Справа № 127/27906/25
Провадження № 2/127/6155/25
30.10.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СЕНС Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного виконавця виконавчого округу м. Вінниця Турського О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до акціонерного товариства «СЕНС Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного виконавця виконавчого округу м. Вінниця Турського О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позов мотивовано тим, що 21.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 435 , про звернення стягнення з ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) на підставі кредитного договору №630317906 від 16.10.2015 року укладеного з акціонерним товариством «АЛЬФАБАНК» (далі за текстом - Відповідач або Стягувач), заборгованість в загальній сумі 45161,64 грн., з яких: - прострочена заборгованість за сумою кредиту 14355,58 грн.; - прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 грн.; - строкова заборгованість за сумою кредиту - 29690,06 грн.; - строкова заборгованість за комісією та процентами - 536,00 грн.; - плата за вчинення виконавчого напису - 580 грн. Стягнення заборгованості провадиться за період з 25.07.2021 року по 10.11.2021 року. Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», пред'явив до виконання виконавчий напис до приватного виконавця виконавчого округу м. Вінниці Турського Олександра Віталійовича. 15.07.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу виконавця виконавчого округу м. Вінниці Турським О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69432004 про стягнення з боржника на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в розмірі 45161,64 грн., до виплати основної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 4516,16 грн. Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Просить визнати виконавчий напис від 21.01.2022 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 435, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на підставі договору на підставі кредитного договору № 630317906 від 16.10.2015 року укладеного з акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» на користь акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в загальній сумі 45161,64 грн таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 17.09.2025року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явилась надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала за обставин викладених в ньому, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав суду відзиві, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову.
Третя особа в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, пояснень щодо позовних вимог суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 435 , про звернення стягнення з ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) на підставі кредитного договору №630317906 від 16.10.2015 року укладеного з акціонерним товариством «АЛЬФАБАНК» (далі за текстом - Відповідач або Стягувач), заборгованість в загальній сумі 45161,64 грн., з яких: - прострочена заборгованість за сумою кредиту 14355,58 грн.; - прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 грн.; - строкова заборгованість за сумою кредиту - 29690,06 грн.; - строкова заборгованість за комісією та процентами - 536,00 грн.; - плата за вчинення виконавчого напису - 580 грн.
Стягнення заборгованості провадиться за період з 25.07.2021 року по 10.11.2021 року.
Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», пред'явив до виконання виконавчий напис до приватного виконавця виконавчого округу м. Вінниці Турського Олександра Віталійовича.
15.07.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу виконавця виконавчого округу м. Вінниці Турським О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69432004 про стягнення з боржника на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в розмірі 45161,64 грн., до виплати основної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 4516,16 грн.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
У виконавчому написі від 21.01.2022 р. за реєстр. № 435 Нотаріус зазначає, що строк платежу за Кредитним договором № 630317906 від 16.10.2015 року настав, при цьому нотаріус не вказав конкретну дату настання строку платежу, чим порушив ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».
Відповідно до кредитного договору № 630317906 від 16.10.2015 року, на підставі якого звернуто стягнення за оскаржуваним виконавчим написом, строк дії договору становить 36 місяців для Партнера Банку «Ельдорадо», «Фокстрот: Товари для дому» чи інший строк, що визначений в Додатку №4 до Договору для кожного окремого Партнера Банку, з вказаних у Додатку №4 до Договору, а отже і право вимоги у кредитора виникло 14.05.2018 року. При цьому, за оскаржуваним написом стягнуто заборгованість яка виникла після закінчення строку кредитування з 25.07.2021 р. по 10.11.2021 р.
Із копії виконавчого напису, вбачається, що нотаріусом здійснено виконавчий напис на підставі наданого не повного розрахунку боргу, який в свою чергу не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника, тому з цього випливає, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус не переконався щодо безспірності існуючої заборгованості.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 89 ЗУ «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався тільки розрахунком заборгованості, підготовленим працівниками банку, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16 ,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис повинно бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96гривень.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги № 17-1/25 від 05.06.2025 року, квитанція до прибуткового касового від 05.06.2025року на суму 9000,00грн.
За змістом договору про надання правової допомоги розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст.137,141 ЦПК України та враховуючи клопотання відповідача, суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265, 280 -282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 21.01.2022 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 435, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на підставі договору на підставі кредитного договору № 630317906 від 16.10.2015 року укладеного з акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» на користь акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в загальній сумі 45161,64 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з акціонерного товариства «Сенс банк» на користь ОСОБА_1 968,96грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000,00грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 30.10.2025року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Акціонерне товариство «СЕНС Банк», м. Київ, вул. В. Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Вінниця Турський О.В., м. Вінниця, вул. Героїв Крут, 4В, прим. 47, ІПН НОМЕР_2 .
Суддя: