Справа № 331/4755/25
Провадження № 2/331/2911/2025
іменем України
30.10.2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Н.В.Фісун, при секретарі судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
У серпні 2025 року ТОВ «Сучасний факторинг» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 10.03.2020 року позивач уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №11200740650, за яким ТОВ «Сучасний факторинг» зобов'язалося надати відповідачу кредит для придбання товару в розмірі 7 974,00 грн. строком на 12 місяців, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 5% від суми кредиту. ТОВ «Сучасний факторинг» виконало своє зобов'язання за договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7 974,00 гривні. Однак ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошові зобов'язання, тому у неї виник борг за кредитним договором №11200740650 від 10.03.2020 року в загальному розмірі 11 163,60 грн., що складається з боргу за основною сумою кредиту в розмірі 7974,00грн. та боргу за комісією в розмірі 3189,60грн. Відповідачка відмовляється добровільно сплатити заборгованість за означеним кредитним договором. Тому ТОВ «Сучасний факторинг» просить суд стягнути з ОСОБА_1 борг за кредитним договором №11200740650 від 10.03.2020 в розмірі 11 163,60 грн.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, прохає суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, оцінивши докази надані позивачем, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
10.03.2020 року позивач уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №11200740650, за яким ТОВ «Сучасний факторинг» зобов'язалося надати відповідачу кредит для придбання товару в розмірі 7 974,00 грн. строком на 12 місяців, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 5% від суми кредиту.
ТОВ «Сучасний факторинг» виконало своє зобов'язання за договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7974,00 грн. Ці обставини підтверджуються товарним чеком та фіскальним чеком від 10.03.2020 року
Спірні правовідносини регулюються главою 48 «Виконання зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання», а також главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином з дотриманням умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - з дотриманням звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не подала жодного доказу на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов'язання за кредитним договором №11200740650 від 10.03.2020 року. Тому у неї виник борг в загальному розмірі 11 163,60грн., що складається з боргу за основною сумою кредиту в розмірі 7974,00грн. та боргу за комісією в розмірі 3189,60грн. Ця обставина підтверджується випискою з особового рахунку.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний факторинг» належить стягнути борг за кредитним договором №11200740650 від 10.03.2020 року в розмірі 11 163,60 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №10/06-СФ від 20.06.2025 року, який укладено ТОВ «Сучасний Факторинг» з Адвокатським бюро «Тараса Онищенко», акт №312 прийому-передачі наданих послуг на суму 5000,00 грн.; квитанцію про сплату за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено тільки позовну заяв), суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Сучасний факторинг» сплатив судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (вул. Велика Васильківська, буд. 39А м. Київ, ЄДРПОУ 35310044) борг за кредитним договором №11200740650 від 10.03.2020 року в розмірі 11 163,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Повний текст рішення складено 30.10.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун