1Справа № 335/9770/25 3/335/2523/2025
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли із Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
21.08.2025 року о 09-42 годині в м.Запоріжжя, вул. Південне шосе 6 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Avensis д.н. НОМЕР_1 при цьому не маючи права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року , ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП постановою ЕНА №3260346 від 14.10.2024 року, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
Крім того, 21.09.2025 року о 09-42 годині в м.Запоріжжя, вул. Південне шосе 6 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Avensis д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка змінна забарвлення обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений про повторність попереджений.
Постановою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2025 року справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду, на підставі ст. 36 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що статтею 268 КУпАП, не визначено обов'язковою явку особи яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно дост.245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Судом встановлено, що постановою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800,00 гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3260346 від 14.10.2024 року, гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 3400 гривень.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Крім того, п. 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними матеріалами справи та дослідженими судом наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №460397 від 21.09.2025 року; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460392 від 21.09.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗНПД» ЗОР від 21.09.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 , актом огляду на стан алкогольного сп'яніння; відеозаписом, який міститься на компакт-диску, долученому до матеріалів справи.
ОСОБА_1 , який у судові засідання не з'явився, будь-яких даних щодо обставин правопорушень суду не наведено, тоді як дослідженими доказами судом достовірно встановлено порушення ним Правил дорожнього руху України , які суд вважає достатніми для доведеності вини останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до довідки УПП в Запорізькій області ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Санкція ст.130 та ст. 126 КУпАП передбачає штраф з позбавленням права керування транспортним засобом.
Суб'єкт передбаченого адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами ст.130 КУпАП не містить.
Законодавець прямо передбачив відповідальність за ст. 130 ст. 126 КУпАП у виді санкції позбавлення права керування транспортним засобом до осіб.
Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Враховуючи встановлені судом обставини, підтверджені належними доказами, суд вважає, що ОСОБА_1 , слід визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього, відповідно до ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_2 , на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст. ст.40-1, 126, 130, 245, 251, 279, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300 Код отримувача: 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300 )
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави понесені судові витрати у сумі 605,60 грн. ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106)
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження в разі, якщо скарга не була подана.
Відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Ю. В. Апаллонова