Справа № 461/8818/25
Провадження № 1-кс/461/6720/25
30.10.2025 року м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025142410000356 від 08.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про арешт майна, -
До суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025142410000356 від 08.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про арешт майна.
Клопотання вмотивоване наступним. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 вимагає неправомірну вигоду від військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , в сумі 75 000 грн. для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами КНП ЛОК «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», з метою звільнення останнього від виконання службових обов'язків терміном на 2 місяці, шляхом оформлення стаціонарного лікування.
29.10.2025 відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.10.2025 проведено обшук автомобіля марки «Hyundai 130», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував на АЗС «БРСМ», що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 116, в ході проведення якого виявлено та вилучено:
- несправжні імітаційні грошові кошти в сумі 25 000 грн. номіналом 1000 грн. серії та номер ГК 9722716, в кількості 25 шт.;
- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 12 Pro», імеі1: НОМЕР_2 ; імеі2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_4 ;
- банківську картку АТ «Пумб» № НОМЕР_5 ;
- автомобіль марки «Hyundai», модель «130», д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код: НОМЕР_6 », разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , та одним ключем запалювання до автомобіля.
Транспортний засіб марки та моделі «HYUNDAI 130» з д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_8 ) належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Слідчий зазначає, що вилучені речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки є предметом кримінального правопорушення, могли зберегти на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У зв'язку з цим вищевказані вилучені речі 29.10.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відтак з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, слідчий просить накласти арешт на вилучені під час обшуку речі з метою збереження речових доказів.
Слідчий в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду шляхом. Адвокат подав заяву про розгляд клопотання у їх відсутності. При вирішенні клопотання покладаються на розсуд суду.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.
08.10.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42025142410000356 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 вимагає неправомірну вигоду від військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , в сумі 75 000 грн. для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами КНП ЛОК «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», з метою звільнення останнього від виконання службових обов'язків терміном на 2 місяці, шляхом оформлення стаціонарного лікування.
29.10.2025 відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.10.2025 проведено обшук автомобіля марки «Hyundai 130», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував на АЗС «БРСМ», що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 116, в ході проведення якого виявлено та вилучено:
- несправжні імітаційні грошові кошти в сумі 25 000 грн. номіналом 1000 грн. серії та номер ГК 9722716, в кількості 25 шт.;
- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 12 Pro», імеі1: НОМЕР_2 ; імеі2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_4 ;
- банківську картку АТ «Пумб» № НОМЕР_5 ;
- автомобіль марки «Hyundai», модель «130», д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код: НОМЕР_6 », разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , та одним ключем запалювання до автомобіля.
Транспортний засіб марки та моделі «HYUNDAI 130» з д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_8 ) належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вилучені речі під час проведення обшуку транспортного засобу відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 від 29.10.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Клопотання слідчого про арешт майна, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Підставами накладення арешту є необхідність проведення експертиз, тому необхідно забезпечити зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, а саме на наступні вилучені в ході обшуку автомобіля марки та моделі «HYUNDAI 130» з д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_8 ) речі та предмети:
- несправжні імітаційні грошові кошти в сумі 25 000 грн. номіналом 1000 грн. серії та номер ГК 9722716, в кількості 25 шт.;
- мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Xiaomi», модель «Redmi 12 Pro», імеі1: НОМЕР_2 ; імеі2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_4 ;
- банківську картку АТ «Пумб» № НОМЕР_5 ;
- автомобіль марки «Hyundai», модель «130», д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код: НОМЕР_6 ,; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; один ключ запалювання до автомобіля, який належить ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_1