8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3032/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариствоа "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Інвест" (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул.Петровського, буд.6/8,кв.16; код ЄДРПОУ:33815097)
про стягнення 64 450,92 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Інвест" заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №041-15530 від 01.01.2021 у розмірі 64 450,92 грн. (14 646,70 грн. - 3% річних, 49 804,22 грн. - інфляційні втрати).
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та розглянути справу за правилами спрощенного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 судом позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3032/25.Справу № 922/3032/25 розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
02.10.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22837 від 02.10.2025). У вказаному відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, просить суд ввідмовити в задоволенні позову та зменшити розмір нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат на 90%. Крім того, у вказаному відзиві відповідач просить суд поновити йому строк на надання відзиву. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач вказує на те, що процесуальний строк пропущено ним з огляду на поточну ситуацію, яка склалась в Україні внаслідок військової агресії рф та ракетними обстрілами.
06.10.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№23123 від 06.10.2025). У вказаній відповіді на відзив позивач просить суд прийняти та долучити до матріалів справи відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 судом клопотання відповідача задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ост-Інвест" пропущений процесуальний строк на подання відзиву у справі N 922/3032/25. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№22837 від 02.10.2025).Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№23123 від 06.10.2025).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3032/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У зв'язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01 січня 2019 року ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 за № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 за № 1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі також - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (частина друга статті 56 вказаного Закону).
Частиною першою статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
У даному випадку ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до пункту 3.2.6 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.
Також у відповідності до пунктів 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "Харківобленерго", в порядку, передбаченому умовами договору.
Враховуючи наведені приписи, та те, що відповідачу було надано підписану заяву - приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1П від 01.01.2021 для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць (копія заяви - приєднання, як Додаток № 2 до Договору № 041-15530 від 01.01.2021 додана до позовної заяви) а потім і в редакції Комерційної пропозиції №1/23П, фактично споживалась електрична енергія (відомості щодо фактичного споживання електричної енергії додані до позовної заяви) - Договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-15530 від 01 січня 2021 року (далі - Договір) вважається укладеним.
Згідно пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктами 5.5, 5.6 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Згідно пункту 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до пункту 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції № 1П та 1/23П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць від 01.01.2021 яка є додатком до цього Договору.
Згідно з умовами пункту 5 Комерційної пропозиції № 1П рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з пунктом 4 даної Комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з переданими даними від оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго" даними ПрАТ "Харківенергозбут" було проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з травня 2023 року по квітень 2025 року:
- за травень 2023 року на суму разом з ПДВ 52 382,86 грн. Відповідачем за травень 2023 спожито 9 703 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричноїенергії за травень 2023 року направлено Споживачу 08.06.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.06.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно.
07.07.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 112 492,02 грн, з яких суму у розмірі 25 438,52 грн зараховано як часткову сплату за спожиту електроенергію за травень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 36. 26.12.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 82 321,60 грн, з яких суму у розмірі 10,05 грн зараховано як часткову сплату заборгованості за спожиту електроенергію за травень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 71. 26.12.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 26 934,29 грн, що зарахована як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за травень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 72.
- за червень 2023 року на суму разом з ПДВ 26 934,29 грн. Відповідачем за червень 2023 спожито 4 639 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2023 року направлено Споживачу07.07.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 14.07.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно.
26.12.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 82 321,60 грн, з яких суму у розмірі 26 934,29 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за червень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 71.
- за липень 2023 року на суму разом з ПДВ 24 671,11 грн. Відповідачем за липень 2023 спожито 3 457 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2023 року направлено Споживачу08.08.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.08.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно.
26.12.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 82 321,60 грн, з яких суму у розмірі 24 671,11 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за липень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 71.
- за серпень 2023 року на суму разом з ПДВ 23 782,66 грн. Відповідачем за серпень 2023 спожито 3 082 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2023 року направлено Споживачу08.09.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.09.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно.
26.12.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 82 321,60 грн, з яких суму у розмірі 23 782,66 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за серпень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 71.
- за вересень 2023 року на суму разом з ПДВ 33 867,83 грн. Відповідачем за вересень 2023 спожито 4 424 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2023 року направлено Споживачу06.10.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 13.10.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно. 26.12.2023 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 82 321,60 грн, з яких суму у розмірі 6 923,49 грн зараховано як часткову сплату заборгованості за спожиту електроенергію за вересень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 71.
Як зазначає позивач, 14.05.2024 приватним виконавцем стягнуто кошти з Відповідача на користь ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», у зв'язку з примусовим виконанням рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 по справі № 922/5365/23. Кошти на суму 26 944,34 грн було зараховано на погашення заборгованості за вересень 2023 року у відповідності до копії платіжної інструкції № 19577 від 14.05.2024 .
- за жовтень 2023 року на суму разом з ПДВ 71 117,10 грн. Боржником за жовтень 2023 спожито 9 127 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2023 року направлено Споживачу08.11.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.11.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно. 09.04.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 134 408,29 грн, з яких суму у розмірі 71 117,10 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за жовтень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 30.
- за листопад 2023 року на суму разом з ПДВ 94 376,59 грн. Боржником за листопад 2023 спожито 11 593 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2023 року направлено Споживачу08.12.2023 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.12.2023. Рахунок сплачено несвоєчасно. 09.04.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 134 408,29 грн, з яких суму у розмірі 63 291,19 грн зараховано як часткову сплату заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 30. 15.04.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 109 532,64 грн, з яких суму у розмірі 31 085,40 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 31.
- за грудень 2023 року на суму разом з ПДВ 121 969,13 грн. Боржником за грудень 2023 спожито 15 715кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2023 року направлено Споживачу08.01.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.01.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 15.04.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 109 532,64 грн, з яких суму у розмірі 78 447,24 грн зараховано як часткову сплату за спожиту електроенергію за грудень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 31. 18.06.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 135 087,05 грн, з яких суму у розмірі 43 521,89 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за грудень 2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 42.
- за січень 2024 року на суму разом з ПДВ 134 408,29 грн. Боржником за січень 2024
спожито 18 306 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2024 року направлено Споживачу08.02.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.02.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 18.06.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 135 087,05 грн, з яких суму у розмірі 91 565,16 грн зараховано як часткову сплату за спожиту електроенергію за січень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 42. 05.08.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 49 440,64 грн, з яких суму у розмірі 42 843,13 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за січень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 54.
- за лютий 2024 року на суму разом з ПДВ 109 532,64 грн. Боржником за лютий 2024 спожито 16 004 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2024 року направлено Споживачу08.03.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.03.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 05.08.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 49 440,64 грн, з яких суму у розмірі 6 597,51 грн зараховано як часткову сплату за спожиту електроенергію за лютий 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 54. 25.10.2024 Споживачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2024 року на суму 31 182,55 грн, згідно з платіжною інструкцією № 72. 21.11.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 287 462,82 грн, з яких суму у розмірі 71 752,58 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за лютий 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 78.
- за березень 2024 року на суму разом з ПДВ 84 626,09 грн. Боржником за березень 2024 спожито 12 487 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2024 року направлено Споживачу 08.04.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.04.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 21.11.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 287 462,82 грн, з яких суму у розмірі 84 626,09 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за березень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 78.
- за квітень 2024 року на суму разом з ПДВ 50 460,96 грн. Боржником за квітень 2024 спожито 7 078 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2024 року направлено Споживачу07.05.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 14.05.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 21.11.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 287 462,82 грн, з яких суму у розмірі 50 460,96 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за квітень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 78.
- за травень 2024 року на суму разом з ПДВ 49 440,64 грн. Боржником за травень 2024 спожито 5 810 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2024 року направлено Споживачу07.06.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 14.06.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 21.11.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 287 462,82 грн, з яких суму у розмірі 49 440,64 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за травень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 78.
- за червень 2024 року на суму разом з ПДВ 30 026,51 грн. Боржником за червень 2024 спожито 3 190 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2024 року направлено Споживачу08.07.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.07.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 21.11.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 287 462,82 грн, з яких суму у розмірі 30 026,51 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за червень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 78.
- за липень 2024 року на суму разом з ПДВ 30 206,95 грн. Боржником за липень 2024 спожито 3 006 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2024 року направлено Споживачу08.08.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 15.08.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 21.11.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 287 462,82 грн, з яких суму у розмірі 1 156,04 грн зараховано як часткова сплата за спожиту електроенергію за липень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 78. 26.12.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 120 921,71 грн, з яких суму у розмірі 29 050,91 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за липень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 93.
- за серпень 2024 року на суму разом з ПДВ 33 743,92 грн. Боржником за серпень 2024 спожито 3 449 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2024 року направлено Споживачу09.09.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 16.09.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 26.12.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 120 921,71 грн, з яких суму у розмірі 33 743,92 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за серпень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 93.
- за вересень 2024 року на суму разом з ПДВ 31 182,55 грн. Боржником за вересень 2024 спожито 3 145 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2024 року направлено Споживачу07.10.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 14.10.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 26.12.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 120 921,71 грн, з яких суму у розмірі 31 182,55 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за вересень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 93.
- за жовтень 2024 року на суму разом з ПДВ 56 922,82 грн. Боржником за жовтень 2024 спожито 5 678 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2024 року направлено Споживачу11.11.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 18.11.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 05.12.2024 Споживачем погашено заборгованість за спожиту електричну енергію за жовтень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 88.
- за листопад 2024 року на суму разом з ПДВ 78 859,67 грн. Боржником за листопад 2024 спожито 8 080 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2024 року направлено Споживачу11.12.2024 через Систему ЕДО. Строк оплати рахунку до 18.12.2024. Рахунок сплачено несвоєчасно. 26.12.2024 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 120 921,71 грн, з яких суму у розмірі 26 944,33 грн зараховано як часткова сплата за спожиту електроенергію за листопад 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 93. 17.04.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 265 956,86 грн, з яких суму у розмірі 51 915,34 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 24.
- за грудень 2024 року на суму разом з ПДВ 94 393,42 грн. Боржником за грудень 2024 спожито 9 165 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року направлено Споживачузасобами поштового зв'язку 09.01.2025. Строк оплати рахунку до 16.01.2025. Рахунок сплачено несвоєчасно. 17.04.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 265 956,86 грн, з яких суму у розмірі 94 393,42 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за грудень 2024 року, згідно з платіжною інструкцією № 24.
- за січень 2025 року на суму разом з ПДВ 92 703,77 грн. Боржником за січень 2025 спожито 8 593 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2025 року направлено Споживачу10.02.2025 через систему. Строк оплати рахунку до 17.02.2025. Рахунок сплачено несвоєчасно. 17.04.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 265 956,86 грн, з яких суму у розмірі 92 703,77 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за січень 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 24.
- за лютий 2025 року на суму разом з ПДВ 106 430,15 грн. Боржником за лютий 2025 спожито 9 898 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2025 року направлено Споживачу10.03.2025 через систему Вчасно. Строк оплати рахунку до 17.03.2025. Рахунок сплачено несвоєчасно. 17.04.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 265 956,86 грн, з яких суму у розмірі 26 944,33 грн зараховано як часткову сплату за спожиту електроенергію за лютий 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 24. 21.05.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 106 430,15 грн, з яких суму у розмірі 79 485,82 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за лютий 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 33 .
- за березень 2025 року на суму разом з ПДВ 108 227,75 грн. Боржником за березень 2025 спожито 10 913 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року направлено Споживачу08.04.2025 через систему . Строк оплати рахунку до 15.04.2025. Рахунок сплачено несвоєчасно. 21.05.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 106 430,15 грн, з яких суму у розмірі 26 944,33 грн зараховано як часткова сплата за спожиту електроенергію за березень 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 33. 29.05.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 108 227,75 грн, з яких суму у розмірі 81 283,42 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за березень 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 38 .
- за квітень 2025 року на суму разом з ПДВ 81 058,01 грн. Боржником за квітень 2025 спожито 9 109 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року направлено Споживачу08.05.2025 через систему Вчасно. Строк оплати рахунку до 15.05.2025. Рахунок сплачено несвоєчасно. 29.05.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 108 227,75 грн, з яких суму у розмірі 26 944,33 грн зараховано як часткова сплата за спожиту електроенергію за квітень 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 38. 08.07.2025 Споживачем проведено оплату за електричну енергію у розмірі 81 058,01 грн, з яких суму у розмірі 54 113,68 грн зараховано як погашення заборгованості за спожиту електроенергію за квітень 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 52.
Рахунки за електричну енергію, акти приймання-передачі електричної енергії за період з травня 2023 року по квітень 2025 року та докази їх направлення Відповідачу наявні в матеріалаіх справи.
Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що заборгованість за спожиту електричну енергію за період вересень 2023 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 по справі № 922/5365/23 , тому не є предметом даного спору, та вказана для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Також позивач звертає у позові увагу суду на те, що заборгованість за спожиту електричну енергію за період з травня 2023 року по серпень 2023 року, з жовтня 2023 року по квітень 2025 року самостійно сплачена ТОВ «ОСТ-ІНВЕСТ», тому не є предметом даного спору, а вказана для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до п. 9.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 8 Комерційної пропозиції № 1/23П передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.5 п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 14 646,70 грн та інфляційні втрати в сумі 49 804,22 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ПрАТ "Харківенергозбут" до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов'язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії (п.4.33. ПРРЕЕ).
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:
- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;
- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;
- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.4.12. ПРРЕЕ).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Суд зазначає, що позивачем виконано зобов'язання за договором №041-15530 у повному обсязі, а Відповідачем порушено умови договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період (01.10.2023-31.05.2025). Цей факт не спростовано відповідачем та підтверджено наявними у справі письмовими належними та допустимими доказами.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений договором строк, то відповідно він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що Відповідачем не були вчасно виконані зобов'язання зі сплати коштів за постачання електричної енергії , суд вважає, що Позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 49 804,22 грн. та 3% річних у розмірі 14 646,70 грн. за допомогою калькулятора "Ліга Закон", суд зазначає, що здійснене нарахування відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 49 804,22 грн. та 3% річних у розмірі 14 646,70 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення інфляційних втрат та 3% річних на 90%, суд зазначає таке.
Як зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексуУкраїни).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексуУкраїни.
За змістом вищенаведеної норми закону (ст.625 ЦК України) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки єспособом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) викладено правовий висновок про можливість зменшення судом за певних умов розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних, але взагалі не зазначено про зменшення розміру інфляційних втрат, Суд позбавлений можливості вирішувати питання про зменшення судом розміру інфляційних втрат.
Додатково суд звертає увагу відповідача на те, що Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Суд критично оцінює клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних на 90% та одночасну вимогу у вказаному клопотанні про відмову у задоволенні позову.
На підставі зазначеного, клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних на 90% судом відхиляється.
Також у відзиві відповідач зазначає, що факт користування електричною енергією у спірний період встановлений рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі №922/1452/24 не самим відповідачем, а ВЧ НОМЕР_1 на підставі договору №3 від 05.12.2022 про безоплатне користування укладеного між ТОВ "Ост-Інвест", Харківським Квартирно-експлуатаційним відділом та ВЧ НОМЕР_1 відповідно до якого всі витрати за комунальні послуги мав відшкодувати Харківський КЕВ, яке в свою чергу зазначало про відсутність коштів та його належність до бюджетної установи, що фінансується за рахунок коштів з державного бюджету.
Суд зазначає, що затримка бюджетного фінансування контрагентів відповідача за іншими договорами не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, оскільки договірні правовідносини щодо сплати за електричну енергію за спірним договором існують саме між ТОВ "Ост-Інвест" та позивачем, вказаний договором порядок оплати за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів третьою особою не врегульований. Укладення тристороннього договору на безоплатне користування не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за спірним договором. Це пов'язано з принципом автономії зобов'язань та обов'язком кожної сторони виконувати свої зобов'язання відповідно до укладеного договору.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача 64 450,92 грн. ( 49 804,22 грн інфляційних втрат, 14 646,70 грн 3% річних).
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Інвест" (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул.Петровського, буд.6/8,кв.16; код ЄДРПОУ:33815097) на користь Приватного акціонерного товариствоа "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328) грошові кошти у сумі 64 450,92 грн. з яких: 49 804,22 грн інфляційних втрат, 14 646,70 грн 3% річних, а також витрати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3032/25