Заводський районний суд м. Запоріжжя
69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/3340/25
Провадження №: 3/332/1824/25
30 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Сапунцов В.Д., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НП Українипро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , інші відомості відсутні,
- за ч.1 ст.130 КУпАП, -
В провадження Заводського районного суду м. Запоріжжя 01.07.2025 надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу від 18.06.2025 серії ЕПР № 365938, 18.06.2025 о 19 год. 57 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 56, водій ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку відмовився. Про відповідальність попереджено. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив наступне.
Транспортним засобом (автомобілем марки «Ланос») 18.06.2025 він не керував, а був пасажиром. Керував цим транспортним засобом його знайомий. Так, зупинившись біля 19 години 18.06.2025 біля зупинки громадського транспорту по вулиці М. Симчича (Лізи Чайкіної), 56 знайомив відлучився до магазину, а ОСОБА_1 пересів на водійське місце, двигун транспортного засобу в цей час працював. В цей час до транспортного засобу підійшли працівники поліції, які вказали ОСОБА_1 про те, що транспортний засіб припаркований з порушенням ПДР, а саме з припаркований біля пішохідного переходу, та запропонували ОСОБА_1 перепаркувати транспортний засіб в інше найближче дозволене місце. Виконуючи таку вказівку працівників поліції, ОСОБА_1 здійснив рух автомобілем на невеличку відстань після чого працівники поліції йому запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився, бо вважав, що він не керував транспортним засобом, тобто не є водієм у розумінні ПДР.
Свої інтереси ОСОБА_1 доручив представляти адвокату Фоменку С.І.
Адвокатом Фоменко С.І. до суду було надано клопотання про закриття адміністративного провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, яке обґрунтовано, на думку адвоката, відсутністю доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже й відсутністю у працівників поліції законних підстав для огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніня. Вважає, що вимогою перепаркувати автомобіль працівники поліції самі спровокували та примусили ОСОБА_1 здійснити рух автомобілем, що не може вважатись керуванням автомобілем у розумінні приписів законодавства.
Вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, клопотання адвоката та ознайомившись з відеозаписом обставин події з бодікамер працівників поліції, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, серед іншого, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченої особи.
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів , зміцнення законності.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само якщо особа відмовилась на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто факт керування транспортним засобом є безумовною та обов'язковою часиною складу зазначеного правопорушення.
Суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і лише в межах визначеного у ньому обсягу (обвинувачення) - встановлених і зазначених у протоколі обставин та кваліфікації дій особи. Суд зауважує, що не має права самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається із протоколу від 18.06.2025 серії ЕПР № 365938, 18.06.2025 о 19 год. 57 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 56, водій ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку відмовився (а.с.1).
Відповідно до довідки згідно бази даних інформаційний портал Національної поліції України, ОСОБА_1 поторності за ст. 130 КУпАП не має, посвідчення водія НОМЕР_2 від 28.03.2025 (а.с. 4).
Працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Згідно до якого огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд за допомогою Alco test Drager 6820 не проводився, відмова. Від підпису цього акту ОСОБА_1 відмовився, про що у акті міститься відповідна позначка (а.с.5).
Також працівниками поліції ОСОБА_1 18.06.2025 о 20 год. 03 хв. було виписано відповідне направлення до «Обласного клінічного закладу психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння (а.с. 6).
Суддею також досліджений відеозапис обставин події з бодікамер поліцейських на якому зафіксований рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 після вимоги поліцейського перепаркувати автомобіль (1 хв. 20 сек. - 5хв. 27сек) без порушень ПДР та відмова ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння (13хв. 10 сек. - 14 хв 15 сек., та 51 хв. 10 сек .- 56 хв. 20 сек.). При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що виживав пиво та 100 грам горілки (13хв. 01 сек, та 55 хв. 30 сек.).
При цьому суддя критично ставиться до аргументів ОСОБА_1 та його адвоката про те, що ОСОБА_1 18.06.2025 не керував автомобілем, а лише здійснив його перепаркування на вимогу поліцейського.
Так до суду не наданого жодного доказу, який би свідчив про те, що транспортним засобом у цей день керувала інша особа, а не сам ОСОБА_1 .
З відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що із самого початку та до закінчення спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, ОСОБА_1 про обставину керування транспортним засобом іншою особою працівникам поліції не повідомляв та на таку особу не вказував, при тому, що сам ОСОБА_1 перебував на водійському місці транспортного засобу.
Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно здійснює рух автомобілем після вимоги поліцейського перепаркувати автомобіль без порушень ПДР. При цьому будь-яких заперечень або про наявність обставин щодо неможливості здійснити ним перепаркування транспортного засобу працівникам поліції ОСОБА_1 не повідомляв (47хв. 33 сек. -51 хв.10 сек.).
З урахуванням наведеного суддя вважає доведеним належними та допустимими доказами факт відмови водія ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на на момент його зупинення працівниками поліції 18.06.2025.
У рішенні ЄСПЛ N 980-360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21.01.1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи.
Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення сторони захисту в запереченнях на протокол є такими, що не спростовують вину ОСОБА_2 у скоєному правопорушенні.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, в ході розгляду справи судом не виявлено.
При накладенні стягнення, керуючись ст. 33 КУпАП, вважаю, що обставини правопорушення і його наслідки вказують на те, що стягнення на правопорушника повинно бути накладене у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік і відповідно до ст. 23 КУпАП, це буде достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 401, 130, 279, 280 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA558999980313060106000008479, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄРДПОУ отримувача: 37941997, отримувач: ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/21081100), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою Кабінету Міністрів України.
Суддя В.Д. Сапунцов