28 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1272/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Фізичної особи-підприємця Єросова Олеся Юрійовича (далі - ФОП Єросов О.Ю., позивач) - Брожко Н.І. (адвокатка),
відповідача - Фізичної особи-підприємця Скіби Ігоря Олександровича (далі - ФОП Скіба І.О., відповідач, скаржник) - Чернобай О.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Скіби І.О.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (головуючий - суддя Отрюх Б.В., судді Остапенко О.М., Поляков Б.М.)
у справі за позовом ФОП Єросова О.Ю.
до ФОП Скіби І.О.
про захист порушеного права інтелектуальної власності.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для захисту порушеного права інтелектуальної власності на корисну модель.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ФОП Єросов О.Ю. звернувся до суду з позовом до ФОП Скіби І.О. про захист порушеного права інтелектуальної власності, в якому просив:
- зобов'язати ФОП Скібу І.О. припинити порушення прав на корисну модель за патентом України, шляхом заборони використання корисної моделі за патентом України або заборони виготовляти продукти із застосуванням запатентованої корисної моделі, пропонувати такі продукти для продажу, в тому числі через мережу «Інтернет», продажу будь-якого товару, виготовленого із застосуванням запатентованої корисної моделі, імпорту (ввезення) та іншого введення таких товарів в цивільний оборот або зберігання таких товарів в зазначених цілях;
- зобов'язати ФОП Скібу І.О. вилучити з цивільного обігу та знищити медичні вироби, виробником яких є ФОП Скіба І.О., та які знаходяться на балансі у останнього, які містять у собі один незалежний пункт та вісім залежних пунктів патенту України на корисну модель, як такі, що виготовлені та введені в цивільний обіг з порушенням прав інтелектуальної власності на корисну модель, яка охороняється патентом України на корисну модель.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує права інтелектуальної власності на корисну модель, яка належить позивачу, і яку він використовує у своїй господарській діяльності.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Київської області ухвалою від 23.07.2024 у цій справі відмовив у задоволені клопотання ФОП Єросова О.Ю. про відкладення розгляду справи, провадження у справі №911/1272/24 закрив і роз'яснив позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.10.2024 у цій справі апеляційну скаргу ФОП Єросова О.Ю. задовольнив, ухвалу Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі №911/1272/24 скасував, а справу №911/1272/24 направив до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ФОП Скіба І.О., посилаючися на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
3.2. Також, скаржник просив покласти судові витрати на позивача.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі (нова редакція) ФОП Скіба І.О. з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що апеляційний суд:
4.1.1. порушив норми статей 119, 269 ГПК України в їх системному зв'язку, застосувавши їх всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2023 у справі №910/186/21, від 13.06.2023 у справі №904/6032/21, від 24.10.2024 у справі №910/14228/21, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012;
4.1.2. порушив вимоги норм статей 86, 99 та 270 ГПК України, застосувавши їх всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, від 24.10.2024 у справі №910/14228/21;
4.1.3. неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 463, 464 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і класифікацію видів економічної діяльності.
4.2. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові приводять до двох концептуальних і виключних правових проблем (яка стосується питання предметної юрисдикції господарських судів) і такі висновки свідчать про неправильне та всупереч висновкам Верховного Суду застосування апеляційним судом норм частини другої статті 4 та статті 20 ГПК України та зазначає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 у справі №12/40/12/02-17 та постанову Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №9/118(10).
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Суд першої інстанції вказав, що як вбачається із матеріалів справи, ФОП Єросов О.Ю. звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ФОП Скіби І.О. про зобов'язання відповідача припинити порушення прав позивача на корисну модель за патентом України №144357 і про зобов'язання відповідача вилучити з цивільного обігу та знищити медичні вироби, які містять у собі один незалежний пункт та вісім залежних пунктів патенту України на корисну модель № №144357.
6.2. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, зазначив, зокрема, таке:
- Єросовим О.Ю., як фізичною особою, отримано права інтелектуальної власності за патентом на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 , який є чинним з 26.09.2020;
- корисна модель за патентом України №144357, має назву «масажний пристрій»;
- масажний пристрій, винахідником якого є Єросов О.Ю., має основу у вигляді вигнутого дугою стрижня з розміщеним на ній масажним елементом і опорну рукоятку. Дугоподібний стрижень основи з'єднаний з другою опорною рукояткою. Опорні рукоятки виконано змінними. Масажний елемент виконаний у вигляді встановленого з можливістю обертання рельєфного спірального валика, який у перерізі має форму багатокутника. Масажний елемент виконано гнучким. Матеріалом дугоподібного стрижня є пружинна сталь. Матеріалом рельєфного спірального валика є пружинна сталь з мідним покриттям. Матеріалом дугоподібного стрижня є пружинна сталь. Матеріалом рельєфного спірального валика є пружинна сталь з мідним покриттям. Матеріалом рельєфного спірального валика є пружинна сталь з покриттям з нікелю. Матеріалом рельєфного спірального валика є титан. Матеріалом рельєфного спірального валика є цирконій;
- відповідно до класифікації видів економічної діяльності, затвердженої Наказом Держспоживстандартом від 11.10.2010 №457, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування, віднесено до 25 класу видів економічної діяльності, а виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів до класу 32.5, 32.50, металургійне виробництво до класу 24;
- враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Єросов О.Ю. здійснює господарську діяльність з 09.11.2022 (номер запису: 2010350000000227740), за такими видами діяльності: КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; КВЕД 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту; КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; КВЕД 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; КВЕД 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок;
- ФОП Єросов О.Ю. здійснює свою господарську діяльність за зазначеними вище видами діяльності, при цьому позивачем не надано належних доказів на підтвердження використання ним корисної моделі за патентом України №144357 в своїй господарській діяльності як фізичною особою-підприємцем;
- таким чином, суд першої інстанції встановивши, що цей спір стосується права інтелектуальної власності позивача як фізичної особи, дійшов висновку щодо наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі у зв'язку з тим, що цей спір за вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
6.3. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, зазначив, зокрема, таке.
6.3.1. Спір у цій справі виник, внаслідок порушення відповідачем (ФОП Скіби І.О.) права позивача (ФОП Єросова О.Ю.) інтелектуальної власності, яке полягає в протиправному використанні відповідачем у своїй господарській діяльності корисної моделі за патентом України №144357, власником якого є Єросов О.Ю..
6.3.2. Як вбачається із заключної виписки за період з 01.10.2022 до 23.07.2024 від АТ КБ «ПриватБанк» щодо клієнту ФОП Єросова О.Ю., позивач як фізична особа - підприємець використовує у своїй господарській діяльності корисну модель за патентом України №144357, а саме це підтверджується тим, що на рахунок ФОП Єросова О.Ю. надходять кошти від інших осіб за користування цим патентом, це свідчить про отримання ним доходів від господарської діяльності, також виписка, яка містить інформацію про призначення платежів, де зазначені товари та/або рахунки, які оплачувались, що дозволяє зв'язати ці надходження з конкретними операціями та наявність регулярних надходжень на рахунок ФОП Єросова О.Ю. свідчить про систематичне здійснення господарської діяльності, а не разові чи випадкові операції.
6.3.3. Разом з тим, позивачем надано на підтвердження зазначеного вище копії таких документів, які долучені судом апеляційної інстанції:
- видаткових накладних: від 15.03.2023 №02/03; від 03.03.2023 №01/03; від 14.04.2023 №01/04; від 22.04.2023 №02/04; від 09.11.2022 №01/11; від 30.11.2022 №02/11; від 25.01.2023 №01/01; від 30.12.2022 №01/12; від 13.02.2023 №01/02; від 22.02.2023 №02/02; від 25.05.2023 №03/05; від 15.05.2023 №01/05; від 19.05.2023 №02/05; від 06.09.2023 №01/09; від 17.10.2023 №01/10; від 15.11.2023 №01/11; від 28.12.2023 №02/12; від 13.12.2023 №01/12; від 22.01.2024 №2/01; від 19.02.2024 №2/02; від 02.02.2024 №1/02; від 18.03.2024 №1/03; від 24.05.2024 №01/05; від 01.04.2024 №01/04; від 18.09.2023 №05; від 06.09.2023 №04; від 14.08.2023 №03; від 31.07.2023 №02; від 15.11.2023 №07; від 28.12.2023 №09; від 13.12.2023 №08; від 19.02.2024 №02; від 22.01.2024 №01; 18.03.2024 №04; від 01.03.2024 №03; від 24.05.2024 №06; від 01.04.2024 №05;
- рахунків на оплату: від 09.11.2022 №01/11; від 30.12.2022 №01/12; від 25.01.2023 №01/01; від 13.02.2023 №01/02; від 22.02.2023 №02/02; від 03.03.2023 №01/03; від 15.03.2023 №02/03; від 14.04.2023 №01/04; від 22.04.2023 №02/04; від 15.05.2023 №01/05; від 19.05.2023 №02/05; від 25.05.2023 №03/05; від 06.09.2023 №01/09; від 17.0.2023 №01/10; від 17 15.11.2023 №01/11; від 13.12.2023 №01/12; від 28.12.2023 №02/12; від 22.01.2024 №2/01; від 02.02.2024 №1/02; від 19.02.2024 №2/02; від 18.03.2024 №1/03; від 01.04.2024 №1/04; від 25.05.2024 №01/05; від 31.07.2023 №02; від 14.08.2023 №03; від 06.09.2023 №04; від 02.11.2023 №06; від 15.11.2023 №07; від 13.12.2023 №08; від 28.12.2023 №09; від 19.02.2024 №02; від 22.01.2024 №01; від 01.03.2024 №03; від 18.03.2024 №04; від 01.04.2024 №05; від 18.09.2023 №05; від 01.06.2024 №07; від 24.05.2024 №06.
6.3.4. На думку суду апеляційної інстанції, наведені вище видаткові накладні та рахунки до них із декількома контрагентами підтверджують те, що ФОП Єросов О.Ю., зокрема, здійснює господарську діяльності з реалізації товарів за корисною моделлю за патентом України №144357, крім того в цих видаткових накладних і рахунках до них відображанні реальні господарські операції та їх наявність на регулярній основі свідчить про здійснення такої діяльності систематично.
6.3.5. Суд апеляційної інстанції виснував, що з огляду на зазначене вище, позивач використовує у своїй господарській діяльності корисну моделі за патентом України №144357 як фізична особа-підприємець, що підтверджується належними доказами в розумінні статей 76-77 ГПК України.
6.3.6. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, враховуючи зміст спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін цього спору та законодавство, що має застосовуватися до цих правовідносин, цей спір є господарським, а тому суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про віднесення розгляду спору у цій справі до суду цивільної юрисдикції.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 17.04.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №911/1272/24 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7.2. Верховний Суд ухвалою від 20.05.2025 постановив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Скіби І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №367/252/24.
7.3. Верховний Суд ухвалою від 20.10.2025 у цій справі, зокрема, постановив поновити касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Скіби І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 та призначити розгляд касаційної скарги у відкрите судове засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 28 жовтня 2025 року о 12:40.
7.4. Від ФОП Скіби І.О. 24.10.2025 до Суду надійшли пояснення по суті касаційного оскарження.
7.5. Від ФОП Єросова О.Ю. 27.10.2025 до Суду (документ сформовано в системі «Електронний суд» 25.10.2025) надійшли письмові пояснення щодо предмета та меж касаційного оскарження по справі №911/1272/24.
7.6. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 28.10.2025 долучив вказані вище письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.7. Суд протокольною ухвалою від 28.10.2025 постановив розглядати клопотання відповідача від 06.05.2025 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду спільно з доводами касаційної скарги.
7.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.10. Суд розглянув справу з дотриманням розумних строків, ураховуючи характер спірних правовідносин, доводи та заперечення сторін, ураховуючи завдання господарського судочинства (верховенство права), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, що була постановлена у зв'язку з тим, що спір за позовними вимогами ФОП Єросова О.Ю. не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
8.2. Касаційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №367/252/24.
8.2.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 виснувала, зокрема, таке:
«Щодо застосування пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частини другої статті 328 КАС України, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України)
163. Ухвали суду першої інстанції, перелік яких міститься у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частині другій статті 328 КАС України, пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України), після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції».
8.2.2. Отже, у цій справі відсутні підстави для закриття касаційного провадження, оскільки, наявні підстави для касаційного розгляду судових рішень, зокрема, щодо закриття провадження у справі, які переглянуті в апеляційному порядку незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.
8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3.1. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
8.4.1. Так, ФОП Скіба І.О. у касаційній скарзі (нова редакція) з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що апеляційний суд:
- порушив норми статей 119, 269 ГПК України в їх системному зв'язку, застосувавши їх всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2023 у справі №910/186/21, від 13.06.2023 у справі №904/6032/21, від 24.10.2024 у справі №910/14228/21, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012;
- порушив вимоги норм статей 86, 99 та 270 ГПК України, застосувавши їх всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, від 24.10.2024 у справі №910/14228/21;
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 463, 464 ЦК України та статтю 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і класифікацію видів економічної діяльності.
8.4.2. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові приводять до двох концептуальних і виключних правових проблем (яка стосується питання предметної юрисдикції господарських судів) і такі висновки свідчать про неправильне та всупереч висновкам Верховного Суду застосування апеляційним судом норм частини другої статті 4 та статті 20 ГПК України та зазначає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 у справі №12/40/12/02-17 та постанову Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №9/118(10).
8.5. Верховний Суд у контексті покликань скаржника на постанову суду апеляційної інстанції та постанову Вищого господарського суду України наголошує, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України та постанова суду апеляційної інстанції не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
8.6. Щодо покликань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 86 «Оцінка доказів», 99 «Призначення експертизи судом», 119 «Поновлення та продовження процесуальних строків», 269 «Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції», 270 «Порядок розгляду апеляційної скарги» ГПК України) та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у низці постанови (дивись пункти 4.1.1 і 4.1.2 цієї постанови), слід зазначити таке.
8.7. Скаржник у касаційній скарзі (нова редакція) зазначив, зокрема, таке:
8.7.1. «По-перше, в рішеннях Верховного Суду неодноразово наголошувалось, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку (в даному разі строку подання доказів) не є необмеженим, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
Висновки Верховного Суду стосовно цього - тобто з приводу застосування норми ст. 269 ГПК України щодо подання доказів на стадії апеляційного розгляду містяться зокрема в постановах від 05.06.2023р. у справі №910/186/21, від 13.06.2023р. у справі №904/6032/21, від 24.10.2024р. у справі №910/14228/21.
Ці висновки стосуються саме процесуальних правовідносин з приводу подання нових доказів на стадії апеляційного оскарження.
В даному разі з одного боку відсутні поважні причини пропуску позивачем такого строку, а з іншого - до його клопотання не додано жодних доказів причин пропуску такого строку.
По-друге, незаконно приєднані апеляційним судом до матеріалів справи докази на думку позивача стосуються нібито (це неоднозначно про що буде сказано нижче) того, що позивач в своїй господарській діяльності як ФОП використовує належну йому корисну модель по патенту № НОМЕР_1 .
Однак, питання використання позивачем корисної моделі в своїй господарській діяльності стосується не тільки питання підвідомчості спорів з цього приводу, а воно стосується перш а все обґрунтуванням наявності порушених прав позивача, як необхідної підстави звернення до суду з позовом.
Отже, в даній справі виявляється, що докази наявності (на думку позивача) у нього порушених його прав, саме тих, які стосуються господарської діяльності, а не просто прав на корисну модель, були надані не суду першої інстанції, а апеляційному суду.
В свою чергу, апеляційній суд, процесуально безпідставно прийнявши такі докази та обґрунтувавши на їх основі оскаржувану постанову фактично не просто зробив висновок щодо підвідомчості справи, а і про наявність порушених господарських прав позивача.
Тобто, апеляційний суд фактично підмінив собою суд першої інстанції»;
8.7.2. «Крім викладеного, також вважаємо за необхідне відмітити, що аналогічні викладеним в цій Касаційній скарзі правовим позиціям скаржника стосовно приєднання і дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду викладені в інших численних постановах Верховного Суду, зокрема від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019р. у справі №913/317/18, від 22.05.2019р. у справі №5011-15/10488-2012, висновкам яких суперечить оскаржувана Постанова апеляційного суду від 23.10ю2024р. у нашій справі.
Отже, апеляційна колегія в Ухвалі від 23.10.2024р. безпідставно, з порушенням вимог ст. ст. 119 та 269 ГПК України та висновків Верховного Суду у вищевказаних рішеннях приєднала до матеріалів справи надані позивачем вже на стадії апеляції докази та надала їм правову оцінку (причому невірну правову оцінку).
Це доводить, що оскаржувана Постанова прийнята внаслідок порушення норм процесуального права та в результаті неврахування висновків Верховного суду щодо застосування норм ст.ст.119, 269 ГПК України»;
8.7.3. «Отже, є цілком ймовірним, що вказані в видаткових накладних та рахунках масажери «Инари масажер пружинный нержавейка» є іншими масажерами, ніж запатентований по патенту №144357 «Масажний пристрій».
Жодних належних та допустимих доказів протилежного позивачем не надано.
Очевидно, що такими доказами може бути тільки висновок судової експертизи, оскільки ці питання відповідно до ст. 99 ГПК України потребують спеціальних знань.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених зокрема в постановах: від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, від 24.10.2024р. у справі №910/14228/21 тощо, суд не може перебирати на себе функції судового експерта, оскільки в такому випадку згідно ст. 99 ГПК України призначається судова експертиза.
В даному ж разі в оскаржуваній Постанові апеляційний суд фактично підмінивши собою судових експертів визнав, що вказані в видаткових накладних та рахунках масажери «Инари масажер пружинный нержавейка» є тими самими масажерами, що і запатентований по патенту №144357 «Масажний пристрій».
Таким чином, висновок апеляційного суду в оскаржуваній Постанові про те, що нібито наданими позивачем доказами (видатковими накладними та рахунками) підтверджується факт використання ним в своїй підприємницькій діяльності Масажного пристрою по патенту № НОМЕР_1 є передчасним, не підтверджений судовою експертизою, а отже є таким який не відповідає вимогам ст.ст. 270 та 86 (щодо дослідження доказів) та ст. 99 (щодо необхідності отримання висновку спеціаліста - експерта) ГПК України і не відповідає висновкам Верховного Суду у справах щодо застосування вказаних норм в подібних правовідносинах.
Це також доводить, що оскаржувана Постанова прийнята внаслідок порушення норм процесуального права та неврахуванні висновків Верховного суду».
8.8. Зі змісту ухвали суду від 23.10.2024 у цій справі вбачається, що суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ФОП Єросова О.Ю. про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання ФОП Скіби І.О. про долучення доказів до матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 23.10.2024, виходив з такого:
- у клопотанні ФОП Єросова О.Ю. про долучення доказів до матеріалів справи, скаржник просить суд, поміж іншого, приєднати до матеріалів справи копію заключної виписки за період з 01.10:2022 до 23.07.2024, копії видаткових накладних і копії рахунків на оплату, посилаючись на те, що ці докази є важливими та підтверджують використання позивачем у своїй господарській діяльності корисної моделі за патентом України №144357;
- у клопотанні ФОП Скіби І.О. про долучення доказів до матеріалів справи, відповідач просить суд, зокрема, приєднати до матеріалів справи роздруківку стосовно власника ТОВ «МОН АМІ ГРУП», посилаючись на те, що з наданих позивачем до позовної заяви накладних та рахунків вбачається, що останній продає масажери (корисна модель за патентом України 144357) тільки двом особам, а саме фізичній особі-підприємцю Шевчук К.Ю. та ТОВ «МОН АМІ ГРУП», при цьому єдиним засновником ТОВ «МОН АМІ ГРУП» є Шевчук К.Ю., що вбачається з копії роздруківку стосовно власника ТОВ «МОН АМІ ГРУП», тобто це фактично пов'язані особи. Таким чином, на думку відповідача, ця обставина викликає певні сумніви та підозри щодо здійснення позивачем як підприємцем систематичної господарської діяльності з продажу масажерів (корисна модель за патентом України №144657);
- у силу приписів частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини;
- суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника;
- у відповідності до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення;
- за змістом статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
- зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог;
- з огляду на те, що на момент звернення позивачем з цим позовом не було необхідності поданні доказів для підтвердження використання ФОП Єросовим О.Ю. у своїй господарській діяльності корисної моделі за патентом України №144357 як фізичною особою-підприємцем і така необхідність з'явилась після відповідного твердження відповідача щодо використання цієї корисної моделі позивачем як фізичною особою в судовому засідання 23.07.2024 та після постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виснувала про долучення наданих позивачем та відповідачем доказів до матеріалів справи для встановлення об'єктивної істини, дослідження всіх обставин, що стосуються розгляду цієї справи та з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 ГПК України, а також у статтях 76-79 ГПК України, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
8.9. Отже, суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання, зокрема, позивача навів мотиви та міркування ухвалення такого судового рішення, що відповідає приписам статті 2 та частині третій статті 269 ГПК України.
8.10. Верховний Суд виходить з того, що з матеріалів справи вбачається, що питання використання/невикористання у господарській діяльності корисної моделі позивачем було поставлено у зв'язку із поданням 17.07.2024 відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, яке було розглянуто судом першої інстанції 23.07.2024 та постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та одночасно з розглядом цього клопотання суд першої інстанції закрив провадження у справі.
8.11. Верховний Суд враховує, що це було підготовче засідання у цій справі на якому розглянуто питання щодо закриття провадження у справі (яке подано відповідачем 17.07.2024) та клопотання позивача про відкладення було мотивовано саме необхідністю надання доказів, що підтверджують використання корисної моделі у його господарській діяльності, і вказане питання є вагомим для визначення юрисдикції цього спору.
8.12. Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд:
1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів;
2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;
3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;
4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;
5) може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;
6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;
7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;
8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;
9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення;
10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;
11) направляє судові доручення;
12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення;
13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення;
14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;
15) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;
16) з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;
17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи;
18) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;
19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
8.13. Згідно із частиною другою статті 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:
1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;
2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;
3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
8.14. Верховний Суд виходить з того, що законодавець передбачив у ГПК України норми, які регламентують підготовче провадження, що є обов'язковою стадією загального провадження.
8.14.1. Метою та завданням підготовчого провадження зі семантичного аналізу змісту статей 2, 181, 182 ГПК України є визначення спрямування напрямку процесуальних дій суду й учасників справи.
8.14.2. Сутністю підготовчого провадження є визначення напрямку та орієнтиру у вирішення низки питань, які постають перед судом для правильного, своєчасного розгляду справи по суті, зокрема, щодо позовних вимог та заперечень, складу учасників справи, з'ясування обставин справи, які входять до предмета доказування, тощо.
8.15. З огляду на зміст вказаних вище норм права, ураховуючи характер спірних правовідносин, заявлене клопотання про закриття, з'ясування низки умов за якими необхідно визначити чи підсудний спір господарському суду, суд першої інстанції, виходячи з мети підготовчого провадження та завдань ГПК України, не був позбавлений права відкласти підготовче засідання за клопотанням позивача, що узгоджується з пунктом 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України, відповідно до якого суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
8.16. Суд наголошує, що докази на підтвердження використання позивачем корисної моделі у своїй господарській діяльності, подані позивачем разом з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою постановлено відмовити у задоволенні клопотання про відкладення та закрито провадження у справі.
8.17. Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
8.17.1. За змістом частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
8.18. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар їх доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) [дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2025 у справі №907/882/22].
8.19. Наслідки пропуску процесуальних строків визначені статтею 118 ГПК України, відповідно до якої право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
8.20. У частині першій статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
8.21. Відтак пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлює неможливість такого поновлення. Водночас питання щодо встановлення поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку належить до повноважень суду (дивись пункти 55-63 постанови Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/1128/23).
8.22. Як вже зазначено вище суд апеляційної інстанції навів мотиви та міркування поновлення строку для прийняття доказів, які надані позивачем разом апеляційною скаргою, та дійшов висновку, що ці причини є об'єктивними, а тому докази не могли бути надані у суді першої інстанції.
8.22.1. Беручи до уваги викладене, Суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції за результатами вирішення питання щодо прийняття доказів і в подальшому зводяться до непогодження з їх оцінкою, а також спрямовані на переоцінку окремих доказів у справі, що не відповідає положенням частини другої статті 300 ГПК України.
8.23. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.24. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують використання/не використання позивачем у своїй господарській діяльності корисної моделі з точки зору визначення характеру спірних правовідносин, і які мають значення для розгляду питання юрисдикції цього спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.25. Отже, підстави касаційного оскарження у частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
8.26. Стосовно покликань скаржника на юрисдикцію цього спору, слід зазначити таке.
8.26.1. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності (частини перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);
8.26.2. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №235/445/18).
8.26.3. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, спосіб його захисту та самостійно визначає учасників справи (аналіз статей 1, 4, 14, 20, 163 ГПК України).
8.26.4. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід орієнтуватися:
(1) чи є участь у спорі суб'єкта господарювання;
(2) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спір про право, що виникає з відповідних відносин;
(3) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
(4) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/7281/20).
8.26.5. Цивільні суди розглядають спори, де об'єкт інтелектуальної власності стосується цивільних прав та інтересів фізичних осіб, або коли спір виникає в межах цивільних правовідносин, не пов'язаних із господарською діяльністю або де закон прямо відносить спір до цивільного судочинства. Це може бути спадкування прав інтелектуальної власності, поділ майна між подружжям, визнання прав інтелектуальної власності між фізичними особами, інші випадки, коли немає елемента господарської діяльності.(постанова Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №910/4461/23).
8.26.6. Пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/7281/20).
8.26.7. При цьому поняття «спір, який не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17).
8.26.8. Слід також зазначити, що вирішуючи питання юрисдикції спору, слід мати на увазі і зміст права, яке порушене, або підлягає захисту.
8.26.9. Так, у цьому випадку позивач у позовній заяві стверджує, що він є володільцем корисної моделі.
8.26.10. Верховний Суд виходить з того, що реєстрація корисної моделі за своїм змістом має на меті захист об'єкта інтелектуальної власності та його використання у господарській діяльності.
8.26.11. Верховний Суд зауважує, що дійсно сторони спору мають подвійний статус - фізичних осіб і підприємців, втім, з обґрунтування позову та його підстав, за наведеного вище, тверджень сторін вбачається, що спір виник саме по суті господарської діяльності суб'єктів та відповідного ймовірного порушення прав.
8.27. Стосовно клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
8.27.1. Обґрунтовуючи вказане клопотання позивач вказував, зокрема, на те, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна у зв'язку з необхідністю вирішення питання суб'єктної юрисдикції.
8.27.2. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8.27.3. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
8.27.4. Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
8.27.5. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
8.27.6. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
8.27.7. Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
8.27.8. Питання підсудності у цій справі щодо юрисдикції в тій мірі, яка передбачена у ГПК України (частина шоста статті 302 ГПК України), за наведеними скаржником доводами та покликаннями не відповідає статті 302 ГПК України та не свідчить про наявність обґрунтованої та мотивованої необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
8.27.9. Отже, заявлене відповідачем клопотання не містить належного обґрунтування передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною шостою статті 302 ГПК України.
8.27.10. З огляду на викладене вище відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
8.28. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі ухвали суду першої інстанції відсутні.
8.29. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.30. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрат
10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скіби Ігоря Олександровича залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов