іменем України
Справа № 210/2666/25
Провадження № 1-кп/210/529/25
30 жовтня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілої: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12025041710000312 від 26 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, -
В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
З матеріалів справи вбачається, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження 27 березня 2025 року, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, котрий в подальшому неодноразово було продовжено, останній раз 09 вересня 2025 року, та строк дії котрого закінчується 07 листопада 2025 року.
До спливу строку дії запобіжного заходу судове провадження не може бути закінченим.
Прокурор у судовому засіданні вважав доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується, та з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України, про що надав суду відповідне письмове клопотання.
Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, - адвокат ОСОБА_6 , кожен окремо проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не заперечували.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.331 ч.ч.1, 3 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При цьому, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, котре є тяжким злочином проти життя та здоров'я людини, за вчинення котрого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 10 років. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, а саме потерпілу та свідків, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. При цьому суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.
Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст.177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя осіб, їх зв'язки з суспільством.
За змістом ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серед іншого, суд враховує наступне: особу обвинуваченого, характер та тяжкість діяння, яке йому інкримінується, санкції статті, яка передбачає міру покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, ненадання допомоги потерпілому, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння; вік та стан здоров'я обвинуваченого, його сімейний стан.
Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком в межах 60 днів, до 28 грудня 2025 року включно, без права внесення застави.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, санкції статті, яка передбачає міру покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, та перешкоджає ризикам, визначеним ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 196, ч.1, ч.3 ст.331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 28 грудня 2025 року включно, без права внесення застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня її постановлення до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з моменту її отримання.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1