8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
30 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1811/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАІНС» про ухвалення додаткового рішення у справі (вх.№ 24358 від 21.10.2025) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛАІНС", Хмельницька область, м.Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайджин Текнолоджиз", м.Харків
про стягнення коштів 356 752,12 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 922/1811/25 від 15.10.2025 позов ТОВ «ЄВРО ЛАІНС» до ТОВ «ХАЙДЖИН ТЕКНОЛОДЖИЗ» задоволено частково. Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАЙДЖИН ТЕКНОЛОДЖИЗ» (61124, Харківська область, м. Харків, вул. Каштанова, 33, офіс 2 ;код ЄДРПОУ 41824420) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРО ЛАІНС» (29000, Хмельницька обл.,Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 84/2А, кв.32; код ЄДРПОУ 41984790) заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу 331 375 грн. 00 коп., 3% річних 585 грн. 38 коп., інфляційні втрати 2 565 грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору 4014 грн. 31 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
20.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАІНС» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі (заява зареєстрована у суді за вх.№ 24358 від 21.10.2025) в якій просить суд ухвалити у справі додаткове рішення про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАЙДЖИН ТЕКНОЛОДЖИС» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРО ЛАІНС» витрат на правову допомогу в розмірі 12 980,00 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн.00 коп.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч. 2 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
За змістом ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАІНС» про ухвалення додаткового рішення у справы прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у строк до 29.10. 2025.
28.10.2025 відповідач надав до суду письмові пояснення (заперечення) (вх.№24980), в яких вважає витрачений представником Позивача час на підготовку документів та розмір витрат на правову допомогу завищеним, таким, що не відповідає складності справи та принципам розумності, справедливості та пропорційності. Просить відмовити у стягненні з Товариства з обмеженої відповідальності «Хайджин Текнолоджиз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАІНС» витрат на правову допомогу в розмірі 12 980,00 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн.00 коп., зменшивши суму витрат на правову допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, в позовній заяві представник позивача вказав наступний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - судові витрати складаються із судового збору, розмір якого становить 5328,06 грн. та витрати на професійну правничу допомогу на день подання позову у розмірі 8580,00 грн., а опис обсягів та вартості яких з відповідними доказами буде надано додатково Позивачем у порядку визначеному ч.8 ст. 129 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: копію договору№01/05/2025 про надання правової допомоги від 01.05.2025; копію ордера серії ВЕ №1156486 від 22.05.2025 на ім'я адвоката Козак Ю.Г.; копію Звіту про витрачений час на надання правничої допомоги ТОВ «ЄВРО ЛАІНС» за договором про надання правової допомоги № 01/05/2025 від 01.05.2025 на загальну суму 12980,00 грн.; копію акту про надання правової допомоги від 15 жовтня 2025 року за договором про надання правової допомоги № 01/05/2025 від 01.05.2025 на суму 1650,00 грн; Копію акту про надання правової допомоги від 22 травня 2025 року за договором про надання правової допомоги № 01/05/2025 від 01.05.2025 на суму 8580,00 грн.; копію акту про надання правової допомоги від 16 липня 2025 року за договором про надання правової допомоги № 01/05/2025 від 01.05.2025 на суму 1100,00 грн; копію акту про надання правової допомоги від 02 вересня 2025 року за договором про надання правової допомоги № 01/05/2025 від 01.05.2025 на суму 1650,00 грн; копію рахунку № 01 від 22.05.2025 до договору про надання правової допомоги № 01/05/2025 від 01.05.2025 на суму 8580,00 грн.; копію рахунку № 02 від 15.10.2025 до договору про надання правової допомоги №01/05/2025 від 01.05.2025 на суму 4400,00 грн; .копію виписки по банківському рахунку адвоката Козак Ю.Г. за 20.10.2025 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про зарахування коштів від ТОВ «ЄВРО ЛАІНС» на суму 4400,00 грн. та копія платіжної інструкції № 964 від 20.10.2025 про переказ ТОВ «ЄВРО ЛАІНС» 4400,00 грн НПД Козак Ю.Г.; копію виписки по банківському рахунку адвоката Козак Ю.Г. за 23.05.2025 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про зарахування коштів від ТОВ «ЄВРО ЛАІНС» на суму 8580,00 грн. та копія платіжної інструкції № 392 від 22.05.2025 про переказ ТОВ «ЄВРО ЛАІНС» 8580,00 грн НПД Козак Ю.Г.
З посиланням на наведені обставини позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 980,00 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Відповідачем надано заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу, з посиланням на те, що такі витрати є не співмірними із складністю справи, крім того, зазначає, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним.
Як вже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання щодо витрат Позивача у розмірі 8580,00 грн. стосовно надання правової допомоги з підготовки до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «ХАЙДЖИН ТЕКНОЛОДЖИЗ» , а також з урахуванням поданих заперечень Відповідача щодо зменшення суми судових витрат, суд, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 129 ГПК України дійшов до висновку не покладати всі витрати Позивача щодо надання правової допомоги з підготовки до суду позовної заяви про стягнення заборгованості в заявленій сумі.
Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань по оплаті послуг з перевезення вантажу за договорами-замовленнями № 181024-2 від 18.10.2024, № 251024-1 від 25.10.2024, № 021224-1 від 02.12.2024, № 021224-2 від 02.12.2024.
Зазначені матеріали для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений представником Позивача на пiдготовку для подання до суду позовної заяви не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.
Стосовно витрат з наданням правової допомоги щодо підготовки письмових додаткових пояснень по справі № 922/1811/25 до Господарського суду Харківської області у розмірі 1650,00 грн.,суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 161 ГПК України, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях та поясненнях третьої особи.
Частиною 5 статті 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити подання додаткових пояснень лише у разі, якщо визнає це необхідним.
Як убачається з матеріалів справи, суд не вимагав і не надавав Позивачу дозволу на подання письмових додаткових пояснень. Відповідно, ці пояснення були подані за власною ініціативою Позивача та не були неминуче необхідними.
З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, визначених у Актах здавання-приймання наданих послуг на загальну суму 12 980,00 грн., не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція).
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат Позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб'єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
На підставі викладеного, з огляду на часткове задоволення позову у справі, враховуючи заперечення відповідача,наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 8 000, 00 грн, а отже, заява позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАІНС» про ухвалення додаткового рішення у справі (вх.№ 24358 від 21.10.2025) задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАЙДЖИН ТЕКНОЛОДЖИЗ» (61124, Харківська область, м. Харків, вул. Каштанова, 33, офіс 2 ;код ЄДРПОУ 41824420) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРО ЛАІНС» (29000, Хмельницька обл.,Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 84/2А, кв.32; код ЄДРПОУ 41984790) витрати на правову допомогу 8 000 грн. 00 коп.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено та підписано 30.10.2025.
Суддя С.Ч. Жельне