29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2879/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - Кулешова Л.В.,
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Батовська Т.І.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектропостачання" - не з'явився,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Санталекс Грін Пауер" - не з'явився,
Приватного підприємства "Нацпрод" - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Енерджі 2" - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгорне" - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Солар-2" - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Солар-1" - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (суддя Удалова О.Г.),
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 (суддя Удалова О.Г.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (колегія суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Тищенко А.І.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - АТ "Запоріжжяобленерго")
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго")
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектропостачання",
2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санталекс Грін Пауер",
2) Приватного підприємства "Нацпрод" (далі - ПП "Нацпрод"),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Енерджі 2",
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгорне",
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Солар-2",
6) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ ) "Скіфія-Солар-1"
про зобов'язання вчинити дії,
Суть спору
1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту (зобов'язання здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та у відповідних первинних документах з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у визначений період на рівні 0 кВт.год. та на підставі чого здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії у спірний період).
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. 27.06.2019 АТ "Запоріжжяобленерго" (як користувач) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (як оператор систем передачі (ОСП)) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0503-02041 (до якого додатковими угодами вносились зміни та доповнення) (далі - Договір), за умовами якого (тут і далі - в редакції додаткової угоди від 21.12.2021):
- ОСП зобов'язалося надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язався здійснювати оплату за послуги відповідно до умов цього Договору (п.1.1);
- сторони здійснюють свою діяльність згідно з вимогами чинного законодавства України, Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку), Кодексу систем передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п.1.2);
- терміни, які використовуються в цьому договорі, вживаються в значеннях, наведених у Законі "Про ринок електричної енергії", Кодексі систем передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правилах ринку (п.2.1);
- для розрахунків за цим Договором використовується плановий та фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; у разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розд.11 Кодексу систем передачі (п.4.1);
- вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії в точках комерційного обліку користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов'язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку (п.4.3);
- кожна сторона має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних постачальників послуг комерційного обліку (п.4.4);
- корегування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення врегулювання в СУР (системі управління ринком), що здійснюється згідно з Правилами ринку (п.5.5);
- ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги та надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою сервісу) або надає користувачу два примірника у паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони; користувач протягом трьох робочих днів повинен підписати акт звірки розрахунків наданої послуги та повернути його ОСП; у разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту звірки направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням (п.9.2);
- Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022; якщо користувач не направив ОСП у строк не менший, ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору, повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих же умовах (п.13.1).
4. 25.05.2023 ПрАТ "НЕК "Укренерго" листом №01/25819 звернулося до операторів систем (ОС): АТ "Херсонобленерго", АТ "Харківобленерго", ПАТ "Запоріжжяобленерго", ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", АТ "Миколаївобленерго", АТ "Українська залізниця", АТ "ДТЕК Дніпровські електомережі", НЕК "Укренерго", яким повідомило, що впродовж останнього часу адміністратор комерційного обліку (АКО) (НЕК "Укренерго") почав отримувати звернення від деяких операторів систем щодо підозр у несинхронній роботі з ОЕС деяких електроустановок генерації та перетікань між ОС в несинхронних зонах, без зазначення інформації щодо дати початку такого режиму. З метою коректного розрахунку балансу торгової зони ОЕС України, та відображення в ММS (система управління ринком) відповідних ДКО, операторам систем, в ролі АТКО необхідно:
- в співпраці з суміжними операторами систем забезпечити процес формування та документування інформації щодо топології власних мереж в частині статусу їх несинхронної роботи з ОЕС, включно з статусом несинхронної роботи приєднаних до них площадок обліку електростанцій та об'єктів споживачів;
- забезпечити постійне інформування АКО, виробників, електропостачальників та ППКО зміни стану синхронної роботи пов'язаних з ними об'єктів та площадок обліку;
- до 31.05.2023 надати АКО листом інформацію щодо переліку об'єктів виробників, що приєднанні до електричних мереж та наразі працюють несинхронно, з зазначенням дати початку такого режиму роботи.
5. 30.05.2023 АТ "Запоріжжяобленерго" у відповідь на запит ПрАТ "НЕК "Укренерго" листом №007-63/3069 надало перелік об'єктів ВДЕ (у тому числі ПП "Нацпрод", ТОВ "КД Енерджі-2"), розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднані до електричної мережі та працюють несинхронно з ОЕС України, із зазначенням того, що втрата контролю по об'єктах відбулася у липні 2022 року.
6. НКРЕКП у протоколі від 03.07.2023 №48-п, складеному за результатами наради за участю представників НКРЕКП, Кабінету Міністрів України, НЕК "Укренерго", ДП "Гарантований покупець", щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, вирішив таке:
1) адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі;
2) для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок;
3) направити цей протокол ПрАТ "НЕК "Укренерго", ДП "Гарантований покупець", та відповідним операторам систем розподілу для врахування в роботі;
4) НКРЕКП звернутись до Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України щодо необхідності прийняття рішень для врегулювання діяльності суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією після 24.02.2022.
Короткий зміст позовних вимог
7. У вересні 2023 року АТ "Запоріжжяобленерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов'язання здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та у відповідних первинних документах з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 до 31.03.2023, на рівні 0 кВт.год, на підставі чого здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення у період з 01.07.2022 до 31.03.2023.
8. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ПрАТ "НЕК "Укренерго" зобов'язань з коригування за період з липня 2022 року до березня 2023 року включно значення сертифікованих даних на рівні 0 кВт.год по об'єктам генерації, що знаходяться на тимчасово окупованій території (в тому числі ПП "Нацпрод", ТОВ "КД Енерджі") у зв'язку з неможливістю здійснити перевірку даних, наданих ППКО (постачальників послуг комерційного обліку) по виробникам електричної енергії, на підставі протоколу №48 від 03.07.2023, складеного за результатами наради за участю представників НКРЕКП, Кабінету Міністрів України, НЕК "Укренерго", ДП "Гарантований покупець" щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів системи передачі/розподілу, які працюють/працювали несинхронно з ОЕС України
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.11.2024 в задоволенні позову відмовив повністю.
10. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- АТ "Запоріжжяобленерго" не підтвердило наявності у ПрАТ "НЕК "Укренерго" до 19.04.2024 обов'язку з визначення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України, у період з 01.07.2022 до 31.03.2023, на рівні 0 кВт.год, а також несинхронної роботи об'єктів третіх осіб у період з 01.07.2022 до 31.03.2023, а тому необґрунтованими та безпідставними є позовні вимоги про зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та у відповідних первинних документах ПрАТ "НЕК "Укренерго" з визначенням сертифікованих даних про ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України, у період з 01.07.2022 до 31.03.2023 на рівні 0 кВт.год.;
- з огляду на те, що інша вимога АТ "Запоріжжяобленерго" щодо зобов'язання здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення у спірний період є похідною від вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS), вона не підлягає задоволенню;
- АТ "Запоріжжяобленерго" документально не підтвердило невиконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" обов'язку з перерахунку обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення, оскільки підписані між АТ "Запоріжжяобленерго" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" акти коригування за заявлений позивачем період свідчать про протилежне.
11. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 02.12.2024 заяви ПП "Нацпрод" та ТОВ "КД Енерджі 2" задовольнив частково; стягнув з АТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПП "Нацпрод" та ТОВ "КД Енерджі 2" по 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
12. У додатковому рішенні суд першої інстанції вказав, зокрема, таке:
- права та інтереси і ПП "Нацпрод", і ТОВ "КД Енерджі 2" у цій справі представляли одні представники Адвокатського об'єднання "Арцінгер" (далі - АО "Арцінгер"), подані ними заяви по суті були ідентичними за змістом;
- заявлені третіми особами до відшкодування розміри витрат на правничу допомогу в сумі 155 870,82 грн є завищеними та такими, що не відповідають критеріям пропорційності предмету спору та розумності витрат, а час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт, не відповідає реальності заявлених вимог;
- ПАТ "Запоріжжяобленерго", будучи підприємством державного сектору економіки, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується витягом з наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2024 №394, а тому обґрунтованими до стягнення з позивача є витрати на правничу допомогу у зменшеному розмірі до 20 000,00 грн кожному із заявників.
13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 залишив без змін.
14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
1) щодо рішення, яким спір розглянуто по суті:
- оскільки суд першої інстанції ухвалою від 05.08.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у прийнятті до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог, то предметом позову у цій справі є вимоги, заявлені у позовній заяві №33-33/149, яка надійшла до Господарського суду Запорізької області 15.09.2023;
- оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного обсягу переданої електричної енергії, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО; використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов Договору не вбачається;
- оскільки спірні правовідносини виникли у період з 01.07.2022 до 31.03.2023, суд першої інстанції правильно врахував положення постанови НКРЕКП від 31.05.2022 №555 "Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану" (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 09.08.2022 №872) (далі - постанова НКРЕКП №555);
- постановою НКРЕКП №555, якою врегульовано питання комерційного обліку електричної енергії на ринку у спірний період, передбачено коригування даних у зв'язку з виявленими АКО розбіжностями в обсягах поставленої (переданої) електричної енергії, в тому числі операторами систем, територія ліцензованої діяльності яких частково знаходиться на тимчасово окупованій території України, а не анулювання вже валідованих та сертифікованих даних, тобто зміна показників обліку на "0";
- протокол НКРЕКП від 03.07.2023 №48-п щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, не може бути підставою для анулювання (обнулення) сертифікованих даних комерційного обліку; протоколи наради НКРЕКП не є рішенням регулятора, обов'язковим до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг; цей протокол наради не може бути підставою для анулювання даних комерційного обліку; протокол також не містить жодних вказівок щодо анулювання даних попередніх періодів, за які здійснено підписання актів (спірні періоди у даній справі з 01.07.2022 до 31.03.2023), шляхом зміни таких даних та показник "0";
- існування протоколу НКРЕКП від 03.07.2023 №48-п не є достатньою підставою у розумінні норм законодавства та положень укладеного між сторонами спору Договору для зобов'язання відповідача змінити обсяг фактично переданої у спірний період електричної енергії та встановлення показників їх обсягів на рівні "0";
- постанова НКРЕКП від 19.04.2024 №759, якою внесені зміни до пп.5 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, була прийнята майже через рік після закінчення спірного періоду, за який позивач просить здійснити коригування даних комерційного обліку електричної енергії та встановлення показників на рівні нуля;
- правильним є висновок суду першої інстанції про те, що до 19.04.2024 у відповідача був відсутній обов'язок для встановлення нульових обсягів переданої електричної енергії на рівні нуля у контексті як умов Договору, так і чинного у період з 01.07.2022 до 31.03.2023 нормативного регулювання спірних правовідносин;
- зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини про відсутність у відповідача обов'язків щодо здійснення у спірний період коригування (зміни) даних на платформі MMS та у відповідних первинних документах і проведення на підставі таких даних перерахунку обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії за Договором, позивач не довів порушення його прав та інтересів відповідачем;
- фактичне здійснення відповідачем під час розгляду справи коригування за спірний період відповідних значень сертифікованих даних в системі MMS по об'єктах генерації, що знаходяться на тимчасово окупованій території, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки це не впливає на результат вирішення спору у цій справі;
2) щодо додаткового рішення:
- у попередніх (орієнтовних) розрахунках суми судових витрат, наведених у заявах по суті (письмових поясненнях) ПП "Нацпрод" та ТОВ "КД Енерджі 2" вказували про понесення витрат на правничу в розмірі 4 000,00 доларів США щодо кожної з третіх осіб;
- дослідивши та оцінивши заяви ПП "Нацпрод" та ТОВ "КД Енерджі" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд першої інстанції врахував: 1) заявників у цій справі представляли одні представники АО "Арцінгер"; 2) заяви третіх осіб по суті були ідентичні за змістом; 3) процесуальний статус заявників (треті особи без самостійних вимог); 4) час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт, не відповідає реальності заявлених вимог; 4) статус позивача як підприємства державного сектору економіки, яке за наказом Міністертва енергетики України від 10.10.2024 №394 визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; 5) зміст поданого позивачем клопотання із запереченнями щодо заяв про розподіл судових витрат на правничу допомогу;
- розмір заявлених ПП "Нацпрод" та ТОВ "КД Енерджі 2" до стягнення з позивача витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 155 870,82 грн на користь кожного не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції;
- суд першої інстанції, взявши до уваги встановлені обставини, дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованою у цій справі є вартість витрат на правничу допомогу в розмірі, зменшеною до 20 000,00 грн кожному із заявників.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
15. 14.07.2025 АТ "Запоріжжяобленерго" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
- закрити провадження у справі в частині зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснити коригування даних на платформі MMS та відобразити це в системі управління ринком на платформі MMS та у відповідних первинних документах з визначенням сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 до 31.03.2023 на рівні 0 кВт.год.;
- задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної (за договором від 27.05.2019 №0503-0204) в бік зменшення у період з 01.07.2022 до 31.03.2023;
- витрати на правничу допомогу, понесені ПП "Нацпрод" та ТОВ "КД Енерджі 2", покласти на ПрАТ "НЕК "Укренерго".
16. Верховний Суд ухвалою від 04.08.2025 касаційну скаргу АТ "Запоріжжяобленерго" залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК та п.2 ч.4 ст.290 ГПК. 14.08.2025 АТ "Запоріжжяобленерго" через систему Електронний суд подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
17. АТ "Запоріжжяобленерго" з урахуванням заяви про усунення недоліків посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та, зокрема, зазначає, що:
1) необхідно сформувати єдину практику застосування норм права: пунктів 4.18.2, 4.20.2 Правил ринку, протоколу НКРЕКП №48 від 03.07.2023, пп.5 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, до яких ця норма повинна застосовуватись, враховуючи висновки, які зробили суди попередніх інстанцій з цього питання у справі №908/2879/23, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
2) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 є похідним від основного рішення від 04.11.2024, однак, оскільки ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснило відповідні корегування за період з 01.07.2022 до 31.03.2023 саме під час розгляду цієї справи (тобто після звернення позивача до суду), у зв'язку з чим предмет спору частково припинив існування внаслідок часткового задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, відповідно провадження у справі повинно було бути закрито з цих підстав та понесені позивачем витрати зі сплати судового збору та судові витрати третіх осіб в цій частині повинні бути покладені на відповідача; суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №18/266 та Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22, що є підставою касаційного оскарження додаткового судового рішення у цій справі.
18. 01.10.2025 надійшов відзив ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
19. У відзиві ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, зокрема, таке:
- обсяг послуги з передачі електричної енергії визначається та коригується відповідно даних наданих позивачем як учасником ринку як ППКО, а не позивачем самостійно;
- в матеріалах справи відсутні докази про формування даних в системі ММS, що не відповідають даним, наданими позивачем як учасником ринку як ППКО;
- зі змісту протоколу №48-п вбачається, що він не містить жодних вказівок щодо анулювання даних попередніх періодів, що спростовує доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій протоколу №48-п як рішення НКРЕКП, яке обов'язкове для виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг;
- спір щодо коригування даних на платформі MMS з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 до 31.03.2023 на рівні 0 кВт.год відсутній на момент подачі позову;
- фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем не надав жодного належного, допустимого та вірогідного доказу про існування спору (порушення, невизнання або оспорювання з боку відповідача прав та інтересів позивача), зокрема, і на дату подачі позову, та нормативно не обґрунтував; позивач не зазначив, які саме зобов'язання за Договором порушило ПрАТ "НЕК "Укренерго", не навів та не обґрунтував порушення зобов'язань відповідача за будь-яким іншим договором; порушення прав та інтересів позивача у зв'язку із невиконання або неналежним виконанням відповідачем чинних нормативно-правових актів України також не обґрунтовано та не доведено;
- протокол №48 не є нормативно-правовим актом, висновок щодо застосування якого може формувати Верховний Суд; цей протокол підлягає оцінці нарівні з іншими доказами;
- щодо застосування пп.5 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332: станом на дату подачі позову цей пункт жодним чином не врегульовував спірні правовідносини;
- редакцію пп.5 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, щодо якого скаржник просить Верховний Суд зробити правові висновки, викладено в постанові НКРЕКП від 19.04.2024 №759 (про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332), яка набрала чинності з дня її прийняття, а отже порушити цей нормативний акт до його прийняття неможливо;
- позовні вимоги щодо коригування даних на платформі Мarket Мanagment System на рівні 0 кВт.год. на момент пред'явлення позовної заяви не мають нормативного підґрунтя;
- зі змісту пунктів 4.18.2. та 4.20.2. Правил ринку не вбачається врегулювання ними спірних правовідносин щодо визначення даних комерційного обліку та необхідності тих чи інших даних визначати на рівні 0 кВт/год.; ці пункти включені до розд.IV Правил ринку "Балансуючий ринок", що не регулює спірні правовідносини;
- доводи скаржника про те, під синхронною роботою ОЕС варто розуміти, зокрема, одночасне, послідовне виконання ВДЕ в режимі реального часу, команд оператора системи передачі є помилковими, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими;
- відповідач не порушив прав позивача, а оскаржувані рішення є обґрунтованими та законними та підлягають залишенню без змін.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
20. Верховний Суд ухвалою від 15.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Запоріжжяобленерго", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 29.10.2025.
Щодо рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті спору
21. АТ "Запоріжжяобленерго" у касаційній скарзі вказує, що при винесенні рішення суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що до 19.04.2024 у ПрАТ "НЕК "Укренерго" як адміністратора розрахунків був відсутній обов'язок щодо прийняття таких даних, на рівні нуля; вважає, що необхідно сформувати єдину практику застосування норм права: пунктів 4.18.2, 4.20.2 "Правил ринку", протоколу НКРЕКП №48 від 03.07.2023, пп.5 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, до яких ця норма повинна застосовуватись, враховуючи висновки, які зробили суди попередніх інстанцій з цього питання у справі №908/2879/23, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
23. Стаття 4 ГПК закріплює право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
24. У цій справі АТ "Запоріжжяобленерго" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про 1) зобов'язання здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та у відповідних первинних документах з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 до 31.03.2023, на рівні 0 кВт.год, 2) на підставі чого здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення у період з 01.07.2022 до 31.03.2023.
25. Позовні вимоги АТ "Запоріжжяобленерго" обґрунтувало порушенням ПрАТ "НЕК "Укренерго" зобов'язань з коригування за період з липня 2022 року до березня 2023 року включно значення сертифікованих даних на рівні 0 кВт.год по об'єктам генерації, що знаходяться на тимчасово окупованій території у зв'язку з неможливістю здійснити перевірку даних, наданих постачальниками послуг комерційного обліку по виробникам електричної енергії, на підставі протоколу НКПЕКП №48 від 03.07.2023.
26. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили, зокрема, з того, що АТ "Запоріжжяобленерго" не довело порушення його прав та інтересів відповідачем. При цьому, суди не висловлювалися щодо обраного позивачем способу захисту прав та інтересів.
27. Суд касаційної інстанції враховує, що після звернення АТ "Запоріжжяобленерго" з касаційною скаргою у цій справі (14.07.2025), Верховний Суд розглянув інші справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі (постанови від 26.08.2025 у справі №910/6760/24 та від 08.10.2025 у справі №910/6200/24), а тому, викладені в цих постановах висновки підлягають врахуванню у цій справі в силу ч.4 ст.300 ГПК.
28. Відповідно до ч.4 ст.300 ГПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
29. Так, Верховний Суд у постановах від 26.08.2025 у справі №910/6760/24 та від 08.10.2025 у справі №910/6200/24, ухвалених у подібних правовідносинах, дійшов висновку, позовні вимоги про визнання неправомірними дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" в частині коригування в системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії щодо сонячної електростанції та зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії щодо сонячної електростанції за спірний період) не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивача.
30. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 ст.5 ГПК).
31. Відповідно до статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
32. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
33. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
34. При цьому, позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
35. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №806/5244/15, постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №489/742/20, від 21.02.2024 у справі №918/1130/22.
36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанови від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).
37. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).
38. Велика Палата Верховного Суду також вказує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 02 .02.2021 у справі №925/642/19).
39. Застосований спосіб захисту права чи інтересу повинен бути ефективним - таким, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17).
40. Отже, звернення до суду з позовною вимогою, задоволення якої не здатне поновити права позивача, не буде практичним та ефективним, а суди, розглядаючи таку вимогу, фактично здійснюватимуть "розгляд заради розгляду".
41. Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 .01.2021 у справі №916/1415/19 та від 20.07.2022 у справі №806/5244/15).
42. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.
43. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та у відповідних первинних документах з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 до 31.03.2023, на рівні 0 кВт.год, та на підставі цього здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення у період з 01.07.2022 до 31.03.2023.
44. Водночас, ураховуючи правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 14.05.2025 у справі №910/1799/24, від 04.09.2020 у справі №910/10764/19, від 24.05.2023 у справі №910/3232/22, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду господарським судом, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
45. Розгляд по суті позову, який пред'явлений з обранням неефективного способу захисту, може не узгоджуватися з вимогами реального поновлення порушених прав, реалізації (виконання) судового рішення. Це також створює невиправдане навантаження на судові органи, які вимушені розглядати справи, що завчасно позбавлені юридичної перспективи. Вочевидь, вказане не відповідає принципу процесуальної економії, породжує питання ефективності використання ресурсів правосуддя та часового параметру ефективності судового захисту.
46. Верховний Суд також враховує правові позиції, викладені у постановах від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, у яких Велика Палата Верховного Суду зазначила про важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
47. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). Вказане логічно вичерпує потребу дослідження інших доводів скаржника.
48. Питання законності зміни сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації та визначення обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії не позбавляє особу права доводити протиправність зміни цих даних у спорі, де на підставі указаних змінених даних до особи заявляються грошові вимоги.
49. Зазначене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.08.2025 у справі №910/6760/24 та від 08.10.2025 у справі №910/6200/24, які ухвалені після подання скаржником касаційної скарги у справі, що переглядається (14.07.2025).
50. Відповідно до ч.4 ст.300 ГПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 ч.1 ст.310, ч.2 ст.313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
51. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
52. Частиною 4 ст.236 ГПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
53. Консультативна рада європейських суддів у п.1 висновку №20 (2017) від 10.11.2017 "Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону" вказала, що однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.
54. Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
55. Неправильно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).
56. Враховуючи наведене та з огляду на правову позицію, викладену у постановах від 26.08.2025 у справі №910/6760/24 та від 08.10.2025 у справі №910/6200/24, Верховний Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, змінити мотивувальну частину оскаржуваних рішень, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в іншій частині (резолютивні частини про відмову у задоволенні позову) залишити без змін.
57. За цих обставин, Верховний Суд не вбачає підстав для перевірки доводів скаржника в частині порушення судами попередніх інстанцій норм права, а також застосування ним норм матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції
58. У касаційній скарзі АТ "Запоріжжяобленерго" зазначає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 є похідним від основного рішення від 04.11.2024, однак, оскільки ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснило відповідні корегування за період з 01.07.2022 до 31.03.2023 саме під час розгляду цієї справи (тобто після звернення позивача до суду), то провадження у справі повинно було бути закрито з цих підстав та понесені позивачем витрати зі сплати судового збору та судові витрати третіх осіб в цій частині повинні бути покладені на відповідача; суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №18/266 та Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22, що є підставою касаційного оскарження додаткового судового рішення у цій справі.
59. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
60. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 3, 5 ст.244 ГПК).
61. Отже, із аналізу змісту ст.244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
62. Оскаржуючи додаткове рішення у цій справі, АТ "Запоріжжяобленерго" посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №18/266 та Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22 (суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань).
63. Як вже було зазначено, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, що в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у позові.
64. Оскільки Верховний Суд у цій справі змінив мотивувальну частину судових рішень, якими спір розглянуто по суті, залишивши їх без змін в іншій частині, з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту прав та інтересів, то доводи скаржника про ухвалення додаткового рішення без врахування висновків Верховного Суду, на які він посилається, щодо необхідності закриття провадження та покладення судових витрат на відповідача, не знайшли свого підтвердження.
65. При цьому, Верховний Суд зауважує, що оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині перегляду цього рішення, скаржник з посиланням на відповідні підстави касаційного оскарження не вказує на невідповідність витрат на правничу допомогу критеріям, передбаченим ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 ГПК, зокрема, критеріям співмірності, реальності, обґрунтованості, пропорційності витрат.
66. З урахуванням цього, касаційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції, підлягає залишенню без задоволення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
68. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. Відповідно до ст.311 ГПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
70. З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій, розглянувши спір по суті, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак помилилися щодо підстав для такої відмови, мотивувальні частини оскаржуваних рішень судів підлягають зміні з викладенням їх у редакції цієї постанови; в іншій частині, а саме, резолютивні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, підлягають залишенню без змін, у зв'язку з чим касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
71. Касаційна скарга в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.
Судові витрати
72. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції, якими спір розглянуто по суті, із залишенням без змін їх резолютивних частин (щодо відмови в задоволенні позову), та про залишення без змін додаткового рішення суду першої інстанції, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024, та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №908/2879/23 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова