Справа № 466/12906/24
Провадження № 2/466/1144/25
30 жовтня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Якубів І. О.
з участю: представника позивача Приступи Л. Л.
представника відповідача Полуліх Н. І.
представника відповідача Кадикала Р. Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом адвоката Приступи Лева Любомировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
23 грудня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Приступи Лева Любомировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056115), Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), 175 530,53 гривень - матеріального збитку та 25 000,00 гривень - моральної шкоди; стягнути з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056115) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), судові витрати: 15 000,00 гривень - витрат на професійну правничу допомогу; 7000,00 гривень - витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи та 2005,31 гривень - витрати по оплаті судового збору.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтування позивача.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.06.2024р. у м. Львові за адресою: вул. Лінкольна, буд. 47, що відноситься до юрисдикції Шевченківського району м. Львова, відбулося падіння частини дерева на припаркований автомобіль марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . У результаті чого автомобіль отримав значні механічні ушкодження.
На місце пригоди прибули працівники Управління патрульної поліції у Львівській області, які зафіксували обставин такої пригоди. Оскільки безпосередньо на момент пригоди, позивача не було у місті Львові, то вже 24.06.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції №1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області із письмовою заявою з приводу даного інциденту.
Листом від 09.07.2024 начальник Відділу поліції № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області повідомив позивача про те, що факти викладені у звернені ОСОБА_1 носять цивільно-правовий характер, тому для вирішення спору слід звернутися до суду.
Листом від 30.07.2024 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила ОСОБА_1 про те, що на думку адміністрації, вищезгадана пригода відбулася начебто під час форс-мажорних погодних умов, тому адміністрація не вбачає підстав для настання відповідальності Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за завдані позивачу збитки.
У відповідь на його адвокатський запит, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради своїм листом від 18.11.2024р. окрім вже згаданої вище інформації про відсутність на думку адміністрації підстав для настання відповідальності адміністрації за падіння частини дерева, повідомила, що дерево росте на території загального користування і не перебуває на балансі районної адміністрації. Також відповідач додатково підтвердив, що питання відшкодування збитків, заподіяних ОСОБА_1 у результаті події, може бути вирішене у судовому порядку.
Позивач зазначає, що так, як відповідач відмовився відшкодовувати позивачу завдані збитки у позасудовому порядку, ОСОБА_1 змушений реалізувати своє конституційне право на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду.
Що стосується розміру матеріального збитку заподіяного позивачу зазначає наступне. З метою встановлення розміру матеріального збитку, що був заподіяний позивачу, у результаті падіння частини дерева на автомобіль, позивач звернувся до експертної установи - ТзОВ «Експертиза».
Згідно Висновку №111 судової автотоварознавчої експертизи від 30 вересня 2024, що був складений експертом Галамаєм Б.І. для подання до суду згідно ч.5 ст.106 ЦПК України, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наслідок його пошкодження від падіння дерева 22.06.2024 становить 175 530,53 гривень.
Зауважує, що листом від 25.07.2024 ОСОБА_1 повідомляв Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради про те, що 30.07.2024р. експертом буде проводитися огляд пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 , для складання висновку судового експертаавтотоварознавця про розмір заподіяних збитків. Докази, якими володіє позивач, вказують на те, що дерево, яке впало на належний позивачу на праві власності автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, і отже, його власником є територіальна громада міста. При цьому, у позивач відсутні дані, що вказане дерево у відповідності до вимог ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування. Таким чином, на його думку, саме на Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, в юрисдикції якої знаходиться територія на якій росте аварійне дерево, частина якого впала на належний позивачу автомобіль, має бути покладений обов'язок відшкодувати збитки, що буди заподіяні ОСОБА_1 у наслідок цієї події.
Що стосується відшкодування позивачу моральної шкоди зазначає, що на його думку, у результаті падіння на належний позивачу на праві власності автомобіль частини дерева, ОСОБА_1 беззаперечно було заподіяно моральну шкоду, яка власне полягає в тих душевних стражданнях та переживаннях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна. Тобто через абсолютно незалежні від позивача обставини, а саме падіння гілки аварійного дерева, коштовне майно (яким безумовно є такий транспортний засіб) було фактично повністю виведене з ладу і подальше його використання за призначенням є утрудненим. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Очевидно, що осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, що їх зазнав позивач, а тим більше оцінити в грошовому еквіваленті надзвичайно важко. Однак, враховуючи усі обставини обставин, заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 25 000,00 гривень.
У відповідності до вищенаведених норм права, саме Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради є тією особою, що відповідає за відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 у результаті такої події.
З врахуванням викладеного, позивач змушений звернутися до суду.
Обґрунтування заперечень відповідача.
12 лютого 2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Джурик І. С., у якому просить у позові ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської на користь ОСОБА_1 матеріального збитку та моральної шкоди - відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог. У відзиві зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі із наступних підстав. На балансі Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не обліковується дерево породи верба за адресою: вул. Лінкольна, 47. Аналіз вказаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що до відання департаменту природніх ресурсів та будівництва належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд і об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у на земельній ділянці на вул. Лінкольна, 47, м. Львів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зелені насадження, зокрема дерево, що впало на автомобіль позивача, за адресою: м. Львів вул. Лінкольна. 47 не перебувало на балансі Шевченківської районної адміністрації про що вказано в довідці від 23.01.2025 № 36-вих-9650. Більше того, облік старших за віком зелених насаджень не вівся та їхній реєстр за видовим складом та віком не складався, паспорт об'єкта на згадане дерево не затверджувався. Обов'язок утримання зелених насаджень покладається на балансоутримувача земельної ділянки. Відповідальність за шкоду несе саме балансоутримувач або Враховуючи Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженим ухвалою міської ради від 08.07.2021 №1081 та Положенні про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.02.2024 № 186, до повноважень Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не належать повноваження з приводу складання та введення реєстру зелених насаджень на території району, видачі паспортів на зелені насадження, проведення оглядів зелених насаджень.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що службами ДСНС України через засоби масової інформації на 20-22 червня було передано штормові попередження для повідомлення мешканців про наближення буревію та сильних опадів. З метою вивільнення автомобілів з під дерева, комунальними службами міста з залученням техніки було проведено роботи з розкряжування верби. Даний інцидент відбувся під час форс - мажорних погодних умов, відповідальність за які не може бути покладена на районну адміністрацію, в зв'язку чим жодних нормативно-правових документів щодо притягнення будь-кого до відповідальності не було складено. На момент події було офіційне штормове попередження, що підтверджується документами, а саме листами ДСНС України в яких чітко попереджається про рівень небезпечності 17.06.2024, 20-22.06.2024. Дерева знаходяться в задовільному стані, дерево здорове, не мало видимих пошкоджень. У зв'язку з високим рівнем небезпечності зламалася гілка. Тобто, падіння дерева (гілки) відбулося внаслідок форс - мажорних обставин, які не могли бути передбачені або запобіганні відповідальної особи, оскільки був сильний вітер та несподіваний шквал.
22.07.2024 мали місце небезпечні та стихійні метеорологічні явища, які і стали причиною падіння дерева за адресою м. Львів, вул. Лінкольна, 47. Дерево за адресою АДРЕСА_1 впало на автомобіль позивача 22.07.2024. Отже в момент падіння дерева на автомобіль позивача мало місце стихійне метеорологічне явище ІІ рівня небезпечності. Значні дощі (зливового характеру) та грози, під час грози сильний шквал 25-27 м/с, град, що призвело до падіння дерева на автомобіль позивача.
Також, звертає увагу суду на те, що при розрізі дерева не виявлено пошкоджень чи трухлявості, дерево було здорове, не мало видимих пошкоджень (копії фотографій додаються). Тобто, падіння дерева відбулося внаслідок форс - мажорних обставин.
Щодо вимоги позивача стягнути моральну шкоду, відповідач зазначає наступне. Оскільки, позивачем не було доведено факт заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв'язку між діями Шевченківської районної адміністрації Львівської міської та спричиненням фізичних і моральних страждань, також, не наведено жодних доказів у чому полягає та саме чим керувався позивач визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 25000,00 грн, тому немає підстав для задоволення моральної шкоди. Отже, немає підстав для стягнення з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської на користь ОСОБА_1 175530,53 грн матеріального збитку та 25000,00 грн моральної шкоди.
Процесуальні дії суду по справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2024 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2025 року залучено до участі у справі третю особу Департамент природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради. У зв'язку із залучення третьої особи до справи, повернуто до стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2025 року залучено до участі у справі співвідповідача Департамент природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Приступи Лева Любомировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2025 року виправлено описку.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Приступа Л. Л. позовну заяву підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просив заяву задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Полуліх Н. І. заперечила позовні вимоги та підтримала поданий відзив. Зазначила, що дерево росте на території загального користування і не перебуває на балансі районної адміністрації.
У судовому засіданні представник відповідача Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради Кадикало Р. Є. також заперечила позовні вимоги, вважає позовні вимоги необгрунтованими, просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 22.06.2024 у м. Львові за адресою: вул. Лінкольна, буд. 47, що відноситься до юрисдикції Шевченківського району м. Львова, відбулося падіння частини дерева на припаркований автомобіль марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . У результаті чого автомобіль отримав значні механічні ушкодження.
Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
На місце пригоди прибули працівники Управління патрульної поліції у Львівській області, які зафіксували обставин такої пригоди. Оскільки безпосередньо на момент пригоди, ОСОБА_1 не було у місті Львові, то вже 24.06.2024 він звернувся до Відділу поліції №1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області із письмовою заявою з приводу даного інциденту.
Згідно листа від 09.07.2024 начальник Відділу поліції № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області повідомив ОСОБА_1 про те, що факти викладені у його звернені носять цивільно-правовий характер, тому для вирішення спору слід звернутися до суду.
Згідно листа від 30.07.2024 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила ОСОБА_1 про те, що на думку адміністрації, вищезгадана пригода відбулася начебто під час форс-мажорних погодних умов, тому адміністрація не вбачає підстав для настання відповідальності Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за завдані йому збитки.
Згідно відповіді на адвокатський запит Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради своїм листом від 18.11.2024 окрім вже згаданої вище інформації про відсутність на думку адміністрації підстав для настання відповідальності адміністрації за падіння частини дерева, повідомила, що дерево росте на території загального користування і не перебуває на балансі районної адміністрації. Також відповідач додатково підтвердив, що питання відшкодування збитків, заподіяних ОСОБА_1 у результаті події, може бути вирішене у судовому порядку.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог долучено Висновок №111 судової автотоварознавчої експертизи від 30 вересня 2024, що складений експертом Галамаєм Б.І. згідно якого встановлено, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наслідок його пошкодження від падіння дерева 22.06.2024 становить 175 530,53 гривень.
Представником відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради було надано листи із ОКЦ ГУ ДСНС України у Львівській області, згідно яких встановлено, що за повідомленням Львівського регіонального центру з гідрометеорології України скерованого на адресу голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради вбачається, що за по території Львівської області 22 червня вранці та вдень грози. В другій половині дня значні дощі (зливового характеру), під час грози шквали 17-22 м/с, подекуди сильний шквал 25-28 м/с, град. По місту Львову 22 червня вранці та вдень грози. В другій половині дня значний дощ (зливового характеру), під час грози шквали 25-27 м/с, град. (ІІ рівень небезпечності, помаранчевий). По території Львівської області та по місту Львова 20 червня пориви північно-західного вітру 15-20 м/с, вночі та вранці грози. По території Львівської області 20-22 червня надзвичайна (5-й клас) та висока (4-й клас) пожежна небезпека. По місту Львову 20-22 червня надзвичайна (5-й клас) пожежна небезпека.
За приписами статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересу може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
П.7 ч.1 ст. 17 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право, зокрема, звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Ч.1 та ч.2 ст.20 цього закону визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Згідно п.2 ч.1 ст.21 вказаного закону, елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.10 та ч.1 ст.15 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Аналогічні норми закріплені в підпункті 5.1. розділу 5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року.
Зважаючи на викладене, матеріальна шкода, заподіяна майну позивача, може бути відшкодована відповідачем, оскільки відповідальність за стан зелених насаджень відповідно до законодавства України несе балансоутримувач, тобто місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
За змістом положень частини третьої ст. 368 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст.1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.
Подібні правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 у справі № 210/5258/16-ц та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 у справі № 336/3665/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15, від 01 грудня 2021 року у справі № 127/13341/20 та від 09 вересня 2020 року у справі №761/15111/18/ провадження № 61-6199св19/.
Водночас, із наданих суду доказів вбачається, що падіння частини дерева на припаркований автомобіль у м. Львові за адресою: вул. Лінкольна, 47 відносить до юрисдикції Шевченківського району м. Львова.
Відповідачами не надано суду жодних належних і допустимих доказів того, що у даному випадку мали місце непереборна сила, оскільки був сильний вітер та несподіваний шквал, самі ж небезпечні метеорологічні явища з 20 червня по 22 червня 2024 у м. Львові та на території Львівської області, на які посилається представник відповідач Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, як на підставу для звільнення від відповідальності, лише сприяли прояву неналежного утримання даного об'єкту благоустрою.
Твердження представника відповідача про те, що шкода, завдана в результаті несприятливих погодних умов, як обставина, що виключає наявність вини та підстав для стягнення з Шевченківської районної адміністрації ЛМР та Департаменту природних ресурсів та будівництва ЛМР шкоди внаслідок падіння дерева, суд відхиляє, оскільки посилання на інформацію з листа Львівського регіонального центру гідрометеорології України, за даними якого по території Львівської області 22 червня вранці та вдень грози. В другій половині дня значні дощі (зливового характеру), під час грози шквали 17-22 м/с, подекуди сильний шквал 25-28 м/с, град. По місту Львову 22 червня вранці та вдень грози. В другій половині дня значний дощ (зливового характеру), під час грози шквали 25-27 м/с, град. (ІІ рівень небезпечності, помаранчевий). По території Львівської області та по місту Львова 20 червня пориви північно-західного вітру 15-20 м/с, вночі та вранці грози. По території Львівської області 20-22 червня надзвичайна (5-й клас) та висока (4-й клас) пожежна небезпека. По місту Львову 20-22 червня надзвичайна (5-й клас) пожежна небезпека, не є належним та достатнім доказом для звільнення відповідача від відповідальності. Вказана інформація Львівського регіонального центру гідрометеорології України про небезпечні метеорологічні явища 20 червня 2024 по 22 червня 2024 року має загально- інформативний характер і не може вважатися належним та достатнім доказом на підтвердження того, що падіння дерева на вул. Лінкольна, 47 у м. Львові на автомобіль позивача 22.06.2024 року сталося внаслідок непереборної сили. Відповідачем не надано доказів, що саме такі пориви вітру могли спричинити падіння частини дерева.
Також представниками відповідачів не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що дерево знаходилось в задовільному стані та не мало видимих пошкоджень.
Таким чином, Шевченківською районною адміністрацією ЛМР та Департаментом природних ресурсів та будівництва ЛМР не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди позивачу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17 (провадження № 61-682св18) викладено правовий висновок, у якому зазначено, що «відповідно до пункту 7 частини першої статті 17Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою. У випадку заподіяння майну чи здоров'ю особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримовача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, останній зобов'язується відшкодувати таку шкоду.
Схожий правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 1 лютого 2018 року у справі № 607/17627/15-ц (провадження № 61-1933 св 18).
Відповідно до ст. 12, п. 1 ч. 1 ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики, а згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону України елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях, що також закріплено і у п. 3.1, 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року /надалі Правил/.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Аналогічні норми закріплені в підпункті 5.1. розділу 5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України /надалі - Правила/, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Відповідно до пункту 3.1. Правил до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
Згідно з пунктом 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Згідно із п. 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування.
Крім цього, з розділу 9 вказаних Правил випливає, що виробничий процес утримання об'єктів зеленого господарства включає, зокрема, догляд за ними, а також видалення окремих дерев; видалення аварійних дерев. Під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.
Згідно із п. 9.1.12 Правил аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі. А згідно із додатком № 1 до п. 9.1.15 Правил усереднена вікова межа експлуатації деревних і чагарникових рослин і газонів в зелених насадженнях населених пунктів, а саме швидкоростучих дерев - акація, тополя, береза, верба, тощо на об'єктах зеленої зони - вулиці, проїзди, площі становить 45 років.
Окрім того, відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.
З п. 14.1.2., 14.1.3., 14.1.4, 14.1.6, 14.1.9 Правил вбачається, що обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування. Облік зелених насаджень проводиться на основі матеріалів інвентаризації зелених насаджень, матеріалів лісовпорядкування в приміських лісах і лісопарках. За матеріалами інвентаризації складається паспорт об'єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми, який затверджується балансоутримувачем, власником чи користувачем земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження, та підписується виконавцем робіт з інвентаризації. Паспорт об'єкта підлягає плановому поновленню один раз за 5 років.
Діяльність та повноваження ШРА ЛМР регулювалась на час настання спірних правовідносин Положенням про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням ЛМР № 977 від 01.11.2016 року та на теперішній час Положенням про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням ЛМР № 914 від 08.10.2021, відповідно до п. 4.32 /4.1.37. чинного/ до повноважень такої належить забезпечення благоустрою району та залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення, а згідно із п. 4.44. /4.1.46. чинного/ - підготовка розпоряджень щодо видалення аварійних, сухостійних та фаутних дерев; у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян або юридичних осіб.
Окрім того, рішенням ЛМР № 195 від 14.03.2014 «Про контроль за охороною зелених насаджень у м. Львові» затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у м. Львові, відповідно до п. 2.1.2 якого видалення зелених насаджень здійснюється у разі: знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 см.
Згідно із п. 2.2. Видалення зелених насаджень на території м. Львова здійснюється: за рішенням управління екології та благоустрою департаменту містобудування (надалі - компетентний орган) на підставі ордера , в тому числі і у разі 2.1.6. Досягнення деревом вікової межі та - за рішенням районних адміністрацій (надалі - компетентний орган) у випадку, в тому числі 2.1.2 - Знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 см.
При цьому відповідно до п. 3.17 видалення аварійних, сухостійних та фаутних дерев на об'єкті благоустрою загального користування (парки, сквери, бульвари, зелені насадження вздовж вулиць та доріг, на прибудинкових і внутрішньодворових територіях шкіл, дитячих садків, багатоповерхових житлових будинків тощо) здійснює балансоутримувач на підставі акта відповідно до пунктів 3.2-3.11 цього Порядку, без ордера.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідальною особою за стан об'єктів благоустрою комунальної власності, якими є вулиці, паркувальні майданчики, в тому числі його складових елементів, якими є зелені насадження, є виконавчий орган місцевого самоврядування або створений ним спеціальний орган, відповідальний за утримання об'єктів благоустрою (балансоутримувач).
П.п.7 п."а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.
Відповідно до п. 9.12 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 "Про правила благоустрою м.Львова" (зі змінами), відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є на об'єктах благоустрою державної та комунальної власності балансоутримувачі цих об'єктів, на безхазяйних територіях, пустирях відповідні районні адміністрації.
Відповідно до п. 4.2.2 Правил благоустрою м. Львова закріплення об'єктів благоустрою і територій для утримання і прибирання проводять відповідні районні адміністрації.
До об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування.
Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Порядку контролю за охороною зелених насаджень у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 14.03.2014 року №195, районні адміністрації здійснюють технологічний контроль за станом експлуатації і утримання зелених насаджень на території мікрорайонів, кварталів і на прибудинкових територіях.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З наведених вище доказів та обставин судом доведено, що ділянка та дерево що на АДРЕСА_1 перебуває на балансі Шевченківської районної адміністрації ЛМР.
Матеріали справи не містять доказів передачі дерев, зелених насаджень, які знаходяться на вул. Лінкольна, 47, комунальним підприємствам, а тому суд приходить до висновку про те, що балансоутримувачем дерева на вул. Лінкольна, 47, внаслідок падіння якого пошкоджено автомобіль позивача, є Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради та Департамент природних ресурсів та будівництва ЛМР.
Отже, саме Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради та Департамент природних ресурсів та будівництва ЛМР, як виконавчі органи органу місцевого самоврядування, мають нести відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду, розмір якої доведено позивачем на підставі належних та допустимих доказів.
Із врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради та Департамент природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради не виконали покладених на них обов'язків по визначенню балансоутримувача об'єктів благоустрою, а саме дерева на вул. Лінкольна, 47 у м. Львові, окрім того не виконали покладених на них нормативними актами обов'язків по забезпеченню благоустрою району та території міста відповідно, а також не забезпечили належний контроль за станом благоустрою, не провели обстеження зелених насаджень з метою визначення їх якісного стану, не вжили заходів для прийняття рішення щодо видалення даного дерева.
Така винна бездіяльність відповідачів призвела до пошкодження автомобіля позивача у зв'язку з падінням частини дерева, відповідальність відповідачів розмежувати у даному випадку можливо, а тому суд дійшов висновку про те, що на відповідачів Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради та Департамент природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради слід покласти обов'язок відшкодувати позивачу заподіяну шкоду.
При цьому суд вважає обґрунтованим і таким, що підтверджений належними і допустимими доказами, зокрема висновком експерта розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу пошкодженням автомобіля, у сумі 175 530,53 грн., яку слід стягнути солідарно з відповідачів Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд приходить такого.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з цього, суд вважає, що заявлена вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 25000,00 грн., не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, щодо наявності внаслідок протиправних дій чи бездіяльності відповідача у позивача моральних переживань страждань (фізичних, душевних, психічних тощо).
Тому, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу - ОСОБА_1 адвокатом Приступою Л. Л. на підставі Договору про надання правничої допомоги №:01-10-24 від 01.10.2024.
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2024 відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №:01-10-24 від 01.10.2024, вартість послуг за цим Договором становить 15000,00 грн.
Також позивачем долучено платіжну інструкцію №@2PL051600 від 01.10.2024, згідно якої встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснив оплату правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №:01-10-24 від 01.10.2024.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатським об'єднанням послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить висновку про стягнення в рівних частинах з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, в силу дії ч. 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з принципу пропорційності, розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача виглядає наступним чином: 175530,53 х 2005,31 : 200530,53 = 1755,30 грн.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України в рівних частинах із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви у розмірі 1755,30 грн.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем для проведення судової автотоварознавчої експертизи з приводу визначення розміру заподіяної майнової шкоди було залучено експерта, за роботу якого сплачено кошти у сумі 7000,00 грн., що стверджується платіжною інструкцією №115.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд ,
позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056115), Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 34857473) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), 175 530,53 грн.(сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять гривень 53 копійки) - матеріального збитку.
Стягнути в рівних частинах з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056115), Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 34857473) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 15000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу; 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) - витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи та 1755,30 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять гривень 30 копійок) - витрати по оплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 32404600, юридична адреса: м. Львів, вул. Липинського, 11.
Відповідач: Департамент природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, ЄДРПОУ 34857473, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення складено 30.10.2025 року.
Суддя П. Т. Едер