30 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4280/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Репида"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Репида"
до Одеської обласної державної адміністрації та
до Долинської сільської ради Подільського району Одеської області
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Репида" (далі - позивач, скаржник, ТОВ "Репида") звернулось до суду з позовною заявою до Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1, Одеська ОДА) та Долинської сільської ради Подільського району Одеської області (далі - відповідач-2, Долинська сільрада), в якій просило суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Долинської сільради: від 04.02.2022, індексний № 63267131, про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5121410100:01:009:0001 площею 3 852,9798 га; від 04.02.2022, індексний № 63262019, про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5124100000:01:002:0002 площею 11 448,9435 га; від 04.02.2022, індексний № 63266238, про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5124100000:01:002:0002 площею 11 448,9435 га.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 14.11.2023, залишеною без змін Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 11.03.2024, справу № 916/4280/23 передав за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва рішенням від 18.09.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові 10.09.2025, відмовив у задоволенні позову.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що позивач не обґрунтував, яким чином оскаржувані рішення державного реєстратора порушують його права або охоронювані законом інтереси, а також не надав доказів щодо наявності у нього будь-яких майнових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 5124100000:01:002:0002, 5124100000:01:002:0003, 5121410100:01:009:0001, що свідчить про відсутність підстав для правового захисту позивача за ініційованим ним позовом незалежно від інших обставин.
ТОВ "Репида" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас до касаційної скарги скаржник додав клопотання про зупинення дії рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
У касаційній скарзі підставами для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначив неправильне застосування апеляційним господарським судом під час перегляду рішення суду першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ТОВ "Репида" вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини другої статті 20 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), частини другої статті 83 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Однак, наводячи у тексті касаційної скарги норми матеріального права, скаржник не вказує, у чому саме полягає суть порушення норм (норми) права господарськими судами, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, та як, на думку скаржника, наведені ним норми мають застосовуватися у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що скаржнику необхідно належно обґрунтувати наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Крім того, скаржник, посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не зазначив які саме докази не дослідили та не врахували суди під час розгляду справи.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України, пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та обґрунтувати підставу касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням наведеного у цій ухвалі.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення її недоліків, клопотання ТОВ "Репида" про зупинення дії рішення суду першої інстанції у цій справі Верховний Суд буде розглядати у разі усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Репида" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 916/4280/23 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 916/4280/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач