Справа № 333/9275/25
Провадження № 1-кс/333/3209/25
26 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150010002873, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, який перебував на посаді хіміка технічного відділення взводу аерозольного маскування роти аерозольного маскування батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого та додані до нього матеріали, -
26.09.2025 року слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_7 ,звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150010002873, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Своє клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2024 № 346 ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу військової частини, посталено на всі види забезпечення та призначено на посаду хіміка технічного відділення взводу аерозольного маскування роти аерозольного маскування батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
08.12.2024 року, військовослужбовець ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби самовільно залишив місце служби - місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_3 , після чого, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв та незаконно перебуває за межами місця служби.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
25.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка, матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що військовослужбовець ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану. Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов'язків. Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просив клопотання слідчого підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, пояснивши, що у військовій частині він перебував лише декілька годин. Свої дії він не розцінює як самовільне залишення місця служби, а вважає їх покиданням місця злочину, оскільки його затримання та подальше тримання у РТЦК і СП він вважає незаконним. Також він зазначив, що є членом релігійної організації «Свідки Єгови» та, відповідно до своїх релігійних переконань не може одночасно бути військовослужбовцем і належати до своєї релігійної громади, оскільки його віра забороняє брати до рук зброю та будь-яким чином підтримувати військові дії. Після прибуття до військової частини він повідомив керівництво частини про свою релігійну позицію та висловив прохання про надання йому можливості проходження альтернативної (невійськової) служби, однак отримав відмову.
Після того як він залишив місця несення служби, увесь час проживав вдома. 24.09.2025 року він був затриманий працівниками поліції та доставлений до ВСП м. Запоріжжя. До цього, 20.09.2025 року, його вже зупиняли працівники правоохоронних органів які повідомляли йому, що він перебуває у розшуку як особа, яка самовільно залишила місце несення служби, але жодним чином не затримували.
Захисник ОСОБА_8 також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що клопотання слідчого недостатньо обґрунтоване, прокурор не довів про наявність ризиків, зазначених у ньому.
ОСОБА_5 раніше не судимий, його поведінка протягом усього життя не вказує на схильність до вчинення будь-яких злочинів. Крім того, понад 24 років він є членом релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні». Релігійні переконання ОСОБА_5 є настільки серйозними, що останній відмовився від проходження військової служби. Така позиція свідчить про те, що дотримання біблійних принципів і законів має для нього виняткове значення, зокрема і в частині утримання від учинення будь-яких правопорушень.
Після початку повномасштабного військового вторгнення рф в Україну ОСОБА_5 прийняв рішення залишитися в країні. Він здійснював активну волонтерську діяльність, надаючи допомогу особам, які її потребували, та не має наміру залишати Україну і на теперішній час.
Слідчим та прокурором у поданому клопотанні не наведено жодних конкретних відомостей про те, де саме підозрюваний може переховуватися, а також не зазначено, чи має він матеріальні ресурси, необхідні для організації такого переховування.
Крім того, ОСОБА_5 активно співпрацює зі слідством, надає всю необхідну інформацію та не ухиляється від виконання процесуальних обов'язків. Неодноразово, як слідчому, так і в суді, він підтверджував відсутність у нього будь-яких намірів переховуватися від органів досудового розслідування або суду.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадженні в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 30.04.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.5 ст.407 КК України за фактом самовільного залишення місця несення служби, вчинене в умовах воєнного стану (кримінальне провадження №62025150010002873).
Постановою заступника керівника Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті МиколаєвіОСОБА_9 створено у вказаному кримінальному провадженні слідчу групу, до складу якої включено: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , старший групи - ОСОБА_19 .
01.05.2025 року постановою заступника керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_24 призначено (змінено) групу прокурорів у кримінальному провадженні №62025150010002873 у складі прокурорів Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , старший групи - ОСОБА_25 .
24.09.2025 року постановою заступника керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_24 визначено підслідність (доручено здійснення досудового розслідування) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному правопорушенні №62025150010002873, іншому органу досудового розслідування, а саме: Першому слідчому відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у місті Мелітополі.
24.09.2025 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_32 доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні групі слідчих у складі: ОСОБА_7 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , старший групи - ОСОБА_7
24.09.2025 року постановою слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_7 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №62025150010002873, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.04.2025 року, з ч. 5 ст. 407 КК України на ч. 4 ст. 408 КК України.
25.09.2025 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_32 доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні групі слідчих у складі: ОСОБА_7 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_3 , старший групи - ОСОБА_7 .
25.09.2025 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_42 визначено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62025150010002873, у складі: ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_4 , старший групи - ОСОБА_46 .
25.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Копію вказаного клопотання та доданих до нього матеріалів підозрюваний ОСОБА_5 отримав своєчасно (25.09.2025 року об 16 год. 40 хв.).
25.09.2025 року постановою слідчого ОСОБА_7 залучено захисника для участі у кримінальному провадженні №62025150010002873, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.04.2025 року, для надання правової допомоги підозрюваному ОСОБА_5 через Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до доручення №003-280003137 від 25.09.2025 року Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА_47 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_5 .
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_48 .
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Водночас, слідчий суддя зобов'язаний перевірити обґрунтованість підозри, яка містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_49 , який пояснив що йому відомо про те, що 08.12.2024 року військовослужбовець ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, а саме: місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини поблизу населеного пункту Врадіївка Миколаївської області. Місцезнаходження останнього було встановлено працівниками поліції Запорізької області, після чого 24.09.2025 року його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час спілкування ОСОБА_5 зазначив, що залишив місце служби через релігійні переконання, продовжувати військову службу не бажає;
- матеріалами службового розслідування;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра стосовно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована. Доводи захисника та підозрюваного, викладені на захист прав та законних інтересів останнього, щодо неможливості проходження служби у військовій частині з огляду на його релігійні переконання та ненадання можливості проходження альтернативної (невійськової) служби, підлягають перевірці в ході досудового розслідування у межах даного кримінального провадження, а також під час його судового розгляду у порядку, встановленому законом.
Водночас, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор у судовому засіданні не довели, що маються достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказують останні.
Так, у своєму клопотанні слідчий зазначив, що маються ризики , що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що він підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Судом встановлено, що з 07.12.2024 року ОСОБА_5 проходив військову службу в ЗСУ.
08.12.2024 року останній самовільно залишив місце несення служби у с-щі. Врадіївка Первомайського району Миколаївської області.
Увесь цей час ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , проживаючи із дружиною.
Жодних доказів належних викликів ОСОБА_5 прокурор та слідчий не надали і такі не містяться у матеріалах, долучених до клопотання слідчого.
Відомостей, які б вказували, що ОСОБА_5 знав про наявність викликів до слідчого або суду та факти їх ігнорування підозрюваним, під час судового розгляду ні прокурором, ні слідчим, надано не було.
Докази того, що ОСОБА_5 намагався перейти лінію бойових зіткнень та потрапити на тимчасову окуповану територію або кордон України, відсутні.
На цей час підозрюваний надав показання, в яких не заперечує факту залишення військової частини у грудні 2024 року.
За таких обставин вважаю, що відсутні обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_5 має намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні
Під час судового розгляду встановлено, що у даному кримінальному провадженні фактично слідчими допитано 1 свідка - офіцера патрульно-постової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_50 . Від останнього не було заяв про якийсь вплив з боку підозрюваного.
Крім того, посилання слідчого, що ОСОБА_5 може впливати на майбутніх свідків слідчий суддя оцінює критично, так як підозрюваний не скоїв жодних дій, не висловив намірів, які б свідчили про такий можливий вплив. Також, слідчим не зазначено взагалі, чи будуть ще ним або іншим слідчим допитані будь-які особи як свідки у даному кримінальному провадженні.
Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце служби, обов'язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов'язків. Своїми противоправними діями ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Доказів про наміри або можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, слідчим та прокурором у судовому засіданні надано не було.
За таких обставин вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого у зв'язку з недоведеністю наявності достатніх підстав вважати, що у підозрюваного ОСОБА_5 існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на який вказує слідчий та прокурор.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150010002873, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України стосовно ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного.
Повний текст ухвали складено 30.09.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1