Справа № 466/6721/25
Провадження № 1-кп/466/773/25
30 жовтня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря с/з ОСОБА_2
справа №466/6721/25, 1-кп/466/773/25
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025142380000391 від 14.07.2025 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з н/середньою освітою, неодруженого, офіційно не працює, згідно ст.89 КК України несудимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 , 04 липня 2025 року приблизно о 19.00 годині, прямуючи пішохідною доріжкою біля готелю «НТОН», що за адресою м.Львів, вул.Шевченка,154Б, переконавшись, що його дії є непомітними для оточуючих, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, маючи умисел на таємне привласнення офіційного документа з метою особистого протиправного збагачення, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10. 1992 року, підпунктів 1.4,1.14,1.27,1.31, ст.1.п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04. 2000 року, ч.4 ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000року, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та видана повноваженою юридичною особою з дотриманням визначеної законом форм та містить передбачені законом реквізити, підняв із асфальтованої пішохідної доріжки пластикову банківську карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), власником якої є ОСОБА_5 , з метою подальшого незаконного використання такої карти шляхом зняття грошових коштів, належних ОСОБА_5 , у такий спосіб незаконно привласнив її, при цьому не вжив будь-яких заходів для повернення знайденого документа, усвідомлюючи те, що знайдений ним документ належить іншій особі, таким чином незаконно привласнив його.
В судовому засідання ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та пояснив, що в липні 2025 року біля готелю «НТОН» на вул.Шевченка у м.Львові у вечірній час, підняв на пішохідній дорожці пластикому банківську карточку, яка належала ОСОБА_6 , та згодом в магазині розрахувався грошовими коштами, які були на даній карточці в сумі близько 400 гривень за продукти харчукання, спиртне та сигарети. У вчиненому щиро розкаявся, просить суд суворо не карати. Заподіяну шкоду повністю відшкодував потерпілому, який до нього на даний час немає жодних матеріальних та моральних вимог.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду 16.09.2025 року заяву про продовження розгляду справи у його відсутності, в якій зазначив, що шкоду обвинувачений йому відшкодував. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.(а.с.24)
На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого.
Оцінюючи показання обвинуваченого, заяву та думку потерпілого, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю і об'єктивно доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід вірно кваліфікувати за ч.1 ст.357 КК України, як привласнення офіційного документа, вчинені з корисливих мотивів.
Згідно з ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, думку потерпілого, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, враховує обставину, яка пом'якшує покарання є щире каяття обвинуваченого у вчиненому, обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України-відсутні, суд приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочин у виді штрафу, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Речовий доказ, відповідно до постанови ст.дізнавача сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 14.07.2025 р. - оптичний диск формату DVD- R, який знаходиться у паперовому конверті, отриманий протоколом зняття технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки у володіння ТзОВ «Овація» за адресою м.Львів, вул.Грінченка,6- залишити при матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.с. 368, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Речовий доказ, відповідно до постанови ст.дізнавача сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 14.07.2025 р. - оптичний диск формату DVD- R, який знаходиться у паперовому конверті, отриманий протоколом зняття технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки у володіння ТзОВ «Овація» за адресою м.Львів, вул.Грінченка, 6-залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок складено та проголошено 30.10.2025 року.
Суддя ОСОБА_1