Єдиний унікальний номер 317/4411/25
Провадження № 2/317/1770/2025
(заочне)
30 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Качана А.В.
за участі:
секретаря судового засідання Герман В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької областіпро визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
У вересні 2025 року до суду надійшла позовна ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заярна М.А., до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ще при житті, її батько склав заповіт, в якому зробив заповідальне розпорядження: належне йому на час смерті майно він заповідав позивачу. Вищезазначений заповіт був посвідчений 07.02.2011 секретарем виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, № 06.
Зазначає, що заповіт знаходиться в матеріалах спадкової справи.
Позивач, як спадкоємець за заповітом, своєчасно і належним чином прийняла спадщину після смерті батька, звернувшись з відповідного заявою до Запорізької районної державної нотаріальної контори, в зв?язку з чим була відкрита спадкова справа 68/2014 рік. На частину спадкового майна, а саме, на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Коли позивач звернулася до нотаріуса Запорізької державної нотаріальної контори
за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок, то з'ясувалось, що спадковий житловий будинок не був при житті зареєстрований на спадкодавця, тому 14.08.2025 нотаріусом Кравцовою Л.М. була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що у неї, як спадкоємиці, відсутні документи на спадковий житловий будинок, який при житті не був зареєстрований на спадкодавця, тому позивач вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Даною ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 08.09.2025 клопотання представника позивача - адвоката Заярної М.А. про витребування доказів - задоволено та витребувано із Запорізької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи у відношенні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.09.2025 з Запорізької районної державної нотаріальної контори до суду надійшла копія спадкової справи у відношенні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.09.2025 до Запорізького районногосуду Запорізької області надійшла заява представника позивача - адвоката Заярної М.А. про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника, закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті .
30.09.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 16.10.2025 о 13 год. 15 хв.
16.10.2025 розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи.
20.10.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Заярної М.А. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначила, що позовні вимоги підтримує, проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26.12.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 68/2014, відкритої 19.02.2014 Запорізькою районною державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом прийняла його донька ОСОБА_1 , про що нею складено заяву, зареєстровану 19.02.2014 за № 176 (а.с. 38).
Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку, нотаріусом не встановлено.
В матеріалах копії спадкової справи, наданої Запорізькою районною державною нотаріальною конторою Запорізької області, міститься заповіт від 07.02.2011, посвідчений секретарем Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Балмуш С.П. 07.02.2011, зареєстрований в реєстрі за № 06, відповідно до якого ОСОБА_2 зробив заповідальне розпорядження: все його майно, що буде йому належати на день його смерті, де б воно не було і з чого воно б не складалося, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів доньці ОСОБА_1 (а.с.45 зворотня сторона - 46).
Згідно з положеннями ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що на теперішній час заповіт від 07.02.2011, складений спадкодавцем ОСОБА_2 , є дійсним, не змінений та не відмінений, ніким не оспорений.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 р. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат», у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.
Відповідно до копії Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцової Л.М. вих. № 1060/02-31 від 14.08.2025, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 10).
Причиною для відмови у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії стало те, що документи, потрібні для вчинення нотаріальної дії, надані не були.
Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як встановлено положеннями ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящихся, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до виписки з погосподарського обліку вих. № 3323 від 21.08.2025, наданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, згідно по господарської книги за 2013 рік, головою домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
Згідно з довідкою № 3322 від 21.08.2025, наданою відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1974 р.н. та ОСОБА_3 , 1970 р.н. (а.с. 14).
За змістом інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 4540 від 31.07.2025, в матеріалах інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи не містяться (а.с. 20).
Рішенням виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 09.02.2002 № 37 Про оформлення права приватної власності на житловий будинок виконавчий комітет вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 та видати свідоцтво про право приватної власності на вказаний житловий будинок (а.с. 18).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка була чинною до 07.07.1994, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об'єкти.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до технічного паспорту, складеного 20.08.2025 ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А» загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м., прибудова літ. «а», прибудова літ. «а1», літня кухня літ. «Б», літня кухня літ. «б», погріб з шийкою літ. «пг» сарай літ. «В», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «Ж», вольєр літ. «З», навіс літ. «И», душ літ. «К», гараж літ. «Л», навіс літ. «М», паркан № 1, ворота № 2, які збудовані в період з 1970-1991 роках, самовільних побудов немає (а.с. 21-22).
Таким чином, з урахуванням факту побудови будинку спадкодавцем у 1970-1991 роках, що підтверджується технічним паспортом на будинок, та відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013, суд вважає, що за позивачкою може бути визнане право власності на цей будинок в порядку спадкування за заповітом.
Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрації по справі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об'єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.
Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 , ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов'язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено право позивача на спадщину, відкриту після смерті батька та неможливість оформити це право у відповідності до чинного законодавства у нотаріальному порядку через відсутність у неї відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд не стягує судові витрати з відповідача на користь позивача, оскільки у позовній заяві позивач просила судовий збір з відповідача не стягувати
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 182, 203, 1216-1218, 1220, 1222, 1233, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької областіпро визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м., прибудова літ. «а», прибудова літ. «а1», літня кухня літ. «Б», літня кухня літ. «б», погріб з шийкою літ. «пг» сарай літ. «В», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «Ж», вольєр літ. «З», навіс літ. «И», душ літ. «К», гараж літ. «Л», навіс літ. «М», паркан № 1, ворота № 2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне ім'я (найменування) учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: територіальна громада в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, код у ЄДРПОУ 26013402, адреса 70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1.
Суддя А.В. Качан