"30" жовтня 2025 р.
м. Черкаси
Справа № 925/1323/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Палійчук Ольги Володимирівни
до Фізичної особи-підприємця Пархоменка Юрія Петровича,
до Фізичної особи-підприємця Вакуленко Вікторії Дмитрівни
про відшкодування вартості невід'ємних поліпшень за договором оренди нерухомого майна,
1. 28.10.2025 Фізична особа-підприємець Палійчук Ольга Володимирівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пархоменка Юрія Петровича (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Фізичної особи-підприємця Вакуленко Вікторії Дмитрівни (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
2. Змістом позову є майнова вимога позивача стягнути солідарно з відповідачів вартість невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди нежитлового приміщення площею 180,5 кв. м, що розташоване за адресою: 18000, м. Черкаси, вул. Пушкіна, 67, літ. 11 А.
3. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує здійснення ним під час оренди нерухомого майна, що належить відповідачам, невід'ємних поліпшень нежитлового приміщення та відмови відповідачів відшкодувати позивачу вартість невід'ємних поліпшень після припинення оренди.
4. Одночасно з поданням позову 28.10.2025 ФОП Палійчук Ольга Володимирівна звернулася до Господарського суду Черкаської області із клопотанням про забезпечення позову.
5. У клопотанні про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт шляхом заборони відчуження на вбудовано-прибудоване приміщення магазину в житловому будинку, 11 А, по вулиці П. Шулежки (Пушкіна), 67 в місті Черкаси Черкаської області, яке є спільною частковою власністю Пархоменка Юрія Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) в рівних частках, по в кожного.
6. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач ствердила, що сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення. Після укладення договору позивач за згодою власників приміщення (орендодавців, відповідачів) здійснила реконструкцію торгово-офісного приміщення під медичний лікувально-діагностичний центр. Загальна вартість реконструкції торгово-офісного приміщення під медичний лікувально-діагностичний центр склала 1727200,00 грн. Після закінчення договору оренди нежитлового приміщення відповідачі відмовилися компенсувати позивачу вартість невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди нежитлового приміщення. За захистом своїх порушених прав та інтересів позивач звернулася з відповідним позовом до суду.
Позивач ствердила, що предметом позовних вимог у справі є стягнення вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди нежитлового приміщення. Водночас заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту саме на це нерухоме майно відповідачів, яке не є спірним. Тобто, в цьому випадку існує зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, яке належить до предмета спору. Отже, вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, є співмірними з позовними вимогами та чітко співвідносяться з предметом позову.
Позивач вважає, що можливість накладення арешту на майно у порядку забезпечення позову у спорі про відшкодування вартості невід'ємних поліпшень за договором оренди є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане.
За подання заяви про забезпечення позову в електронній формі, позивач сплатила 1211,20 грн судового збору, застосувавши коефіцієнт 0,8 ставки судового збору (1514,00 х 0,8).
7. Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви.
8. Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства.
9. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
10. Захист цивільних прав це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
11. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
12. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
13. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
14. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
15. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
16. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" суд наголошує, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.
17. Європейський суд з прав людини у справі "Каіч та інші проти Хорватії" у рішенні від 17.07.2008 вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
18. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
19. Згідно з пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
20. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
21. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
22. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
23. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову.
Такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
24. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
25. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
26. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
27. Згідно з частиною 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
28. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
29. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
30. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
31. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
32. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
33. Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
34. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Такий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
35. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
36. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
37. Умовою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.
38. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
39. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
40. Предметом позову у цій справі є майнова вимога позивача до відповідачів про стягнення вартості невід'ємних поліпшень здійснених позивачем під час оренди нерухомого майна, що належить відповідачам.
41. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує здійснення ним під час оренди нерухомого майна, що належить відповідачам, невід'ємних поліпшень нежитлового приміщення та відмови відповідачів відшкодувати позивачу вартість невід'ємних поліпшень після припинення оренди.
42. Метою забезпечення позову, за змістом заяви позивача, є гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане.
43. Між сторонами існує спір, що пов'язаний з порушенням відповідачами зобов'язання з відшкодування вартості невід'ємних поліпшень за договором оренди нерухомого майна.
44. На думку заявника, мету забезпечення позову може бути досягнуто накладенням арешту шляхом заборони відчуження майна, яке є спільною частковою власністю відповідачів у рівних частках, по у кожного.
45. Позивач просить забезпечити позов накладенням арешту шляхом заборони відчуження майна, яке належить відповідачам
46. Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
47. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
48. Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
49. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
50. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Такий висновок сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
51. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
52. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
53. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
54. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
55. Із поданих позивачем до заяви про забезпечення доказів суд установив, що нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у частці по у кожного.
56. Суд установив, що предметом спору у даній справі є стягнення вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди нежитлового приміщення за договором, тобто стягнення коштів.
57. Звертаючись з позовом до відповідачів, позивач вартості здійснених невід'ємних поліпшень не визначив. Позивач також не вказав вартості майна, яке належить відповідачам, на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд можливість визначити співмірність та адекватність обраного позивачем заходу забезпечення позову.
58. Майно, на яке позивач просить накласти арешт, не є спірним, і у разі задоволення позову не буде передане чи іншим чином задіяне у виконанні рішення суду у разі задоволення позову на користь позивача.
59. Жодних обґрунтувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту шляхом заборони відчуження майна, що належать відповідачам, клопотання не містить.
60. Клопотання не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою вірогідністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідачі мають намір ухилятись від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
61. Подане позивачем клопотання ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
62. Отже, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у випадку задоволення відповідного позову, а доводи позивача зводяться до підстав виникнення спору - невідшкодування вартості невід'ємних поліпшень за договором оренди нерухомого майна, що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідачі, які продовжують здійснювати свою господарську діяльність будуть ухилятися або наразі має намір ухилятись від виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
63. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд дійшов висновку відмовити у клопотанні позивача Фізичної особи-підприємця Палійчук Ольги Володимирівни про вжиття заходів забезпечення позову.
64. На переконання суду невжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, а позивач, враховуючи предмет та підстави позову, зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Керуючись статтями 136-140, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У клопотанні позивача Фізичної особи-підприємця Палійчук Ольги Володимирівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання суддею.
Суддя А.І. Гладун