Справа №333/4329/25
Провадження №2/333/3169/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа - Служба у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради (місцезнаходження: м. Тернопіль, бул. Тараса Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ: 43459222) про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
20.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 03.12.2019 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро від 13.03.2023 року було розірвано.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина - ОСОБА_3 .
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28.12.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.10.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти не сплачує, станом на 06.05.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 111 244,67 грн.
Підставою для звернення до суду із даним позовом стало те, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виховання доньки, матеріальної допомоги не надавав та не надає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, взагалі не спілкується з дитиною. Усіма питаннями стосовно виховання, матеріального забезпечення та духовного зростання доньки ОСОБА_5 займається позивач разом зі своїм другим чоловіком - ОСОБА_6 . Після початку повномасштабного вторгнення військ рф до України, ОСОБА_2 залишився на тимчасово окупованій території за місцем своєї реєстрації та отримав паспорт громадянина росії.
Враховуючи, що відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні дитини, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
22.05.2025 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строку для усунення недоліків.
27.05.2025 року від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано з Міністерства соціальної політики інформацію щодо перебування ОСОБА_2 на обліку внутрішньо переміщених осіб.
04.07.2025 року на адресу суду з Міністерства соціальної політики надійшла відповідь про відсутність інформації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб стосовно ОСОБА_2
15.08.2025 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд, зобов'язано третю особу - Службу у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, надати суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
12.09.2025 року на адресу суду від Службу у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, надійшов висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
У судовому засіданні 18.09.2025 року представник позивача ОСОБА_8 повністю підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з підстав, наведених у ній. Додатково зазначив, що позивачка ОСОБА_1 з'явитися до суду особисто та надати пояснення не має змоги, оскільки у неї маленька дитина, ІНФОРМАЦІЯ_5 , і вона весь час перебуває з дітьми.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 до зали судового засідання жодного разу не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у встановлений судом строк відзив не надав.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Представник Служби у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради до суду не з'явився, суду надано заяву про розгляд справи без участі представника, висновок органу опіки тат піклування підтримують.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3).
Частиною 4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що сторони у справі з 03.12.2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2023 року (справа №199/256/23).
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.11.2020 року серії НОМЕР_3 , актовий запис №180.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28.12.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.10.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки №35210-5-261 від 07.05.2025, виданої заступником начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області відділу примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за даними АСВП за виконавчим провадженням №68224665 ОСОБА_1 не отримує аліменти з боржника ОСОБА_2 у період часу з 20.01.2022 р. по 22.04.2025 р., згідно виконавчого листа по справі №610/3173/21, виданого 12.01.2022 р. Балаклійським судом Харківської області.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що за ВП №68224665 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 06.05.2025 року складає - 111 244,67 грн.
29.06.2024 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 зі зміною прізвища на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №108.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 06.12.2024 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину - ОСОБА_11 .
Зі змісту довідки №15 від 14.04.2025 року, виданої ОСОБА_1 директором Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №18 Тернопільської міської ради Ковалець Г., вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є вихованкою середньої групи. Її батько - ОСОБА_2 , контакту із закладом дошкільної освіти не підтримує, навчально-виховним процесом дитини не цікавиться, з вихователями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину у заклад приводить і забирає мати.
Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.09.2025 року №1251, підписаного міським головою Тернопільської міської ради Надал С., за повідомленням матері ОСОБА_7 - ОСОБА_1 , вона припинила спілкування з ОСОБА_2 , коли дитині було два тижні. Відтоді батько не приймає ніякої участі в утриманні, вихованні, матеріальному забезпеченні та духовному зростанні доньки, всіма цими питаннями займається ОСОБА_1 та теперішній її чоловік - ОСОБА_6 , саме якого дівчинка вважає батьком. З початком повномасштабного вторгнення військ рф до України, ОСОБА_2 залишився на тимчасово окупованій території за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , та отримав паспорт громадянина російської федерації.
На підставі зібраної інформації встановлено, що ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини не сплачує, заборгованість зі сплати аліментів, станом на 06.05.2025 року, становить 111 244,67 грн. Зазначене свідчить про те, що батько життям дитини не цікавиться, участі у вихованні не бере, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання дитини, не спілкується, матеріально не допомагає, не проявляє жодного інтересу. Жодних заперечень щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не надано.
Враховуючи викладене, захищаючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Пунктом 2 ст.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст.164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п.15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).
Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).
Також, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Ілля Ляпін проти Росії" №70879/11 від 30.06.2020 зазначив, що контакт з батьком на протязі 7 років втрачений, батько не сплачував аліменти, що свідчить про ухилення від батьківського піклування (п.50,57).
Суд вважає висновок органу опіки та піклування обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
Сам відповідач не з'явився ані до суду для розгляду цієї справи, не залучив представника, ані до комісії з питань захисту прав дитини. На думку суду, така його поведінка свідчить про байдуже ставлення до долі дитини.
При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст.150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його доньки, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.
На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та батьком зв'язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення його батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виконання його батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, не надав, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
Судом роз'яснюється, що відповідно до ч.1 ст.169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Суд звертає увагу, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28.12.2021 року з ОСОБА_2 вже стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_7 .
Враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України, з огляду на ухвалення рішення на користь позивача в повному обсязі, понесені нею і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268, 272, 274-279, 354, 430 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа - Служба у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради (місцезнаходження: м. Тернопіль, бул. Тараса Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ: 43459222) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20.10.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод