Справа № 128/3178/25
28.10.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.,
з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
короткий зміст позовних вимог.
05.09.2025 до Погребищенського районного суду Вінницької області за підсудністю з Вінницького районного суду Вінницької області надійшов позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №584047.
На виконання умов договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. на вказаний у договорі строк, проте ОСОБА_1 грошових зобов'язань за цим договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 відступило Товариству «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №584047 від 20.04.2021.
За таких обставин, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 перейшло право за кредитним договором №584047 від 20.04.2021, що укладено між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 564,06 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Аргументи учасників справи та позиція суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 27.10.2025 через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 72-73).
Відповідач повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 52, 59) в судове засідання повторно не з'явилася, відзив на позов не подала, причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання не надіслала.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 головуючим суддею визначено Гуцола М.П. (а.с.46).
З метою визначення підсудності суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та Погребищенської міської ради про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 (а.с. 47-48).
16.09.2025 судом отримана відповідь, відповідно до якої за відомостями Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 11.08.2022 (а.с. 49).
У період з 15.09.2025 по 19.09.2025 суддя Гуцол М.П. брав участь у підготовці суддів місцевих загальних суддів відповідно до наказу №04-а/г від 11.09.2025 «Про проведення підготовки».
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, розміщено на веб-порталі судової влади України оголошення про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи (а.с. 50).
07.10.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою сторін.
28.10.2025 суд ухвалив проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Встановлені судом обставини справи.
20.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір про надання споживчого кредиту №584047, відповідно до умов якого Товариство "Слон Кредит" надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором.
Відповідно до п.1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6 2500,00 грн.
Згідно з п.1.4 та 1.5 строк кредиту 1096 днів, кінцевий термін повернення 20.04.2024 (включно), детальні терміни повернення кадету зазначені у графіку платежів, який є додатком №1 до договору, тип процентної ставки фіксована, процента ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.
П.2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): у розмірі: 50000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству «СЛОН КРЕДИТ» у будь-якій спосіб; у розмірі 12500,00 грн на користь Товариства «СЛОН КРЕДИТ» з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом (а.с. 17).
Товариство «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало грошові кошти у розмір 5 000,00 грн на користь ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №5119 від 20.04.2021 (а.с.25).
Зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №584047 від 20.04.2021 ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї станом на 28.08.2023 виникла заборгованість у розмірі 10 564,06 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13).
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 відступило Товариству «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №584047 від 20.04.2021 (а.с. 21-23).
Згідно витягу з додатку до договору факторингу загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №584047 від 20.04.2021 становить 10 564,06 грн, з яких: заборгованість за тілом кредитом - 4 481,91 грн, заборгованість за відсотками 6 082,15 (а.с.12 ).
Згідно платіжних інструкцій, виданих АТ «Сенс Банк», ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило оплату ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» згідно Договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 (а.с. 30).
31.07.2024 представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредитному договору №584047 від 20.04.2021 в розмірі 10 564,06 грн (а.с. 28), проте вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить, що за даним кредитним договором має місце неналежне виконання зобов'язань боржником.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права.
З огляду не вищезазначене, вчинення правочину між сторонами відбулося відповідно до вищезазначених норм Закону.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень статті527 ЦК України,боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України,договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України').
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд, дослідивши надані по справі докази, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 20.04.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №584047.
ТОВ ««СЛОН КРЕДИТ» виконало свої обов'язки за договором №584047 від 20.04.2021 та надало відповідачу кредит в розмірі 6 250,00 грн.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконала, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
До ТОВ ««ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №584047 від 20.04.2021 у розмірі 10 564,06 грн, з яких: заборгованість за тілом кредитом - 4 481,91 грн, заборгованість за відсотками 6 082,15.
Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.
Також, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконала, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтверджені. Зокрема, згідно платіжної інструкції №584047 від 01.08.2025 позивачем було сплачено 2422,40 грн судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 (а.с. 12-14), АКТ № 101566206 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, наданих послуг) від 28.03.2025 (а.с. 8), детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом а.с. 11).
Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.
Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз'яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.
Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Романенко М. Е. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, додаткової угоди №584047 від 30.05.2025 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 (а.с. 15-16, 24).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) № 584047 від 30.05.2025 (а.с. 10), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с. 14).
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив, понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності розподілу витрат у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
Висновки суду.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто 10 564,06 гривень за кредитним договором №584047 від 20.04.2021, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та 6000,00 гривень витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 251, 252, 256, 258, 261, 512, 526, 533, 554, 559, 625, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265,273, 281-284, 289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №584047 від 20.04.2021 у розмірі 10 564 (десять тисяч п'ятсот шістдесят чотири ) грн 06 к.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» МФО: 334851) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 к.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Погребищенського районного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи (сторони):
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя