Справа № 303/5604/25
2/303/2031/25
ряд. стат. звіту № 38
30 жовтня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Мирошниченка Ю. М.
за участю секретаря судових засідань Лукач К. М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач просить стягнути з Відповідачки 56 808,26 грн заборгованості за Договором № 479864-КС-003 про надання кредиту від 18 жовтня 2024 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами в електронній формі було укладено договір, за яким Позивач надав Відповідачці грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн під 1 відсоток за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши кошти, однак Відповідачка належним чином не виконала свої договірні зобов'язання, здійснивши лише часткову сплату. Станом на 22 червня 2025 року заборгованість, згідно з розрахунком Позивача, складається із заборгованості: за тілом кредиту - 22 828,00 грн, за процентами - 22 371,44 грн, за штрафами - 11 608,82 грн.
Відповідачка вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Заперечує проти розміру боргу, вказуючи, що розрахунок Позивача, який містить непропорційно велику суму відсотків, є одностороннім (сформований на власний розсуд) та не підтверджений належними первинними документами. Також вказує на неправомірне нарахування відсотків через спрямування сплачених нею коштів (27 991,94 грн) у першу чергу на погашення відсотків, а не тіла кредиту. Водночас стверджує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт отримання Відповідачкою кредитних коштів. Посилається на звільнення від відповідальності (штрафів, пені та відповідальності за ст. 625 ЦК України) відповідно до пунктів 18 і 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання зобов'язання відбулося у період дії воєнного стану. Вказує на відсутність підстав для нарахування заборгованості за процентами, зважаючи на положення Закону України «Про споживче кредитування», а також на недотримання Позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення про умови кредитування.
Позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом шостим частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 9 Закону «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2024 о 16:19:24 Відповідачка, використовуючи власний номер телефону, ідентифікувалася в ІТС та зайшла до особистого кабінету на сайті https://my.tpozyka.com, надала всю необхідну інформацію для формування Позивачем належної пропозиції, ознайомилася та підписала одноразовим ідентифікатором UA-6237 паспорт споживчого кредиту, отримала індивідуальну оферту, що містить істотні умови договору, здійснила акцептування умов оферти шляхом надсилання Позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-4201.
Таким чином твердження Відповідачки щодо неповідомлення кредитором про умови кредитування є безпідставним.
Договір містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім'я та по батькові Відповідачки, серію та номер її паспорта, дату його видачі, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації місця проживання, номер телефону, адресу електронної пошти та номер платіжної картки.
Доказів надання цих даних не Відповідачкою, а іншою особою, зокрема відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку із такими обставинами нею до суду не надано.
Відповідачка не заперечувала, що вказаний у Договорі кредиту номер телефону належить їй, або що на час укладення Договору вона втратила вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Отже, договір № 479864-КС-003 про надання кредиту укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти), що акцептована Відповідачкою шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4201 18.10.2024 о 16:39:29, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором кредиту та Правилами про надання споживчих кредитів (п. 2.1).
Сторони визначили строк, на який надається кредит - 24 тижні, процентну ставку 1 % на день, комісію за видачу кредиту - 5200,00 грн, строк дії договору - до 04.04.2025 р. (п. п. 2.2 - 2.7).
Договір містить Графік платежів на період з 01.11.2024 р. по 04.04.2025 р. (п. 4.2.2).
Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав, надавши Відповідачці грошові кошти в розмірі 26000,00 грн шляхом перерахування на вказану нею при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджено оператором послуг платіжної інфраструктури - товариством з обмеженою відповідальність «ПрофітГідться», яким 18.10.2024 р. о 16:40:01 на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 р. здійснено переказ грошових коштів у сумі 26 000,00 грн на рахунок Відповідачки у BANK VOSTOK (номер платіжної карти НОМЕР_2 ) згідно з кредитним договором № 479864-КС-003 від 18.10.2024 р.
Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону України «Про електронну комерцію», який є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, а отже, посилання Відповідачки на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 12.06.2023 року (справа № 263/3470/20).
З огляду на викладене, неспроможним є твердження Відповідачки про недоведеність факту отримання нею кредитних коштів.
Ба більше, Відповідачка стверджує і позивач визнає, що нею періодично погашалася заборгованість за Договором кредиту.
Водночас повною мірою свої зобов'язання за цим договором Відповідачка не виконала.
Згідно з наданим Позивачем розрахунком, заборгованість Відповідачки станом на кінець строку дії договору становить 56 808,26 грн, зокрема: за тілом кредиту - 22 828,00 грн, за процентами - 22 371,44 грн, за штрафами - 11 608,82 грн.
Укладаючи Договір кредиту, сторони домовилися (п. 4.5 Договору кредиту), що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у порядку черговості, визначеної в статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Заперечуючи проти наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідачка контррозрахунку не надала, про проведення судово-економічної експертизи не клопотала. Тому бездоказовим є її твердження про те, що розрахунок Позивача містить непропорційно велику суму відсотків та є одностороннім (сформований на власний розсуд).
Водночас, як убачається з того ж розрахунку, Відповідачкою на виконання умов Договору кредиту здійснив часткову оплату на загальну суму 27 991,94 грн, з яких Позивач зарахував на погашення комісії за видачу кредиту та штрафу за порушення грошового зобов'язання, відповідно, 5 200,00 грн і 1391,18 грн.
Проте, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частини 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку. Договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються Відповідачці та за які Позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Зважаючи на те, що Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх з Відповідачкою при укладенні кредитного договору, положення договору щодо комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Пунктом 7.6 Договору кредиту передбачено, що в разі не здійснення сплати Процентів та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу додаткових грошових коштів у Кредит (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені цим Договором та додатковими угодами до Договору терміни, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 % (Тридцять дві цілих нуль сотих процентів) від розміру простроченої заборгованості.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, зарахування Позивачем частини грошових коштів, сплачуваних Відповідачкою за Договором кредиту, на погашення заборгованості за комісією - 5 200,00 грн та штрафами - 1 391,16 грн, так само як і вимога про стягнення залишку нарахованого штрафу - 11 608,82 грн, є безпідставним.
З огляду на це загальна сума заборгованості за Договором кредиту, яка підлягає стягненню з Відповідачки, становить 38 608,28 грн (22 828,00 + 22 371,44 - 5 200 - 1 391,16).
Ухваливши рішення по суті справи суд повинен вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України, згідно з частиною першою якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (38 608,28 : 56 808,26 х 100 = 67.96 %), з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню 1646,32 грн. судового збору (67,96 : 100 х 2422,40).
На підставі викладеного суд, керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором кредиту № 479864-КС-003 від 18.10.2024 р. в сумі 38 608 (тридцять вісім тисяч шістсот вісім) гривень 28 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес позика» на відшкодування судового збору та 1646 (одну тисячу шістсот сорок шість) гривень 32 копійки.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий Юрій Мирошниченко