1Справа № 335/8967/25 3/335/2347/2025
29 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
02.06.2025 року о 06-45 годині в м.Запоріжжя вул. Патріотична,49 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai Accent д.н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.
Крім того, 02.06.2025 року о 06-45 годині в м.Запоріжжя по вул. Леоніда Жаботинського біля будинку 49 по вул. Патріотична водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Accent д.н. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо транспортної пригоди, місце ДТП залишив,
Чим порушив п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП.
Постановою Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 29.10.2025 року справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 ст. 122-4 КУпАП та повідомлявся про час і місце розгляду справи.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
Щодо адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП.
З матеріалів справи слідує, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4КУпАП складено 01.09.2025 року, день вчинення адміністративного правопорушень 02.06.2025 року. Справа надійшла до суду 11.09.2025 року.
Пунктом 2.10.а ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№248797 від 01.09.2025, схемою з місця ДТП від 03.01.2025 року, письмовими поясненнями, протоколом огляду дорожньо- транспортної пригоди.
Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.
Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає. Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність події і складу адміністративного правопорушення за ст.122-4КУпАП та причетність до нього ОСОБА_1 , суду не надано і судом не встановлено.
Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та його вину, оскільки він, як учасник дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу, порушив п. 2.10.а Правила дорожнього руху, який знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
В діях ОСОБА_1 , міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а саме: залишення водіями транспортних засобів, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до ст.1КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно з положеннями ст.280КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 122-4 КУпАП(залишення місця дорожньо-транспортної пригоди), 124КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна), у числі інших визначених законом обставин зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаними статтями, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 2ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Згідно з п. 7ст.247КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП України.
Таким чином, пункт 7 частини першої статті 247КУпАП необхідно застосовувати у взаємозв'язку з іншими нормами. Зокрема, пункт 7 частини першої статті 247КУпАП містить посилання саме на статтю 38 КУпАП, яка, з-поміж іншого, підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи та існують підстави для накладення адміністративного стягнення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення у справі «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч.2 ст.38, п.7 ст.247КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: - встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні з дня його виявлення).
При цьому, суд, також враховує, що сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження по справі.
На підставі викладеного та враховуючи, що адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП, у вчиненні якого судом встановлено вину ОСОБА_1 відбулось 02.06.2025 року, адміністративне правопорушення не є триваючим, та на час складення протоколу про адміністративне правопорушення та на час розгляду справи сплинули строки для накладення адміністративного стягнення, то суд вважає необхідним визнати останнього винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, і закрити провадження у даній справі у зв'язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення..
Щодо адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд зазначає таке.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 2, 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
Такі ж положення викладені у Постанові Кабінету Міністрів України № 1103 від 17грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду».
За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обставини правопорушення підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№ 248796 від 01.09.2025 року; письмовими поясненнями висновком щодо результатів огляду від 02.06.2025 рок відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду .
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини, свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Керуючись ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Відтак, суд накладає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.7, 38, 122-4, 130, 247, 268, 283 285 КУпАП, суд
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.122-4КУпАП закрити у зв'язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст.38 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (сімнадцять тисяч) гривень (ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300 Код отримувача: 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300 )з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави понесені судові витрати у сумі 605 гривні 60 копійок. ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106)
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження в разі, якщо скарга не була подана.
Відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Ю. В. Апаллонова