Справа №127/33361/25
Провадження №1-кс/127/13054/25
23 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020010001223 від 29.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України,-
Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020010001223 від 29.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.04.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 106 солдат ОСОБА_5 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , вважається таким, що прибув та облікований як тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 військовослужбовець.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, військової частини НОМЕР_2 , облікований у військовій частині НОМЕР_1 , як тимчасово прикомандирований солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
15.04.2025 перебуваючи у розташуванні базового табору підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , у солдата ОСОБА_5 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 15.04.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_5 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме розташування базового табору підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , і до вищезазначеної військової частини не повернувся та ухилявся від проходження військової служби понад три доби.
За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 27.08.2025 у вечірню пору доби, ОСОБА_5 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту вчинив побутову сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , в ході якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
В подальшому, ОСОБА_5 , будучи обуреним діями ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та можливе настання тяжких наслідків, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, наніс удар долонею руки по обличчю ОСОБА_6 , внаслідок чого остання вдарилась головою в цегляну міжкімнатну стіну, після чого протиправні дії припинив.
28.08.2025 близько 16 год. 00 хв., повторно обурившись діями ОСОБА_6 , продовжуючи реалізувати свій загальний умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень, перебуваючи житловій кімнаті вище зазначеної квартири, ОСОБА_5 , наніс щонайменше два удари долонею руки по обличчю ОСОБА_6 , після чого наніс останній не менше двох ударів кулаком в ділянку ребер, внаслідок чого вона впала на землю. В подальшому взявши ОСОБА_6 за волосся, ОСОБА_5 відтягнув її в приміщення коридору де наніс чисельну кількість ударів долонями рук по голові.
Внаслідок таких дій ОСОБА_5 згідно висновку експерта, ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, закритої черепно-мозкової травми-забою головного мозку, лінійного перелому тім'яної та потиличної (склепіння черепа) кісток зліва з розповсюдженням перелому через дно ЗЧЯ зліва на ліву пірамідальну кістку (основа черепа), перелому кісток лицевого черепа-перелом латеріальної, медіальної та нижньої стінок лівої орбіти, перелому всіх стінок лівої гаймоворової пазухи, перелому лівої виличної дуги, перелому основи вінцевого відростка нижньої щелепи зліва, перелому кісток носа із незначним зміщенням, забою м'яких тканин голови, синці обличчя, рваної рани верхньої губи, забою шийного відділу хребта, закритою тупої травми грудної клітки - переломів 6-7-8 ребер праворуч, обмеженого пневмоторакс, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя в момент заподіяння (п.2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).
З огляду на вищеописані обставини, а також беручи до уваги наявність здобутих доказів, які в сукупності є достатніми для прийняття відповідного рішення 29.08.2025: ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шостаківка, Шаргородського району, Вінницької області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , громадянину України, - повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 121 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, вчиненому військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 121 КК України обґрунтовується наступними доказами: повідомленнями про виявлення ознак кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування проведеного у військовій частині з додатками, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 , протоколами огляду місця події від 29.08.2025, протоколами допиту свідків, медичною документацією та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому, жодного разу військовослужбовець ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини не повернення на військову службу не пояснив, протиправно перебуваючи поза межами військової частини вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я своєї співмешканки.
Ризики (передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК України), які існували на момент застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.
Враховуючи, що за таких обставин більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, прокурор просила клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив суд долучити до матеріалів кримінального провадження копію розписки від потерпілої про відсутність претензій, та визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку адвоката.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.08.2025 (справа №127/27465/25) відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту затримання, тобто до 27.10.2025 включно без визначення розміру застави.
21.10.2025 прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 до Вінницького міського суду Вінницької області було скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України. На даний час підготовче судове засідання не призначено.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку дії запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було доведення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що ризики які існували на час застосування запобіжного заходу на сьогоднішній день не зменшились та продовжують існувати.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, зокрема санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд також враховує, що ОСОБА_5 відомі контактні дані свідків у кримінальному провадженні, які зокрема є військовослужбовцями, а також потерпілої, яка являється співмешканкою обвинуваченого, тому слідчий суддя приходить до переконання, що ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився та продовжує існувати.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя приходить до переконання, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судимий, неодружений, обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Адвокатом в судовому засіданні були надані документи, а саме розписка за підписом ОСОБА_6 (потерпілої) з якої вбачається, що остання жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 не має.
Разом з тим, суд враховує обставини вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, в період дії воєнного стану, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 , які відповідно висновку експерта, являються тяжкими та небезпечними для життя в момент їх заподіяння.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, а також, що обставини на які посилався суд при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, слідчий суддя вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти встановленим ризикам, тому доцільно клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою на 60 днів.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 21.12.2025 включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя