8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3007/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, буд.22; код ЄДРПОУ: 21560045)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЬЮЛДІНГ КОМПАНІ» (місцезнаходження: 61105, м.Харків, вул.Киргизька, буд.19; адреса для листування: 61106, м.Харків, просп.Московський, б.308. кв.132; код ЄДРПОУ: 38385704)
про стягнення 78 290,78 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Укрпошта" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюлдінг Компані» заборгованості за договором про надання послуг з організації службових перевезень пасажирів №190325-27Е від 19.03.2025 у розмірі 78 290,78 грн.( 71 173,44 грн. - штраф, 7 117,34 грн.- пеня).
Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бьюлдінг Компані» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 судом позовну заяву Акціонерного товариства "Укрпошта" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3007/25. Справу № 922/3007/25 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 про відкриття провадження у справі № 922/2989/25 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюлдінг Компані» згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв'язку Укрпошти від 07.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Отже ухвала є судовим рішенням.
Відповідно до статті відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 04.04.2025, а тому він мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 19.04.2025 (включно). Однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у визначений судом строк відзив на позов не надав.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Разом з цим, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Фуд" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3007/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Акціонерним товариством «УКРПОШТА» (далі - Замовник, АТ «Укрпошта», Позивач) проводилася закупівля послуг за ДК 021:2015-60130000-8 (Послуги спеціальних автомобільних перевезень пасажирів), ідентифікатор закупівлі UA-2025-02-18-010669-a, надалі - Закупівля). Переможцем Закупівлі стало Товариство з обмеженою відповідальністю «БЬЮЛДІНГ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 38385704 (далі - Перевізник, ТОВ «Бьюлдінг Компані», Відповідач), з яким АТ «Укрпошта» уклало Договір про надання послуг з організації службових перевезень пасажирів №190325-27Е від 19.03.2025 (надалі - Договір). Договір укладено з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до п. 1.1. Договору, ТОВ «Бьюлдінг Компані», як Перевізник зобов'язалося надати АТ «Укрпошта», як Замовнику послуги з організації перевезень персоналу по службовим маршрутам АТ «Укрпошта» (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані Послуги. Маршрути (направлення) перевезення пасажирів визначені в Додатку №1 до Договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору, Перевізник надає транспортні засоби та забезпечує перевезення згідно наданої Замовником письмової заявки на виконання маршрутів.
Згідно п. 1.9 Договору, заявка в електронному вигляді (сканована копія) направляється Замовником Перевізнику на електронну пошту 11084@ukr.net з подальшим направленням в оригіналі на у спосіб, визначений Договором, в термін не менш ніж за 12 годин до початку надання Послуг чи зміни параметрів маршруту.
Відповідно до п.1.10 Договору, заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, які оформлюються Сторонами, подається одна одній, одним із способів, визначених цим же п.1.10 Договору, зокрема, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту відповідної сторони з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного Стороною, в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим Стороною з дати його направлення на електрону адресу відповідної Сторони, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Сторони, що направила документ. (пп.1.10.1 Договору).
Згідно з п.п.2.2.1 та 2.2.2 перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пасажирів на відповідних напрямках (маршрутах) відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору та Здійснювати вчасне виконання відправлень/прибуття автобусів з відповідних місць посадки/висадки пасажирів (початкових, кінцевих).
В п.4.1. Договору сторони погодили, що Ціна цього Договору дорівнює сумарній вартості Послуг за цим Договором, визначеній Актами приймання-передачі наданих послуг, які є невід'ємною частиною цього Договору, та не може перевищувати 832 638,00 (вісімсот тридцять дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 00 коп.) грн без ПДВ, ПДВ 20 % 166 527,60 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 60 коп.) грн, всього з ПДВ 999 165,60 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сто шістдесят п'ять гривень 60 коп) грн.
Згідно положень п. 4.2 Договору Ціна за одиницю, обсяг та вартість Послуг визначені у Специфікації . Ціна Послуг включає у себе усі витрати Перевізника, пов'язані із наданням Послуг, в тому числі, але не виключно, витрати на сплату обов'язкових податків та інші витрати, які Перевізник здійснює під час надання Послуг. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням Договору, не сплачується Замовником окремо та вважається врахованою у ціні цього Договору.
Відповідно до п.4.4 Договору Звітним періодом за цим Договором є календарний місяць. Перевізник станом на останній календарний день звітного місяця складає, підписує та не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем надає на підпис Замовнику у спосіб, визначений Договором, Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт), до якого включає весь обсяг перевезень, виконаних протягом такого місяця.
Згідно п. 4.5 Договору Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Акту від Перевізника, підписує його та направляє примірник зазначеного Акту на зворотню адресу Перевізника, якщо Акт складений у паперовій формі, або у разі наявності зауважень, в цей же строк надає у спосіб, визначений Договором, мотивовані зауваження до Акту.
Пунктом 4.7 Договору передбачено, що Оплата Послуг здійснюється на підставі рахунку на оплату, що надається разом із Актом за звітний період, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дати підписання Сторонами Акту, а також за умови реєстрації Перевізником в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином складеної податкової накладної та за умови відсутності неусуненихПеревізником зауважень Замовника до змісту та форми зазначених документів.
Відповідно до п.5.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
Згідно пп.5.2.1 за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі десять відсотків вартості Послуг, за якими допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків вказаної вартості
Відповідно до п.5.5 Договору сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Договором.
Пунктом 5.6.Договору передбачено, що Відшкодування збитків та штрафні санкції (пеня, штраф), нараховані Перевізнику Замовником згідно з цим розділом Договору, сплачуються Перевізником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги, яку складає Замовник та надсилає Перевізнику у спосіб , передбачений Договором.
Згідно п.5.9 Договору, за ненадання Послуг за Заявкою (неприбуття транспортного засобу на маршрут) Перевізник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 100% (сто відсотків) вартості ненаданих Послуг за Заявкою.
Відповідно до п.8.1 Договору Договір набирає чинності з дня його підписання/підписання шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено Договором (у залежності від форми складання Договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2025 р. включно. Припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку його дії не звільняє будь-яку із Сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до такого припинення на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов'язання за Договором. У разі розірвання Договору, у передбачених ним випадках, зобов'язання Сторін припиняються з дати розірвання Договору, якщо інший порядок розірвання не визначено Сторонами у відповідній додатковій угоді про розірвання Договору. У випадку одностороннього розірвання Договору з підстав визначених його умовами, Сторони мають до дати розірвання Договору належним чином виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до дати його розірвання. Зміни, внесені до Договору шляхом надсилання відповідного повідомлення Стороною, якщо направлення такого повідомлення безпосередньо передбачено умовами Договору, набирають чинність в момент отримання такого повідомлення іншою Стороною згідно з умовами Договору, якщо інше не визначено повідомленням.
Договір підписано електронними підписами сторін 19.03.2025,що підтверджується квитанцією сервісу обміну документів «Вчасно» за посиланням https://vchasno.ua (надалі - Сервіс).
28.04.2025 АТ «Укрпошта», відповідно до п.1.9 Договору, на електронну пошту Перевізника (11084@ukr.net) було надіслано Заявку №1 від 28.04.2025 (надалі - Заявка) на виконання маршрутів (4 рейси щоденно) за період часу з 01.05.2025 по 31.05.2025. Відповідно до положень пп.1.10.1 Договору, датою отримання Заявки Відповідачем є дата направлення її сканкопії Перевізнику, тобто 28.04.2025. Відповідно до п.1.18 Договору, Перевізник забезпечує своєчасність перевезення пасажирів, щоденно згідно з заявкою за маршрутами та розкладом руху кожного окремого рейсу, відповідно до умов Договору.
Однак, як зазначає позивач, ТОВ «Бьюлдінг Компані» за період часу з 06.05.2025 по 31.05.2025 включно, не забезпечило автомобілів для перевезення за замовленими Заявкою маршрутами, внаслідок чого Заявка в частині надання Послуг за вказаний період часу залишилась повністю невиконаною Перевізником, що підтверджується щоденними Актами про ненадання Послуг, які надсилались Перевізнику, в порядку, визначеному п.1.10.1 Договору.
Інформації про наявність об'єктивних причин невиконання умов Договору (зокрема, наявність обставин, передбачених розділом 6 Договору) від Перевізника не надходило, що на думку позивача свідчить про відсутність таких об'єктивних причин.
Відповідно до п. 8.5 Договору, Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, без укладання додаткової угоди, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Перевізником, повідомивши його про це у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу Перевізника із зазначенням дати розірвання Договору.
Враховуючи вищезазначені положення Договору, а також наведені факти повного невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань, визначених Договором, позивач листом №1.27.002.001.-19470-25 від 22.05.25 повідомив ТОВ «Бьюлдінг Компані» про розірвання Договору в односторонньому порядку, з 16 червня 2025 року.
12.06.2025 позивачем відповідачу було виставлено претензію №1.27.002.001.-23290-25 від 12.06.2025 про оплату зазначеної неустойки, яка була надіслана Перевізнику 13.06.2025 на електронну адресу 11084@ukr.net. Таким чином, на думку позивача, відповідно до п.1.10.1 Договору, датою отримання Претензії Перевізником є саме 13.06.2025.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Претензія додатково надіслана на зазначені в Договорі адреси Перевізника цінними листами з описом (накладні №0100100282563 та №0100100282598). Згідно інформації із сайту АТ «Укрпошта» «Трекінг повідомлень» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, листи повернулися відправнику.
Відповідно до положень п.5.6 Договору, відшкодування збитків та штрафні санкції (пеня, штраф), нараховані Перевізнику Замовником згідно з цим розділом Договору, сплачуються Перевізником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги, яку складає Замовник та надсилає Перевізнику у спосіб, передбачений Договором.
На пдіставі наведеного вище, позивач вважає, що Перевізник зобов'язаний розглянути та виконати Претензію не пізніше 27.06.2025. Однак, станом на дату подання позову перевізником неустойка не оплачена, Претензія не виконана в повному обсязі, відповіді на неї не отримано.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань згідно Договору, у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 78 290,78 грн.( 7 117,34 грн. - пеня, 71 173,44 грн. - штраф), яка підлягає стягненню у примусовому порядку, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 910 Циввільного кодекму України За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
В ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно ст.920 ЦКУ у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 921ЦКУ встановлено, що Перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, нормами цивільного права України в розділі «Зобов'язальне право» визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання.
Відносини учасників діяльності з транспортного перевезення встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач взяв на себе зобов'язання за плату і за рахунок позивача надати послуги з організації перевезень персоналу по службовим маршрутам.
Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір підписано електронними підписами уповноважених представників сторін, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Судом також встановлено, що договір укладено сторонами у електронній формі, підписано повноважними представниками сторін, , що відповідає приписами ст.8 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ст.638 Цивільного кодексу України. Відповідно, даний договір є правомірним правочином в силу ст.204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином надавши перевізнику заяву у відповідності до п.1.9 Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, заявкою на виконання марщшрутів яка заповнена замовником та підписана ним та відправлена у відповідності до п.1.9 на електронну пошту перевізника що підвтерджується скріншотом з електронної пошті (а.с.15). Також позивачем до матеріалів справи долучені акти ненадання послуг (а.с.16-42).
Разом з тим, відповідачем у визначений договором строк надання послуг за договором здійснено не було. Направлена позивачем на адресу відповідача вимога від 12.06.2025 №1.27.003.001.-23290-25 про негайну сплату неустойки за договором у сумі 78 290,78 грн, була направлена як засобами електронного зв'язку так і засобами Укрпошти, що підтверджується скріншотом з електронної пошти (а.с.48), а також описом вкладення (а.с.49), однак на дату подання позову зобов'язання не виконано, борг не погашено, доказів внесення плати відповідачем не подано.
В свою чергу, відповідачем не подано ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу.
Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо спростування позиціїї позивача, хоча сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Тобто, не усувається обов'язок відповідача заперечувати проти доводів позивача шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.
Суд вказує на те, що самі по собі факт чи обставина не є доказом, оскільки обізнаність чи необізнаність особами, що здійснюють судовий розгляд, жодним чином не впливає на підставу існування самого факту чи обставини. Головною метою, що матиме значення для вирішення справи, є доведення до таких осіб існування цього факту чи цієї обставини за допомогою доказів та доказування, яке полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Стандарти доказування це певний об'єктивний критерій, на підставі якого суд оцінює докази для встановлення фактів справи , а властивості доказів це невід'ємні його ознаки, за умови наявності яких певні відомості здобувають якість доказу та, навпаки, при відсутності хоча б однієї з них відомості не мають доказового значення.
Стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 «Докази та доказування» ГПК України.
За приписами частини першої, другої статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вона покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стандарт «вірогідності доказів» не передбачає автоматичного нехтування судом обов'язку надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, Судом надано оцінку доказам, наявним у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо невинання відповідачем своїх обов'язків за договором з надання послуг перевезення персоналу знайшли своє підтвердження.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до положень п. 5.2.1 Договору, за порушення строків виконання зобов'язань Перевізник сплачує Замовнику пеню у розмірі 10 відсотків вартості Послуг, за якими допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків вказаної вартості.
Окрім того, відповідно до п.5.9 Договору, за ненадання Послуг за Заявкою (неприбуття транспортного засобу на маршрут) Перевізник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 100% (сто відсотків) вартості ненаданих Послуг за Заявкою.
Щодо розміру неустойки відповідно до п. 5.2.1 Договору.
Оскільки Заявкою замовлено надання 4 рейсів щоденно, тому вартість ненаданих Послуг за 1 день становитиме визначену Договором вартість чотирьох рейсів: (570,30 грн. Х 4) + 20% = 2 737,44 грн, де:
- 570,30 грн - вартість одного рейсу, без ПДВ;
- 4 - кількість замовлених щоденних рейсів;
- 20% - ПДВ.
Відповідно до положень п.5.2.1 Договору, визначається розмір пені, за
порушення строків виконання зобов'язань за кожний день прострочення:
2 737,44 грн Х 10% Х 26 = 7 117,34 грн, де:
- 2 737,44 грн - вартість ненаданих послуг за 1 день;
- 10% - передбачений п.5.2.1 Договору розмір пені, визначений за кожен день
прострочення (ненадання Послуг);
- 26 - кількість днів ненадання Послуг за період часу з 06.05.2025 по 31.05.2025
включно.
Щодо розміру штрафу відповідно до п.5.9 Договору.
Розмір штрафу відповідно до п.5.9 Договору визначається наступним чином:
2 737,44 грн Х 100% Х 26 = 71 173,44 грн, де:
- 2 737,44 грн - вартість ненаданих Послуг за 1 день;
- 100% - передбачений п.5.9 Договору розмір штрафу від вартості Послуг за кожний день ненадання таких Послуг;
- 26 - кількість днів ненадання Послуг за період часу з 06.05.2025 по 31.05.2025 включно.
З огляду на зазначене вище, загальний розмір неустойки дорівнює 78 290,78 грн, де:
- 7 117,34 грн - розмір пені, відповідно до п.5.2.1 Договору;
- 71 173,44 грн - розмір штрафу, відповідно до п.5.9 Договору.
Первіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, а тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 7 117,34 грн та штрафу у розмірі 71 173,44 грн підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки у розмірі 78 290,78 грн.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЬЮЛДІНГ КОМПАНІ» (місцезнаходження: 61105, м.Харків, вул.Киргизька, буд.19; адреса для листування: 61106, м.Харків, просп.Московський, б.308. кв.132; код ЄДРПОУ: 38385704) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, буд.22; код ЄДРПОУ: 21560045) неустойку у сумі 78 290,78 грн, з яких: пеня у розмірі 7 117,34 грн. та штраф у розмірі 71 173,44 грн., а також витрати зі сплати судового збору 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова