8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа №922/2543/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №460"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Журавель Р.О.
відповідача - Могільовкін Р.Ю.
ТОВ "ПТЗ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "БМУ №460", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3.583.612,74 грн, з яких: 423.438,04 грн - заборгованість за поставлений товар; 1.789.590,88 грн - пеня; 199.954,16 грн - 3% річних; 1.170.629,66 грн - інфляційні втрати, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі №9228/2543/25.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2025 у справі №922/2543/25 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/2543/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025 о 13:20 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 21.10.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні по суті 20.10.2025 проти позовних вимог у частині стягнення заборгованості не заперечував, просив суд зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню до 10% від загальної суми та заперечував проти стягнення інфляційних втрат.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши вступне слово представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ "ПТЗ" (постачальник) та ТОВ "БМУ №460" (покупець) був укладений Договір від 29.03.2024 №023 (надалі - Договір). Згідно з його умовами постачальник прийняв на себе зобов'язання в термін та на умовах визначених даним Договором поставити та передати у власність покупця труби попередньо-теплоізольовані та комплектуючі до них (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у термін та на умовах, визначених цим Договором. Перелік, кількість та ціна за одиницю товару визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.1. Договору вартість товару вказується у рахунках-фактурах, які надаються на підставі заявки покупця та уточнюється у видаткових накладних, які з дати їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до пункту 4.4. Договору на підставі заявки покупця формується рахунок-фактура. Належним способом надання рахунку-фактури покупцю вважається його направлення на електронну адресу покупця bmu460@ukr.net.
Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (пункт 4.8. Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем:
- попередньою оплатою в розмірі 50% вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника;
- остаточний розрахунок (50%) проводиться в день отримання товару покупцем згідно з видатковою накладною. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата та номер Договору.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії Договору не звільнює сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними (пункт 9.1. Договору).
Як свідчать матеріали справи позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури від 19.08.2024 №ТІ-621/530 (ТЗ-0001983) на суму 112.704,29 грн, від 02.09.2024 №316Н (ТЗ-0002102) на суму 412.225,91 грн, від 03.09.2024 №ТІ-557 (ТЗ-0001785) на суму 18.465.163,51 грн, від 09.10.2024 №ТІ-761Н (ТЗ-0002382) на суму 21.784,55 грн, від 14.10.2024 №ТІ-557/1 (ТЗ-0002424) на суму 1.541.360,02 грн, від 24.10.2024 №ТІ-823 (ТЗ-0002519) на суму 8.253,07 грн, від 28.10.224 №ТІ-829Н (ТЗ-0002532) на суму 5.832,46 грн.
На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 19.387.225,95 грн, про що свідчать видаткові накладні від 19.08.2024 №ТІ-621/530 (ТЗ-0005243) на суму 112.704,29 грн, від 02.09.2024 №316Н (ТЗ-0005331) на суму 412.225,91 грн, від 09.09.2024 №сТІ-557 (ТЗ-0005361) на суму 1.923.476,58 грн, від 16.09.2024 №сТІ-557/1 (ТЗ-0005410) на суму 42.140,40 грн, від 17.09.2024 №сТІ-557/3 (ТЗ-0005415) на суму 1.918.923,48 грн, від 19.09.2024 №ТІ-557н (ТЗ-0005440) на суму 270,00 грн, від 19.09.2024 №сТІ-557/4 (ТЗ-0005439) на суму 1.162.200,58 грн, від 20.09.2024 №ТІ-557/6 (ТЗ-0005457) на суму 548.218,22 грн, від 26.09.2024 №сТІ-557/7 (ТЗ-0005489), від 27.09.2021 №ТІ-557/8 (ТЗ-0005501) на суму 735.165,23 грн, від 27.09.2024 №ТІ-557/9 (ТЗ-0005508) на суму 524.463,23 грн, від 30.09.2024 №СТІ-557/10 (ТЗ-0005516) на суму 1.947.483,82 грн, від 01.10.2024 №СТІ-557/11 (ТЗ-0005519) на суму 430.198,73 грн, від 04.10.2024 №СТІ-557/13 (ТЗ-0005550) на суму 1.678.243,72 грн, від 04.10.2024 №СТІ-557/112 (ТЗ-0005538) на суму 329.873,18 грн, від 15.10.2024 №СТІ-557/14 (ТЗ-0005610) на суму 310.000,01 грн, від 18.10.2024 №СТІ-557/15 (ТЗ-0005626) на суму 6.612,29 грн, від 18.10.2024 №СТІ-557/16 (ТЗ-0005632) на суму 1.895.744,08 грн, від 18.10.2024 №ТІ-761Н (ТЗ-0005628) на суму 21.784,55 грн, від 18.10.2024 №СТІ-557/1 (ТЗ-0005627) на суму 435.680,00грн, від 21.10.2024 №СТІ-557/18 (ТЗ-0005643) на суму 1.901.125,01 грн, від 21.10.2024 №ТІ-557/1а (ТЗ-0005640) на суму 1.105.680,01 грн, від 25.10.2024 №ТІ-823 (ТЗ-0005669) на суму 4.126,54 грн, від 29.10.2024 №СТІ-823/1 (ТЗ-0005691) на суму 4.126,54 грн, від 29.10.2024 №СТІ-829 (ТЗ-0005690) на суму 1.260,00 грн, від 31.10.2024 №ТІ-829Н/1 на суму 4.572,46 грн.
Отриманий товар був оплачений відповідачем лише частково, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за Договором становить 423.438,04 грн, про що свідчить підписаний між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.06.2025, та залишається несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов укладеного Договору був поставлений відповідачу товар на загальну суму 19.387.225,95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, котрі містять підписи сторін та скріплені печатками підприємств. Дана обставина відповідачем не заперечується у відзиві.
Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Умовами пункту 5.1. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем:
- попередньою оплатою в розмірі 50% вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника;
- остаточний розрахунок (50%) проводиться в день отримання товару покупцем згідно з видатковою накладною. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата та номер Договору.
А отже, судом встановлено настання строків виконання грошових зобов'язань відповідача станом на час звернення позивача з даним позовом до суду. При цьому, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 423.438,04 грн, про що свідчить підписаний між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.06.2025. Факт наявності заборгованості в заявленому позивачем розмірі відповідачем також не заперечується.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а факт наявності заборгованості в розмірі 423.438,04грн підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 423.438,04 грн.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми заборгованості за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1.789.590,88 грн, 3% річних у сумі 199.954,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 1.170.629,66 грн.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за несвоєчасну оплату товару передбачена в пункті 7.5. Договору. Згідно з ним при порушенні строків оплати товару, встановлених у пункті 5.1. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару, за кожен день прострочки платежу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості товару за Договором, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
Разом із тим як свідчать додані до позовної розрахунки пені, 3% та інфляційних втрат, позивачем здійснювалося їх нарахування на суму попередньої оплати (50% вартості виставленого рахунку) та на остаточну оплату.
Суд зазначає, що умовами пункту 4.4. Договору передбачено, що на підставі заявки покупця формується рахунок-фактура. Належним способом надання рахунку-фактури покупцю вважається його направлення на електронну адресу покупця bmu460@ukr.net. Таким чином з метою встановлення періоду прострочення сплати попередньої оплати, яка становить 50% вартості виставленого рахунку, необхідно визначити початок такого прострочення, котрим є одинадцятий день після спливу 10-деного банківського строку встановленого на попередню оплату після отримання відповідного рахунку-фактури.
Натомість, матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано доказів надсилання рахунків-фактур, котрі додані до позовної заяви, на електронну адресу відповідача bmu460@ukr.net. А отже, твердження позивача про те, що 10-денний строк на оплату розпочався з наступного дня після виставлення рахунків-фактур є належним чином недоведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунків-фактур в день їх виставлення. Відсутність таких доказів унеможливлює суд перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, щодо 50% попередньої оплати, а також здійснити власний розрахунок у випадку наявності помилок у даті виникнення прострочення сплати попередньої плати.
З огляду на це позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 706.505,24 грн, 3% річних у сумі 80.967,55 та інфляційних втрат у розмірі 491.482,26 грн є належним чином недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо решти заявлених до стягнення пені в розмірі 1.083.085,64 грн, 3% річних у сумі 118.986,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 679.147,40 грн, то судом встановлено, що такі розрахунки виконані арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору.
Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, судом відхиляються як безпідставні, оскільки зазначена інформація є загальнодоступною, а тому не потребує доказування.
Разом із тим, відповідачем і відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 10%. Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тобто, у відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (зокрема, пені) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наразі існують об'єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції (пеня) є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені в заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов'язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов'язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Окрім цього, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Об'єктивно оцінивши даний випадок, суд приймає до уваги всі обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язання за Договором, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та приймаючи до уваги, що:
1) загальний розмір пені, нарахованої позивачем відповідно до пункту 7.5. Договору за порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за поставлений товар становить 1.083.085,64 грн, що в 2,5 рази більше ніж основна заборгованість за Договором (423.438,04 грн) та явно є неспівмірним з допущеним порушенням, а також не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності;
2) зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару виконані відповідачем майже на 98%;
3) неустойка, в даному випадку пеня, є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;
4) кризова ситуація, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення;
5) позивачем взагалі не надано доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань або погіршення матеріального стану ТОВ "ПТЗ" саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору.
Отже, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити пеню, нарахована на остаточну оплату за товар, на 90% до 108.308.56 грн.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 423.438,04 грн - заборгованості за поставлений товар; 108.308.56 грн - пені; 118.986,61 грн - 3% річних та 679.147,40 грн - інфляційних втрат. В частині стягнення пені в розмірі 1.681.282,32 грн, 3% річних у сумі 80.967,55 та інфляційних втрат у розмірі 491.482,26 грн суд відмовляє.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 27.655,89 грн покладаються на відповідача, в іншій частині (15.347,46 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №460» (Україна, 61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, офіс 505, код ЄДРПОУ 42316673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (Україна, 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8а, код ЄДРПОУ 34427263)
- 423.438,04 грн - заборгованість за поставлений товар;
- 108.308.56 грн - пеня;
- 118.986,61 грн - 3% річних;
- 679.147,40 грн - інфляційні втрати;
- 27.655,89 грн - витрати зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля