Справа № 308/15685/25
1-кс/308/6270/25
25 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Шенборн, Мукачівського району, Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12025070000000197, відомості про яке 17.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, відомості про яке 17.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що 25.10.2025 відповідно до ст.ст.276-278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є незаконне придбання, зберігання, перевезення, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненні повторно, організованою групою.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше квітня 2025 року, ніде непрацюючий мешканець Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_8 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місця та осіб, які займаються виготовленням психотропної речовини метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спільно із своїми знайомими ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 стали на злочинний шлях нетрудового збагачення за рахунок вчинення протиправних дій, спрямованих на незаконний збут психотропних речовин та організували і очолили організовувану злочинну групу, до складу якої залучили своїх родичів та знайомих, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Переслідуючи кінцеву мету такої протиправної діяльності - отримання незаконного доходу, а як спосіб її досягнення - перевезення, зберігання, пересилання та збут психотропних речовин з наступним оберненням отриманих грошових коштів на свою та співучасників користь, ОСОБА_8 , діючи як організатор очолюваного ним злочинного об'єднання, для реалізації своїх намірів розробив злочинний план, який передбачав наступні неправомірні дії: пошук потенційних покупців для збуту психотропної речовини, ведення перемовин із ними з цих питань; розподіл між ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 психотропної речовини, відповідно до обсягу можливого збуту; упакування психотропної речовини у спосіб, який би забезпечував неможливість вільного виявлення психотропної речовини сторонніми особами; перевезення та збут за грошові кошти незаконно виготовленої, забороненої в обігу речовини - «метамфетамін»;отримання грошових коштів від збуту психотропної речовини з подальшим їх зняттям та розподілом між учасниками організованої групи.
Розраховуючи на довготривалість і систематичність передбачених планом злочинних дій та розуміючи неможливість самостійної реалізації злочинного задуму, ОСОБА_8 роз'яснив учасникам організованої ним злочинної групи ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 його суть та узгодив з ними ступені співучасті і роль кожного у цій діяльності для досягнення запланованого результату.
Зокрема, ОСОБА_8 , як організатор, опрацював і узгодив із співучасниками групи план реалізації злочинних дій, визначив роль кожного її учасника та розподілив між ними обов'язки. Крім того, визначив для себе у здійсненні подальших злочинних дій наступні функції: загальне керівництво та координацію дій всіх учасників організованої групи; розроблення плану вчинення злочинів, а за необхідності внесення до нього коректив; визначення та розподіл ролей між усіма учасниками організованої групи: встановлення та контроль за дотримання загальновизначених правил поведінки і конспірації в організованій групі; забезпечення всіх учасників організованої групи психотропною речовиною «метамфетамін», для її подальшого збуту; фінансування діяльності організованої групи; пошук потенційних покупців для збуту їм вказаної забороненої продукції; координація дії інших учасників групи під час готування та вчинення кримінальних правопорушень; здійснення контролю за обліком збутих психотропних речовин; розподіл отриманих від вчинення протиправної діяльності грошових коштів між учасниками організованої групи.
ОСОБА_10 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 , організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі функції співорганізатора такої групи, за вказівкою ОСОБА_8 безпосередньо розподіляв та передав отриману від нього психотропну речовину іншим учасникам групи ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , а також особисто здійснював збут психотропних речовин, при цьому вживаючи заходів конспірації такої протиправної діяльності організованої групи, крім цього за відсутності ОСОБА_8 виконував функції організатора.
ОСОБА_9 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі функції співорганізатора такої групи, за вказівкою ОСОБА_8 , організував роздрібну мережу збуту психотропних речовин, яку отримував від ОСОБА_8 , до якої залучив своїх знайомих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та інших не встановлених на даний час осіб. Крім цього, ОСОБА_9 на виконання відведеної йому організатором злочинної ролі здійснював передавав грошові кошти, отриманні в результаті незаконного збуту психотропних речовин організатору групи, брав участь в розподілі грошових коштів між всіма її учасниками.
ОСОБА_12 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі виконавця злочину, за вказівкою ОСОБА_8 організував роздрібну мережу збуту психотропних речовин, яку отримував від ОСОБА_8 , залучивши до неї не встановлених на даний час осіб, передавав грошові кошти отриманні в результаті збуту психотропних речовин організатору групи, здійснював безпосередній збут психотропної речовини «метамфетамін».
ОСОБА_13 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому останнім злочинної ролі виконавця злочину, особисто здійснював незаконний збут психотропних речовини, отриманих від ОСОБА_13 , особам з числа наркозалежних
ОСОБА_14 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому останнім злочинної ролі виконавця злочину, отримував від співорганізатора групи ОСОБА_10 психотропну речовину «метамфетамін», яку надалі розфасувавши на окремі «дози» за вказівкою останнього незаконно збував особа з числа наркозалежних, а грошові кошти виручені від продажу передавав через ОСОБА_10 організатору ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому останнім злочинної ролі виконавця злочину, отримував від співорганізатора групи ОСОБА_10 психотропну речовину «метамфетамін», яку надалі розфасувавши на окремі «дози» за вказівкою останнього незаконно збував особам з числа наркозалежних, а грошові кошти виручені від продажу передавав через ОСОБА_10 організатору ОСОБА_8
ОСОБА_15 , являючись активним учасником, створеної ОСОБА_8 організованої групи, виконуючи відповідно до відведеної йому останнім злочинної ролі виконавця злочину, отримував від співорганізатора групи ОСОБА_9 психотропну речовину «метамфетамін», яку надалі розфасувавши на окремі «дози» за вказівкою останнього незаконно збував особа з числа наркозалежних, а грошові кошти виручені від продажу передавав через ОСОБА_9 організатору ОСОБА_17 ..
Дії членів організованої ОСОБА_8 злочинної групи були направлені на вчинення особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, організації мережі збуту «метамфетаміну» з метою подальшого отримання грошових коштів від такої протиправної діяльності. Кожен із учасників групи усвідомлював, що невиконання будь-ким із них своїх злочинних обов'язків позбавляло б можливості реалізувати заплановані протиправні наміри.
Дані обставини вимагали від кожного з учасників старанної, багатобічної та тривалої у часі підготовки до вчинення злочинів, узгодження дій між всіма учасниками, відданості та відповідальності кожного в умисній спільній злочинній діяльності, спрямованій на досягнення поставлених цілей.
Як встановлено, що 21.08.2025 о 13:51 год. ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи спільні злочинні наміри організованої ОСОБА_8 злочинної групи, дотримуючись заздалегідь обумовленого плану та керуючись встановленими в злочинній групі правилами поведінки, перебуваючи в м. Мукачево, біля трикотажної фабрики «Мрія», що по вул. Т. Масарика, 13 отримав від ОСОБА_18 грошові кошти в розмірі 1000 грн. після чого ОСОБА_4 сів в транспортний засіб «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 та направився до будинку № 37 по вул. Свято-Михайлівській в м. Мукачево, де зустрівся з ОСОБА_14 та разом спустились в підвальне приміщення вказаного будинку.
В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії спільно із ОСОБА_14 , вийшовши з підвального приміщення, сіли в транспортний засіб «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 та поїхали на АЗС «SHELL», яка розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 3, де ОСОБА_4 , вийшовши з вказаного транспортного засобу, умисно, з корисливих мотивів у складі організованої ОСОБА_8 злочинної групи незаконно збув 0,1035 грамів психотропної речовини - «метамфетамін» (висновок експерта № СЕ-19/107-25/10692-НЗПРАП).
Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшікових) дій, висновком судової експертизи, та іншими зібраними доказами у їх сукупності. Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушенях.
Підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості. Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які належить до категорії особиво тяжких і за які йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна.
Слідчий у клопотанні посилається на наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, підозрюваний ОСОБА_4 проживає в с. Шенборн, Мукачівського району Закарпатської області, а тому наявний ризик того, що без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній зможе ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, шляхом незаконного перетину державного кордону України. ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. Може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час не встановлених осіб (п.4 ч. 1ст. 177 КПК України), з якими ОСОБА_4 діяв в організованій групі, і знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані. Крім цього, може підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання у кримінальному провадженні. У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 . Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного, він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю. Неможливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, з метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_4 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме: обрання йому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
На підставі наведеного, слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Шенборн Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, терміном на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_19 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що підозра є необгрунтованою, вказав, що докази підтверджують вчинення одного епізоду, особа самостійно підійшла до ОСОБА_4 , оскільки він сам займається пасажирськими перевезеннями та підбурив підзахисного у отриманні психотропної речовини, яку він не збував, а тільки отримав кошти. Також відсутній відеозапис слідчих дій. Роль ОСОБА_4 у злочинній групі полягала у отриманні психотропних речовин, практично жодної особи він не знає, окрім Касинця. Висунута кваліфікація ОСОБА_4 є не підтверджена належними доказами. Ризики також є необґрунтованими, оскільки підозрюваний є несудимим, має міцні соціальні зв'язки та має на утриманні дитину. Просить визначити мінімальний розмір застави по відношенню ОСОБА_4 . Подав письмові заперечення.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000197, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України.
25.10.2025 о 10:00 годині ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, кваліфікуючими ознаками яких є незаконне придбання, зберігання, перевезення, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинені повторно, організованою групою.
До матеріалів клопотання долучено протокол про результати за вчиненням злочину по кримінальному провадженні від 17.04.2025 №12025070000000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; висновок експерта №СЕ-19/107-25-10692-НЗПРАП від 04.09.2025; витяг з Державної міграційної служби України; реєстраційна картка транспортного засобу; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Крім іншого, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
На підставі вказаних у клопотанні та доданих до такого, досліджених у судовому засіданні доказів, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Більш того, слід врахувати ту обставину, що ймовірно вчинене кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів має високий ступінь суспільної небезпеки, становить серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляє негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства у державі, вчинене в умовах воєнного стану у країні. Вказане в сукупності дає підстави слідчому судді прийти до висновку, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Крім цього, підозрюваний ОСОБА_4 проживає в с. Шенборн, Мукачівського району Закарпатської області, а тому наявний ризик того, що без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній зможе ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, шляхом незаконного перетину державного кордону України.
Також на думку слідчого судді продовжує існувати ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час не встановлених осіб, з якими ОСОБА_4 діяв в організованій групі, і знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані. Крім цього, може підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків, експерта, спеціаліста з метою дачі, зміни показань на його користь. При встановленні продовження наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики слідчий суддя вважає доведеними.
Також, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, не встановлено фактів неможливості утримувати підозрюваного в умовах СІЗО.
З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного прецедентного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).
Також слідчий суддя бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, що є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
За таких обставин з огляду на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України, стосується сфери обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів відноситься до особливо тяжкого та створює загрозу для життя та здоров'я суспільства, слідчий суддя вважає за недоцільне визначати підозрюваному ОСОБА_4 заставу, як альтернативний запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 22 грудня 2025 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений 30 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1