461/2537/25
1-кп/461/422/25
30.10.2025 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12025141360000351 від 03.02.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 року за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
05 березня 2025 року о 17:56 год. ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваного діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час дії воєнного стану, перебуваючи в приміщенні магазину «ІКЕА», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Пантелеймона Куліша, 36А, таємно, шляхом вільного доступу, зі столу, що розміщений в касовій зоні, викрав мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , білого кольору, вартістю 26500 грн, що знаходився в силіконовому чохлі, із вставленою сім-картою мобільного оператора, з абонентським номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .
Своїми діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на суму 26500 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду вину за даним епізодом заперечив .Зазначив, що докази стороною обвинувачення зібрані з порушенням, він не перебував у магазині та не викрадав телефон.
В ході судового провадження судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що зокрема підтверджується тим, що усі докази були досліджені судом безпосередньо в присутності учасників процесу, а кожен з учасників процесу мав можливість скористатись правом на подачу доказів суду, висловитись щодо допустимості та належності кожного доказу окремо та заявити відповідні клопотання суду. Крім того, жоден з учасників процесу не висловив заперечень проти завершення дослідження обставин справи, перед оголошенням завершення такого.
Безпосередньо дослідивши нижченаведені докази подані під час судового розгляду стороною обвинувачення, оцінюючи їх у сукупності, з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши потерпілу, свідка, дослідивши письмові докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні діяння, наведеного у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, повністю та об'єктивно підтверджується наступними дослідженими по справі доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка працює продавцем у магазині «ІКЕА», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Пантелеймона Куліша, 36А.
05 березня 2025 року вона помітила що на її робочому столі немає належного їй телефону марки Iphone, хоча вона поставила його на зарядку.
Повідомила, що дійсно у той день у магазин зайшов чоловік у масці, в одязі темного кольору, який перебував у торговому залі близько 20 хвилин, однак нічого не купував. Незнайомий чоловік звернувся до неї та повідомив, що їй хтось телефонував на мобільний, хоча насправді ніхто не телефонував.
Вказала, що спочатку шукала мобільний телефон самостійно у торговому залі. Однак, коли не знайшла, то зателефонувала власнику магазина, який переглянув записи з відеокамер. На відеозаписах було зафіксовано як невідомий чоловік від'єднав мобільний телефон від зарядки, забрав його і вийшов.
Вона звернулася до поліції і за характерними особливостями зовнішності, зокрема, за родимкою на лівій щоці (яка була розміщена над маскою), ростом, кольором очей, голосом вона чітко впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 як на стадії досудового розслідування так і в судовому засіданні;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.03.2025 року, згідно якого в період часу з 17 год. 50 хв. до 18 год. 00 хв. за адресою: м. Львів. вул. Куліша, буд. 36 А з торгового залу магазину «ІКЕА» був викрадений мобільний телефон марки «Айфон 14 промакс» білого кольору в прозовому силіконовому чохлі з встановленою сім-карткою НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 та харчові прибори марки «Tillagr24x»;
- протоколом огляду предмету (з фототаблицею), а саме DVR-R диску від 15.03.2025 року, з наявними на ньому відеозаписами з камер відеоспостереження магазину «ІКЕА» за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 36А. На вказаних відеозаписах зафіксовано невідому особу чоловічої статі, яка о 17:45:53 увійшла до даного приміщення, що одягнена в безрукавку з капюшоном чорного кольору, штани чорного кольору та взуття чорного кольору з білою підошвою, на обличчі у якої наявна медична маска, а на голові головний убір, а саме кепка чорного кольору з оранжевим маркуванням у вигляді ножиць, в руці у якого знаходиться паперовий пакет з логотипом «ZARA». На вказаному відеозаписі зафіксовано як зазначена особа перебуває біля касової зони даного магазину та приблизно о 17:56:50 год. рукою бере предмет, що схожий на мобільний телефон та тримаючи його при собі покидає приміщення о 17:56:55 год;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28.03.2025 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_7 , в присутності понятих, за зростом, тілобудовою, зоною очей, будовою носа, наявними на обличчі родимками впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 .
В судовому засіданні був оглянутий відеозапис даної слідчої дії.
Суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищеперераховані докази щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України зібрані стороною обвинувачення з дотриманням вимог КПК України. Оцінюючи вищезазначені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми, такими, що містять у собі фактичні дані, які логічно і безсумнівно підтверджують його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, судом враховано, що потерпіла ОСОБА_7 впізнала обвинуваченого, як особу яка викрала її телефон, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду. Показання потерпілої є логічними, послідовними та такими, які повністю узгоджуються з вищезазначеними матеріалами справи. Підстав для обмови потерпілою обвинуваченого судом встановлено не було. Дослідивши в судовому засіданні відеозапис пред*явлення особи для впізнання, суд приходить до висновку, що слідча дія була проведена у повній відповідності до вимог ст.228 КПК України, порушень не було встановлено.
Під час судового розгляду стороною обвинувачення також були надані протокол огляду місця події та огляду предметів.
З даних протоколу огляду місця події від 28.03.2025 року з фототаблицею, а саме, квартири АДРЕСА_3 , вбачається, що в ході огляду в одній із кімнат було виявлено сумку червоного кольору, у якій знаходився одяг, що зі слів власника квартири ОСОБА_8 належить його знайомому ОСОБА_5 .
Згідно протоколу огляду предметів від 28 березня 2025 року органом досудового розслідування було досліджено:
-балонову безрукавку чорного кольору на застібку, з капюшоном, на якій наявні кишені у кількості 2 шт., які розташовані у нижній передній частині з лівого та правого боків. У внутрішній частині вказаної безрукавки наявна вшита бирка з надписами «LK», «LINKEVOGUE», «48».;
-кепку чорного кольору, на зовнішній лобній частині по центру якої наявні вишиті надписи оранжевого кольору «19», «61» кольору у вигляді ножиць та гребінця. На зовнішній потиличній частині вказаної «61», та вишитий візерунок оранжевого кепки наявний вишитий надпис оранжевого кольору «ТНЕ BARBER». У внутрішній частині вказаної кепки наявні надписи «THE BARBER», а також нашивка білого кольору з надписами «STRONG HAT GAME» «by THE BARBER»;
-кросівки марки «PUMA» (правий та лівий кросівок), чорного кольору, що виготовлені з сітчастого матеріалу, на передній частині яких наявні пришиті резинки з надписом «PUMA», над якими наявні шнурки. Підошва вказаних кросівок - білого кольору. На язичку із внутрішньої сторони наявні наліпки білого кольору з надписом «EUR 42», «366971-04», «ЕБН: 4060978810359» а також інші надписи( протокол огляду предметів від 28.03.2025 року(з фототаблицею).
Суд не приймає вказані докази сторони обвинувачення виходячи з наступного.
По-перше, допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, свідок ОСОБА_8 повідомив, що обвинуваченого він не знає, останній ніколи не проживав та не перебував у його квартирі. Вилучені речі були раніше знайдені на сходах будинку у пакеті його помічницею у побуті ОСОБА_9 . На пропозицію поліцейського він підписав протокол не читаючи, оскільки в квартирі не було світла, а місце для його підпису поліцейський підсвітив телефоном, пояснюючи «що йому за це нічого не буде». Оскільки він раніше судимий, є інвалідом 1 групи, він вирішив підписати під психологічним тиском поліцейських. Особу, яка знаходиться у залі суду у якості обвинуваченого, він не знає. Показання даний свідок надавав безпосередньо під час судового розгляду, під присягою, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, відтак суд бере їх до уваги.
По-друге, належність вказаних речей обвинуваченому, який категорично заперечував проти цього, стороною обвинувачення суду доведена не була. Іншого доказового значення щодо предмету доказування у даному кримінальному провадженні, протоколи не містять.
В той же час, покази потерпілої ОСОБА_7 , повністю узгоджуються з даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом огляду предмету DVR-R диску від 15.03.2025 року (з фототаблицею), протоколом пред'явлення особи для впізнання, окремо та у сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у даному епізоді викрадення майна. Судом також враховується, що потерпіла безпосередньо в судовому засіданні стверджувала, що обвинувачений є тією самою особою, яка викрала її телефон 05 березня 2025 року та спричинила їй матеріальну шкоду.
На підтвердження факту перебування обвинуваченого у іншому місті на момент вчинення злочину, сторона захисту не надала належних та допустимих доказів. При цьому, судом були створені всі умови для змагальності кримінального процесу. Так, саме за клопотанням сторони захисту викликався свідок ОСОБА_8 .
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України за ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжці), яка вчинена повторно в умовах воєнного стану.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним за епізодом таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_10 .
Згідно з обвинувальним актом, 02 лютого 2025 року о 23:07 год, ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваного діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час дії воєнного стану, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», що за адресою: м. Львів, пл. Стефана Яворського, 1, таємно, шляхом вільного доступу, відчинивши рукою шухляду, що знаходилась під касовою стійкою, викрав з неї грошові кошти в сумі 3471 гривню, які належали ОСОБА_10 , помістивши їх у задню кишеню штанів, у які був одягнений, та покинув приміщення магазину. Своїми діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму розміром 3471 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що ним були дійсно викрадені грошові кошти у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», що за адресою: м. Львів, пл. Стефана Яворського, 1, але в меншій сумі, а саме 2200 гривень(чотири купюри по 500 гривень, дві купюри по 100 гривень). Не дивлячись на те, що в касі була велика кількість грошових коштів, він свідомо взяв маленьку суму, щоб не настала кримінальна відповідальність.
Суд вважає за необхідне зазначити, що завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (стаття 2 КПК України).
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 22 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.
Суд, дослідивши всі докази сторони обвинувачення і сторони захисту, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення письмові документи, покази свідка, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого за даним епізодом поза розумним сумнівом не доведена належними та допустимими доказами.
Згідно з рапортом від 02 лютого 2025 року, о 23:38 цього ж дня, надійшло повідомлення в службу 102 про те, що 02.02. 2025 в 23:37 за адресою: м. Львів, площа Стефана Яворського буд. 1, заявниця ОСОБА_11 повідомила про те що 20 хв. тому із магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" під час відсутності заявниці із шухляди викрали кошти у розмірі 4000 гри. Опис ймовірного правопорушника: одягнутий у синього кольору куртку, кепку синього кольору, середнього зросту, чоловік віком близько 45-50 років.
03.02.2025 року ч/ч ЛРУП №1, надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_4 , про те щоб вжити заходів до невідомої особи, яка таємно шляхом вільного доступу 02.02.2025 року близько 23:07 год за адресою м. Львів, пл. Стефана Яворського 1, з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» із каси здійснив викрадення грошових коштів на загальну суму 6471 грн., за час відсутності заявниці.
За даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.02.2025 року, гр. ОСОБА_12 просила прийняти міри до невідомої особи, яка 02.02.2025 року близько 23 год. 07 хв., перебуваючи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: м. Львів, вул. Яворського, 1, шляхом вільного доступу із каси викрала грошові кошти в сумі 6471 грн.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 показала, що вона працює продавцем і 01.02.2025 року була на роботі у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: м. Львів, пл. Яворницького, буд. 1. Цього дня вона отримала 4000 грн. премії, які поклала до шухляди (каси), при цьому, відгородила вказану суму від інших грошових коштів магазину білим аркушем паперу.
Додатково повідомила, що розпорядження взяти премію готівкою у сумі 4000 гривень вона отримала від працівниці бухгалтерії, наказу про видачу премії не видавалось, за її отримання вона не розписувалась, лише написала про це у робочому зошиті, податки з суми премії не сплачувала.
Доступ до каси з грошима був і у іншого продавця, яка працювала на наступний день.
03 лютого 2025 року вона прийшла на роботу та на відеозаписі побачила як невідомий чоловік заліз у шухляду з грошима.
Заяву до органів поліції про викрадення 6000 гривень писала продавець магазину ОСОБА_12 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що працювала касиром у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: м. Львів, пл. Яворницького, буд. 1. Приблизно о 23 год. до магазину зайшов обвинувачений ОСОБА_5 у п'яному вигляді та після нього ще інший клієнт. В подальшому, вони обоє вийшли з магазину. Зазначила, що в той день близько 20 год. 00 хв. вона робила звірку виручки та жодної недостачі не було. Наступного дня, о 09 год. ранку адміністратор магазину ОСОБА_10 повторно здійснила перерахунок виручки та виявила недостачу, з її слів, у сумі 4000 грн. Водночас зазначила, що в касі жодних грошових сум, відгороджених аркушем паперу, не було та ніхто її не попереджав, що ці кошти є премією ОСОБА_10 .
Також вказала, що її вважали винною у нестачі грошових коштів та з її заробітної вирахували приблизно 3200 грн. у якості компенсації, за що вона розписалася. Навіть в подальшому, коли вона звільнилася з роботи, вказану суму їй не повернули при остаточному розрахунку з нею. Оформлення на роботу її та інших працівників не оформлювалось ні наказами, ні контрактами. Усно їм повідомляли, що вони офіційно працевлаштовані, заробітна плата видавалася готівкою.
За даними протоколу огляду місця події від 03.02.2025 року( з фототаблицею), відповідно до якого об'єктом огляду було приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», що за адресою: м. Львів, пл. Яворського, 1. В ході огляду зафіксовано розміщення меблів, інших предметів та речей всередині магазину.
Згідно з протоколом огляду предмету (з фототаблицею), а саме DVR-R диску від 06.02.2025 року, з наявними на ньому відеозаписами з камер відеоспостереження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: м. Львів, пл. Яворницького, буд. 1., встановлено, що на вказаних відеозаписах зафіксовано особу чоловічої статі (в подальшому встановлену як ОСОБА_5 ), що одягнена в безрукавку чорного кольору, кофту з капюшоном чорного кольору, штани синього кольору та взуття чорного кольору, в руці у якої знаходиться скляна пляшка з рідиною жовтого кольору, яка приблизно о 23:06:27 год. увійшла до приміщення торгової зали з касовою зоною вказаного магазину (фото №5), та підійшла до торгових стелажів з товарами, де почала спілкування з особою жіночої статі, яка являється продавцем вказаного магазину. О 23:07:15 год. зазначений продавець покинула приміщення касової зони та попрямувала в інше торгове приміщення. В цей час, а саме о 23:07:30 год. ОСОБА_5 наблизився до касової зони, та просунувши руку через прилавок, відчинив касовий апарат, звідки дістав готівкові кошти та помістив їх до задньої кишені своїх штанів. Після чого, о 23:08:12 год. покинув зазначене приміщення.
Факт перебування обвинувачений не заперечував, однак категорично не погоджувався з сумою викрадених коштів, зазначених у обвинувальному акті. Зі змісту вказаних протоколів встановити суму викрадених грошових коштів не можливо.
Отже, аналіз вищезазначених доказів свідчить, що свідок ОСОБА_12 звернулася до поліції із усним повідомленням про викрадення з каси магазину 4000 гривень; у письмовій заяві до поліції вказала суму 6471 гривень. Грошей потерпілої ОСОБА_13 у сумі 4000 гривень, відгороджених аркушем паперу, у шухляді до моменту їх викрадення вона не бачила і про премію потерпілій їй нічого не було відомо. З її заробітної плати адміністрація утримала 3200 гривень на компенсацію нестачі грошових коштів магазину.
Надаючи показання, що саме її особисті кошти - премія, були викрадені обвинуваченим, потерпіла ОСОБА_10 надала в судовому засіданні дані індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Однак, з цих даних не можливо встановити які грошові суми були нараховані та виплачені їй як премія. Наказів, розпоряджень про виплату премії суду надано не було.
З довідки ОСОБА_14 (власника магазину, ФОП) від 12.05.2025 року, також наданої потерпілою, вбачається, що при перерахунку грошових коштів, що знаходились в касі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, було виявлено відсутність частини грошових коштів, зокрема в сумі 3471 грн.
В той же час, з вказаної довідки неможливо встановити належність грошових коштів чи то потерпілій ОСОБА_10 , чи то магазину, якому компенсовано 3200 гривень утриманням із зарплати ОСОБА_12 згідно її показань.
Суд зазначає, що втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку). При цьому, у нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд при прийнятті рішення враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 07.10.2024 року по справі № 278/1566/21, відповідно до якої із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподаткованих мінімумів. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум дорівнює 3028 грн. Соціальна пільга (неоподаткований мінімум = 3028/2 = 1514 грн.
Оскільки диспозиція ст. 51 КУпАП передбачає дрібну крадіжку до 2 нмдг (1514*2=3028), то відповідальність за ст. 185 КК настає за крадіжку понад 3028.01 грн.
Суд приходить до висновку, що належних, допустимих та достовірних доказів, які були би достатніми для доведення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом викрадення 3471 грн. саме у потерпілої ОСОБА_10 , органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, а версія обвинуваченого ОСОБА_5 про викрадення з шухляди магазину саме 2200 гривень, тобто в межах адміністративної відповідальності, - не спростована.
З наданих стороною обвинувачення письмових доказів, показань потерпілої та свідка неможливо встановити фактичну суму викрадених грошових коштів, правові підстави належності грошей фізичній чи юридичній особі, що б дозволило спростувати твердження обвинуваченого та правильно кваліфікувати дії обвинуваченого для вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.185 КК України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що за вказаним епізодом органом досудового розслідування та стороною обвинувачення допущена істотна неповнота з'ясування передбачених законом обставин справи, що підлягають доказуванню стороною обвинувачення в суді, яку суд позбавлений можливості усунути в судовому засіданні в силу своєї диспозитивності, процесуальних можливостей та покладення зазначеного обов'язку на органи досудового розслідування і прокурора.
При цьому можливість перевірки та з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, шляхом виконання відповідних слідчих, а в разі необхідності, розшукових дій згідно з положеннями ст.333 КПК України, з урахуванням стадії судового провадження, на думку суду втрачена, та можливість збору додаткових доказів вичерпана, оскільки прокурор в судовому засіданні зазначив, що стороною обвинувачення представлено всі докази на підтвердження вини ОСОБА_5 за вказаним епізодом та додаткові докази надаватися не будуть.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України тлумачаться на користь такої особи.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про недоведеність наявності в діянні обвинуваченого обов'язкових ознак, які вказують на наявність складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та необхідність його виправдання за даним епізодом.
Мотиви призначення покарання обвинуваченому за епізодом таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_7 .
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, форму вини, невизнання останньої, спосіб вчинення злочину та його стадію, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, яке Кримінальним законом віднесено до категорії тяжких злочинів;
- обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 66,67 КК України в ході судового розгляду не встановлено;
- обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2025 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що відсутні підстави для обрання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його не в межах максимальної санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом встановлено, що згідно із вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
На підставі частин 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання за цим вироком необхідно частково приєднати покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 року.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 серпня 2024 року ОСОБА_5 було фактично затримано 08 серпня 2024 року та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави строком на 60 днів до 06.10.2024 включно.
Ухвалами суду від 04.10.2024 року та від 25.11.2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави.
18.12.2024 року ОСОБА_5 звільнений із Львівської установи виконання покарань (№19) у зв'язку із внесенням застави матір'ю ОСОБА_15 .
В подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року ОСОБА_5 повторно обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова від 19.05.2025 року, 18.07.2025 року, 15.09.2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави.
Таким чином, початок строку відбування ОСОБА_5 призначеного покарання слід обчислювати з моменту його фактичного затримання 08 серпня 2024 року, зарахувавши у строк покарання термін попереднього ув'язнення обвинуваченого з 08 серпня 2024 року і до 18 грудня 2024 року та з 26 березня 2025 року по дату набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.
02.05.2025 року під час розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 26500 грн. Підставою цивільного позову позивач зазначив обставини таємного викрадення ОСОБА_5 належного їй майна, а саме мобільного телефону марки «iPhone 14 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , білого кольору, вартістю 26500 грн, що знаходився в силіконовому чохлі, із вставленою сім-картою мобільного оператора, з абонентським номером НОМЕР_5 .
Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За нормами ч.2 ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено у ч.1 ст.128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Поряд з цим, судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2025 року було закрито підготовче судове засідання та призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 квітня 2025 року о 11 год. 20 хв.
Таким чином, ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов вже після початку судового розгляду, тобто з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст. 128 КПК України, а тому такий позов підлягає залишенню без розгляду.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_7 , що згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Вирішення інших процесуальних питань.
Арешти майна, запобіжні заходи в рамках вказаного кримінального провадження не застосовувались.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ч. 6 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (за епізодом від 02.02.2025 року), та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.185 КК України (за епізодом від 05.03.2025 року) та призначити покарання у виді п'яти років трьох місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України до даного покарання частково приєднати покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 року у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування ОСОБА_5 призначеного покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання 08 серпня 2024 року, зарахувавши у строк покарання термін попереднього ув'язнення обвинуваченого з 08 серпня 2024 року і до 18 грудня 2024 року та з 26 березня 2025 року по дату набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме:
- DVD-R диски, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- балонову безрукавку чорного кольору марки «Linkevogue»; кепку чорного кольору марки «The Barber»; кросівки чорного кольору марки «Puma», - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1