8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29 жовтня 2025 року Справа № 906/1330/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оксі Банк" (вх. № 3806 від 27.10.2025) про забезпечення позову, подану у справі
за позовом Акціонерного товариства "Оксі Банк" (адреса: 79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 17; код ЄДРПОУ 09306278)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді лімітед" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 32, офіс 316; код ЄДРПОУ 43672760)
про стягнення 133733,88 грн.
Акціонерне товариство "Оксі Банк" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирьска торгова компанія" 133733,88 грн, з яких:
130830,52 грн - заборгованості по простроченому кредиту;
2903,36 грн - заборгованості по простроченим процентам.
Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про надання банківської гарантії № 1944/06/A/BGV від 26.06.2024 щодо своєчасного та повного повернення кредиту за зазначеним договором.
26.09.2025 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Абді лімітед". Також зареєстровано зміну місцязнаходження з адреси м. Житомир, вул. Степана Бандери, 7, офіс 316 на адресу м. Харків, проспект Науки, 32, офіс 316, поштовий індекс 61166.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.10.2025 справу № 906/1330/25 за позовом Акціонерного товариства "Оксі банк" передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (вх. № 3806 від 27.10.2025), в якій просить суд забезпечити позов до відкриття провадження у справі шляхом накладення арешту на всі відкриті у всіх банківських установах рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (ідентифікаційний код 43672760) в межах суми заборгованості 133733,88 грн, у тому числі: 130830,52 грн заборгованості по простроченому кредиту, 2903,36 грн заборгованості по простроченим процентам за договором про надання банківської гарантії № 1944/06/A/BGV від 26.06.2024, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому в порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Заява про забезпечення позову мотивована з посиланням на те, що на цей час існують обставини, які можуть ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення у даній справі, в разі його винесення на користь позивача. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач регулярно допускає прострочення повернення кредитних коштів, не сплачує проценти за користування кредитними коштами. На думку позивача, зазначене підтверджує наявність ризиків та спростовує можливість позивача у розумні строки та ефективно здійснити задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок застави.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оксі Банк" (вх. № 3806 від 27.10.2025), суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Пунктами 2, 4 ч. 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частиною 2 ст. 136 ГПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 3-6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Слід вказати, що з огляду на положення ст. ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На цьому акцентовано увагу, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову суд констатує, що позивачем при її поданні доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
З цього приводу судом враховується, що про наявність у відповідача зобов'язань з оплати за гарантією позивачем повідомлено відповідача листом від 22.01.2025, тобто більше ніж 9 календарних місяців до моменту винесення даної ухвали, однак, як зазначає позивач, станом на даний час зобов'язання відповідачем не виконано, останній взагалі ухиляється від виходу на зв'язок з позивачем та не обслуговує отриманий кредит, що в свою чергу і зумовило звернення позивача до суду з позовною заявою.
При цьому, відповідач, будучи обізнаним про подачу позову по даній справі з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (що в даному випадку мало місце двадцять днів тому) в тому числі з надісланих позивачем на його адресу копій відповідних заяв, може здійснити дії з приховання своїх доходів, активів та іншого майна, на яке можливо буде звернутися стягнення в разі задоволення позову.
Це твердження не потребує дадаткового доказування з огляду на беззаперечне та необмежене право відповідачів розпоряджатися своїм майном. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 червня 2023 року у справі № 37з-23.
Таким чином, в даному випадку є обгрунтовані підстави вважати, що майно яке є у відповідача, в тому числі грошові кошти які знаходяться на належних йому банківських рахунках можуть бути відчужені (витрачені не на погашення заборгованості перед позивачем) або зменшитися за кількістю на момент набрання законної сили рішенням суду, що значно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду, в разі його винесення на користь позивача.
Окрім того, як вже зазначалося, 26.09.2025 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Абді лімітед". Також зареєстровано зміну місцязнаходження з адреси м. Житомир, вул. Степана Бандери, 7, офіс 316 на адресу м. Харків, проспект Науки, 32, офіс 316, поштовий індекс 61166.
Зазначені обставини також враховуються судом в контексті вищенаведеного.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що заходи забезпечення позову у вигляді накладання адрешту на всі відкриті у всіх банківських установах рахунки відповідача в межах суми заборгованості 133733,88 грн, на вжитті яких наполягає позивач, є адекватними та співмірними з предметом спору, пропорційними щодо тих наслідків, які може викликати їх невжиття, є такими, що дозволяють досягти збалансованості інтересів сторін даного спору, в змозі ефективно захистити права та інтереси позивача, у випадку винесення рішення на його користь.
У випадку ж невжиття таких заходів існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, можливе понесення позивачем збитків або додаткових витрат, а позивач в свою чергу буде позбавлений можливості здійснити захист або поновлення своїх прав. Таким чином, заходи забезпечення позову насамперед направлені на те, щоб запобігти відчуженню грошових коштів щодо яких існує спір.
Суд також зазначає та враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, не порушують права та інтереси сторін і третіх осіб, оскільки у випадку прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову відповідач і надалі зможе вільно розпоряджатись майном (грошовими коштами) щодо якого позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення поданої позивачем заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на банківські рахунки, на яких перебувають грошові кошти відповідача в межах суми заборгованості 133733,88 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи висловлені позивачем доводи, відсутність в матеріалах справи доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення даної ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 73-74, 86, 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву Акціонерного товариства "Оксі Банк" (вх. № 3806 від 27.10.2025) про забезпечення позову.
Вжити такі заходи забезпечення позову:
Накласти арешт на всі відкриті у всіх банківських установах рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді лімітед" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 32, офіс 316; код ЄДРПОУ 43672760) в межах суми заборгованості 133733,88 грн (у тому числі: 130830,52 грн заборгованості по простроченому кредиту, 2903,36 грн заборгованості по простроченим процентам за договором про надання банківської гарантії № 1944/06/A/BGV від 26.06.2024) крім коштів на єдиному рахунку, відкритому в порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Ухвала набирає чинності негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України з урахуванням вимог пп. 17.5 п.17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України.
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
В силу ст. 124 Конституції України та ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство "Оксі Банк" (адреса: 79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 17; код ЄДРПОУ 09306278)
Боржником за даною ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді лімітед" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 32, офіс 316; код ЄДРПОУ 43672760)
Суддя О.І. Байбак