, у постановах Верховного Суду викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Частинами 1,3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Таким чином, з огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не доведено та обґрунтовано заявлені позовні вимоги, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано вимоги, відсутні докази переходу до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 73577499 від 05.08.2024 року, у зв'язку з чим суд приходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним договором заборгованості у загальному розмірі 16460,00 гривень, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача суми відсотків за користування кредитними коштами за період з 20.07.2024 року по 16.11.2024 року за ставкою 1,5 %, суд зазначає наступне.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки договір про надання фінансового кредиту укладений 20.07.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення договору п.1.4.1 щодо встановлення денної процентної ставки 1,5 % є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд розраховує заборгованість по відсоткам за укладеним між сторонами договором про надання фінансового кредиту від 20.07.2024 року, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
З наведеного слідує, що оскільки протягом 120 днів (в межах строку дії Договору) фінансовий кредит не повернуто, то нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою 1, % на день від суми позики.
Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 2500,00 грн., процентної ставки у розмірі 1% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 120 днів, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам за Договором надання фінансового кредиту № 23803-07/2024 року становить: 2500,00 грн. *1%*120 днів = 3000,00 грн..
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1117,14 (10500,00*3028,00/28460,00).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280-284, 288-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором № 23803-07/2024 у розмірі 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, яка складається з: 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками; 5000 (п'ять тисяч) гривень) 00 копійок - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1117 (одна тисяча сто сімнадцять) гривень 14 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 30 жовтня 2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко