Справа № 308/14814/25
3/308/6927/25
27 жовтня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., ознайомившись із матеріалами справи, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце народження: Київська область, м. Біла Церква, особу встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 15.08.2025, орган, що видав 5912, місце проживання: АДРЕСА_1 , наметове містечко зведеного підрозділу ВЧ НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , , командира 4 взводу 1 роти зведеного підрозділу ВЧ НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , -
- за ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ЛВУ №123 від 06.10.2025 встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира 4 взводу 1 роти зведеного підрозділу, тобто, молодший лейтенант ОСОБА_1 за своїми військовим званням та посадою наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та являється військовою службовою особою.
Так, молодший лейтенант ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою службовою особою, та перебуваючи на посаді командира посаді заступника командира 4 взводу 1 роти зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимогам статей 11, 16, 49, 58, 59, 123. 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статут Збройних Сил України, не організував та не забезпечив такого внутрішнього порядку у підпорядкованому йому підрозділі, який би гарантував неухильне дотримання військової дисципліни підпорядкованими йому військовослужбовцями.
Крім того, не зважаючи на вимоги статутів Збройних Сил України, якими безпосередньо на командира покладається обов'язок запобігати вчиненню правопорушень підпорядкованим особовим складом, сприяв солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 , у пронесенні алкогольних напоїв на територію розташування підрозділу у кількості 1 літр горілки та 6 банок по 0.5 літра пива, та в подальшому мав намір з вказаними військовослужбовцями вживати вказані напої ввечері на території військової частини (полігону, установи), що знаходиться у АДРЕСА_1 (пункт тимчасової дислокації підрозділу).
Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , всупереч вище вказаних вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України , усвідомлюючи протиправність власних дій, як військова посадова особа, допустив недбале ставлення до обов'язків військової служби в умовах особливого періоду. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, зокрема шляхом надсилання електронної судової повістки на номер телефону, зазначений в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.
У такий спосіб, з моменту видання первинного Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2023 року Про введення воєнного стану в України» на території України почав діяти режим воєнного стану (особливий період), який триває і до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що - військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; ~ сесійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу технік', берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.
Приписами ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вимагається, шо кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, ай про Збройні Сили України в цілому.
Згідно ст. 58 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, •лойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Відповідно до ст. 59 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України Командир (начальник) зобов'язаний, крім іншого:
знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові. морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно зживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової -ід головки;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок. який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).
Згідно ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України.
Статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Статтею 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є:
військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу;
Згідно ст. 123 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, головний сержант взводу (обслуги, заступник командира взводу) (далі - головний сержант взводу) в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання взводом завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу. їх військову дисципліну, охайний зовнішній вигляд, фізичну підготовку, правильне зберігання і експлуатацію озброєння, техніки та іншого майна взводу, внутрішній порядок у підрозділі, правильне несення служби військовослужбовцями рядового і сержантського (старшинського) складу в добовому наряді.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до примітки ст. 17213 КУпАП під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП встановлена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Верховний Суд у постанові у справі № 185/12161/15-к від 21 травня 2021 року вказав, що об'єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов'язків, які на неї покладені, що виражаються у їх невиконанні або у неналежному виконанні. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, зокрема протокол про вчинення адміністративне правопорушення ЛВУ №123 від 06.10.2025, пояснення гр. ОСОБА_1 від 06.10.2025, пояснення солдата ОСОБА_2 від 06.10.2025, пояснення солдата ОСОБА_3 від 06.10.2025, пояснення солдата ОСОБА_4 від 06.10.2025, пояснення солдата ОСОБА_5 від 06.10.2025, та інші матеріали справи, враховуючи особу порушника, обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП та приходить до висновку про накладення на нього адміністративного стягнення, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 294, 326, 327-1, ст. 172-15 КУпАП України, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя І.О. Шепетко