Справа № 462/5522/25
29 жовтня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Брайт Інвестмент» через систему «Електронний суд» звернулося в Залізничний районний суд м.Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою анкетою про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк" № 2019908856_CARD від 04.08.2018 у розмірі 31360,04 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 18300,00 грн., заборгованість по відсотках - 13060,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.08.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2019908856, відповідно до якого відповідач отримала кредит на споживчі цілі та зобов'язалася його повернути в порядку і строки, визначені договором. В подальшому, 24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2019908856 від 04.08.2018. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, отримавши кредитні кошти, лише деякий час здійснювалося погашення кредитної заборгованості, останній платіж відповідачем було внесено 28.05.2021. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання утворилась заборгованість у розмірі 31360,04 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 18300,00 грн., заборгованість по відсотках - 13060,04 грн. Посилаючись на викладене, ТОВ «Брайт Інвестмент»просить суд стягнути із ОСОБА_1 31360,04 грн. за кредитним договором № 2019908856 від 04.08.2018 та понесені судові витрати у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 31.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки: АДРЕСА_1 скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак як вбачається із наявного у матеріалах справи поштового конверта, судова кореспонденція, яка скеровувалась відповідачу повернута на адресу суду неврученою відповідачу із зазначенням причини повернення, згідно довідки АТ «Укрпошта», «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачкою відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 04.08.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2019908856, відповідно до п.1.1 Кредитного договору відповідач отримала кредит на придбання товару.
Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки.
П.2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2019908856_CARD від 04.08.2018, що є невід' ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід?ємною части якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив ногочний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб. Відповідно до Заяви-Анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуются Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Заявою-Анкетою, Тарифами Банку та Договором. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Шляхом підписання Заяви-Анкети (п.2 Договору) клієнт підтвердив, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) перед укладанням Договору клієнта ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку/ Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений та згодний, а також зобов' язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримав свій примірник Заяви-Анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення Кредитної лінії та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користуваня банківськими послугами.
Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту до Договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту.
АТ «ОТП Банк» свої зобов' язання за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2019908856_CARD від 04.08.2018 виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та виписками.
Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості.
Так, останній платіж Відповідачем було внесено 28.05.2021.
У порушення умов кредитних договорів Відповідач свої зобов?язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.
Крім того встановлено, що 24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу №24/03/2023, відповідно до якого АТ «ОТП Банк» передає (відступає) ТОВ «Брайт Інвестмент» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Брайт Інвестмент» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги за договорами кредитів.
Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу №24/03/2023 від 24.03.2023 року, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2019908856 від 04.08.2018у розмірі 31360,04 грн.
Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунків заборгованості) загальний розмір заборгованості становить 31360,04 грн (18300, грн. заборгованість по тілу кредиту, 13060,04 грн. заборгованість по відсотках).
16.06.2025 року Позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості. Дана вимога не була отримана Відповідачем, а повернулась за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов?язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов?язань не допускається.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання.
Стаття 1049 ЦК України зобов?язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов?язання за № 2019908856 від 04.08.2018не виконує, право вимоги за яким згідно договору факторингу №24/03/2023 від 24.03.2023 року набув позивач, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським бюро «Юлії Чміль» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №01/05-23 від 01.05.2023 року.
Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується актом про надання правничої допомоги №06/08-25/00 від 01.05.2023, згідно якого загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 8500 грн.
Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.
Згідно з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).
Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу стороною позивача завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.
Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6000 грн., що відповідатиме критерію реальності витрат та розумності їх розміру.
За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 31360,04 грн. (тридцять одна тисяча триста шістдесят) гривень 04 коп. заборгованості за кредитним договором № 2019908856 від 04.08.2018.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 6000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 8422,40 грн. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.9;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя (підпис) Б.М.Гедз
Згідно з оригіналом. Оригінал рішення у справі № 462/5522/25.
Суддя: Б.М.Гедз