Справа № 466/11759/24
Провадження № 1-кп/466/445/25
30 жовтня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі : головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12024142380000650 від 21.11.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 22.12.2023 р. Залізничним районним судом м.Львова за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів дозході громадян, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.06.2024 р. штраф замінено на громадські роботи,
-за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 вироком Залізничного районного суду м.Львова від 22.12.2023 р. засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Згідно ухвали Залізничного районного суд м. Львова від 26.06.2024 покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
06.09.2024 ОСОБА_4 у відповідності до п. 7 глави 2 розділу IV Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5, відповідальною посадовою особою Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області роз'яснено порядок виконання покарання у виді громадських робіт, повідомлено, що останній у відповідності до ст.37 Кримінально-виконавчого кодексу України, зобов'язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об'єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження уповноваженого органу з питань пробації не виїжджати за межі України.
Водночас, ОСОБА_4 попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, а також видано направлення у ЛКП «Балатон-409» для відбування покарання у виді громадських робіт, починаючи з 09.09.2024.
Однак, ОСОБА_4 , маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та в порушення обов'язків визначених ст. 37 Кримінально- виконавчого кодексу України, з 09.09.2024 не з'являвся для виконання призначеного судом покарання у виді 240 годин громадських робіт без поважних причин, чим ухилився від відбування цього покарання.
У судовому засіданні обвинувачений вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та суду пояснив, що після заміни йому ухвалою суду покарання на громадські роботи ухилявся від виконання таких робіт через стан здоров'я, хоча фактично міг їх виконувати. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю. Кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає вірною за ч.2 ст.389 КК України, оскільки він вчинив ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, вважати щире каяття.
Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому, раніше притягався до кримінальної відповідальності та вважає, що йому слід обрати покарання у виді пробаційного нагляду із покладенням на засудженого обов'язків.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та обрати покарання у вигляді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки :
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації,
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на орган з питань пробації за місцем реєстрації та проживання останього: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ, який постановою про приєднання документа до матеріалів кримінального провадження від 22.11.2024, приєднано до матеріалів кримінального провадження, а саме: - особову справу ОСОБА_4 - повернути органу пробації.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м.Львова.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1