18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 жовтня 2025 року Справа № 925/685/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
від третьої особи - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Арсенал Страхування», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво», м. Канів, Черкаської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Кам'янець-Подільський,
Хмельницької області
про стягнення 66 392 грн. 00 коп.
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво» про стягнення з відповідача 66 392 грн. 00 коп. суми страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 17 липня 2025 року.
Вказаною ухвалою суду було також залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Однак, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 17 липня 2025 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі на лікарняному.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 10 год. 30 хв. 08 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 30 хв. 14 жовтня 2025 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.
У визначені судом строки відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від позивача до суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
Звертаючись до суду позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем згідно договору страхування наземного транспорту № 771/23-Т/Х/01/Е від 06 липня 2023 року, виплачено відшкодування власнику автомобіля марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту у розмірі 205 320 грн. 00 коп.
На підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «FORD TRANSIT» реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (згідно полісу №218673328, по якому ліміт відповідальності 160 000 грн. 00 коп.), приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» мала право зворотної вимоги до зазначеного товариства.
Між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було укладено договір про здійснення страхового відшкодування, та погоджений розмір страхового відшкодування, який склав 138 928 грн. 00 коп.
Згідно вищезазначеної угоди, товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» були виконані взяті на себе зобов'язання по полісу №218673328.
При здійснені виплати страхового відшкодування було застосовано коефіцієнт фізичного зносу (що становить 45%).
Невиплаченою залишилася сума в розмірі 66 392 грн. 00 коп. (205 320 грн. 00 коп. (сума понесених збитків) - 138 928 грн. 00 коп. (розмір страхового відшкодування).
Враховуючи той факт, що винний у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, громадянин ОСОБА_1 , працював на момент ДТП (яке мало місце 19 квітня 2024 року) у товаристві з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво», що було встановлено постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області по справі №559/1435/24 від 15 травня 2025 року, та під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки то саме, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво», зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Предметом спору у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування виплаченого ним страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку.
Відповідно до положень статті 981 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування, зокрема можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч. 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Судом встановлено, що 06 липня 2023 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено електронний договір № 771/23-Т/Х/01/Е від 06 липня 2023 року добровільного страхування наземного транспорту «ALL RISKS».
Згідно п. 4 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить чинному законодавству України, пов'язанні з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5, 6 договору.
Відповідно до договору за період з 09 серпня 2023 року по 08 серпня 2024 року, страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «FORD TRANSIT» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво» під керуванням ОСОБА_1 .
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водія автомобіля «FORD TRANSIT» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 (який на момент дорожньо-транспортна пригода працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво»), що підтверджується постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області по справі №559/1435/24 від 15 травня 2025 року.
Тобто, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є доведеною.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Відповідно до ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Згідно п. 22.2.2 договору №771/23-Т/Х/01/Е від 06 липня 2023 року страховим випадком за договором є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).
Кошторис збитків складається страховиком виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на підставі рахунків СТО (згідно умовам п.п 17.1, 17.2 договору).
В окремих випадках, за згодою страховика, розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або оцінки безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) (п. 27.10.3 договору).
Згідно рахунку №НО000000227 від 19 квітня 2024 року встановлено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 205 320 грн. 00 коп.
Згідно договору №771/23-Т/Х/01/Е від 06 липня 2023 року розмір франшизи складає 38 600 грн.00 коп.
Так, згідно п. 27.15 договору№771/23-Т/Х/01/Е від 06 липня 2023 року, страхове відшкодування перераховується на рахунок СТО, вказаний страхувальником (Вигодонабувачем) в заяві на виплату страхового відшкодування, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про вартість відновлення ТЗ в результаті заподіяних збитків (наряд-замовлення, рахунок, акт виконаних робіт тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та страхувальником (Вигодонабувачем). Вказані документи повинні містити повний перепік робіт, їх вартість, а також вартість конструктивних елементів (складових частин) та матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому, вибір СТО страхувальник зобов'язаний письмово погоджувати зі страховиком.
Позивачем був проведений розрахунок страхового відшкодування від 25 квітня 2024 року та складено страховий акт №006.00701824-1 від 25 квітня 2024 року, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 205 320 грн. 00 коп.
Відповідно до зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО на якому проводився відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ у розмірі 205 320 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №20334123 від 26 квітня 2024 року.
На підставі статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно інформації вказаної в відповіді НПУ, щодо обставин ДТП, власником автомобіля «FORD TRANSIT» реєстраційний номер НОМЕР_3 , є товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво».
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року зі справи № 426/16825/16-ц, висловлено позицію, згідно якої: «аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець».
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Враховуючи те, що автомобіль марки «FORD TRANSIT» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 218673328 у товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», позивач після виплати страхового відшкодування страхувальнику, звернувся до страховика відповідача щодо відшкодування завданих матеріалів збитків та отримав страхове відшкодування у розмірі 131 981грн. 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 03 грудня 2024 року.
Виплачене страхове відшкодування не у повній мірі компенсувало заподіяну позивачу майнову шкоду.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України в якому зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Відновлювальний ремонт транспортного засобу автомобіля «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є акт фактично виконаних робіт від 30 травня 2024 року, яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 205 320 грн. 00 коп.
Отже, розмір заподіяної шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до полісу №218673328 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу автомобіль марки «FORD TRANSIT» реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом складає 2 600 грн. 00 коп., ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000 грн. 00 коп.
З урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України різниця між сумою вимог позивача до товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», відповідно до умов полісу № 218673328 та сумою фактично завданих збитків, а саме: 66 392 грн. 00 коп. (205 320 грн.00 коп. фактичний розмір шкоди - 131 981 грн. 00 коп. сума відповідальності товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до умов Полісу № 218673328) підлягає стягненню з відповідача.
16 грудня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №161224-2374/р про відшкодування різниці суми страхового відшкодування в розмірі 66 392 грн. 00 коп., надіславши її поштою рекомендованим листом відповідачу.
Проте, сума страхового відшкодування на момент звернення позивача з позовною заявою до суду у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач своїм правом на захист не скористувався, будь-яких заперечень щодо позовних вимог суду не надав.
Враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини і матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, докази, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог є більш вірогідними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 66 392 грн. 00 коп. страхового відшкодування.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично дорожнє будівництво», вул. Енергетиків, 5, м. Канів, Черкаської області на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» вул. Борщагівська, 154 м. Київ IBAN: НОМЕР_4 в AT «ОТП Банк», ідентифікаційний код 33908322 - 66 392 грн. 00 коп. суми страхового відшкодування та 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович