8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
30 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2177/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово- Чорноморська адміністративна компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96), яке діє від імені, в інтересах та за рахунок активів Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (61070, м. Харків, вул. Професорська, буд. 32)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м. Харків, пров. Подільський, буд. 5)
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", яке діє від імені, в інтересах та за рахунок активів Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест", в якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:
- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № 3 ДП від 16.04.2025, укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест" як Новим кредитором;
- застосувати наслідки недійсності Договору про відступлення прав вимоги № 3 ДП від 16.04.2025, укладеного між Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ", як Новим кредитором, шляхом застосування реституції.
Ухвалою Господарського суду Харківської від 30.06.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (далі - Третя особа).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 позов задоволено частково; визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025, укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м.Харків, пров. Подільський, буд. 5; ідент. код 21262589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96; ідент. код 40578993) судовий збір у сумі 2422,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22.10.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (Третя особа) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази в підтвердження понесення таких витрат в розмірі 100'000 грн.
29.10.2025 представник відповідача подав заперечення на заяву Третьої особи про стягнення судових витрат, в якій проти стягнення заявлених судових витрат заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність. Також представник відповідача зазначив, що ТОВ "Житлобуд-3" не є позивачем (стороною спору). Крім того, представник відповідача вказав на відсутність доказів оплати гонорару в сумі 100'000 грн, рахунку на оплату гонорару та детального опису виконаних робіт на суму 100'000 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3", господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Враховуючи вказані вище приписи ГПК України відшкодуванню підлягають судові витрати сторін, а також судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У даному випадку Третя особа підтримувала позовні вимоги, а тому її судові витрати підлягають стягненню з Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку частковим задоволенням позову.
Суд також установив, що представником Третьої особи у поясненнях було зазначено попередній розрахунок судових витрат у сумі 100'000 грн та зроблено заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Заява Третьої особи про стягнення судових витрат подано до суду 22.10.2025. Відтак, враховуючи приписи ч. 7 ст. 116 ГПК України, вказана заява подана до суду з дотриманням п'ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (21.10.2025).
За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Оскільки у рішенні Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі № 922/2177/25 не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які понесла Третя особа, суд вважає за необхідне вирішити заяву представника Третьої особи про винесення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки в даному випадку вирішенню підлягає лише питання про стягнення судових витрат, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3", суд вважає за можливе провести розгляд заяви Третьої особи без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 244 ГПК України.
При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
В якості доказів розміру понесених витрат на оплату послуг адвоката Третя особа надала суду копії:
- витягу з договору № 07 від 15.04.2025;
- додатку № 3 до Договору № 07 від 15.04.2025;
- акту приймання-передачі наданих послуг № 2 до Договору про надання правової допомоги № 07 від 15.04.2025.
Щодо порядку обчислення гонорару.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Суд установив, що Третьою особою в межах цієї справи було отримано правову допомогу від адвоката Розумної О.О. на підставі договору про надання правничої допомоги № 7 від 15.04.2025 (далі - Договір) та Додатку № 3 до нього.
Відповідно до п.1.1. Додатку № 3 до Договору за надання правової допомоги з представництва інтересів Клієнта під час розгляду справі № 922/2177/25, Клієнт має сплатити Адвокату гонорар, який встановлюється в розмірі фіксованої суми, а саме: ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді або фактично в суді, консультування щодо можливостей та перспектив судового розгляду вказаної справи в суді першої інстанції; складання пояснень по справі та подання їх до суду, участь у судових засіданнях по справі в суді першої інстанції, складання заперечення, заяв, клопотань, додаткових пояснень - 100'000 (сто тисяч) гривень.
Отже, Договором встановлено фіксований розмір гонорару адвоката.
22.10.2025 між Третьою особою та адвокатом було складено акт приймання-передачі виконаних робіт № 2 до Договору про надання правової допомоги № 07 від 15.04.2025 на суму 100'000 грн.
Таким чином, суд вважає доведеним факт понесення Третьою особою витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100'000 грн.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Водночас, як вже було зазначено заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір співмірним та обґрунтованим.
Позивач заперечує проти стягнення гонорару в сумі 100'000 грн за Договором, оскільки вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності та співмірності їхнього розміру. Крім того, представник відповідача вказав на відсутність доказів оплати гонорару в сумі 100'000 грн, рахунку на оплату гонорару та детального опису виконаних робіт на суму 100'000 грн.
Суд частково погоджується з твердженнями представника відповідача.
Суд враховує, що єдиним документом, поданим представником Третьої особи у межах справи № 922/2177/25 є пояснення третьої особи від 08.07.2025. Пояснення не містять ані викладу нових доводів, ані нових (додаткових) доказів. Водночас суд бере до уваги, що представник Третьої особи приймав участь майже у всіх судових засіданнях у даній справі та надавав усні пояснення щодо тих чи інших процесуальних питань.
З урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлена до стягнення Третьої особою з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100'000 грн при розгляді даної справи, не відповідає відповідним критеріям, оскільки не є співмірною з виконаною адвокатом роботою в суді, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Доводи представника відповідача про відсутність детального опису виконаних послуг суд відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
У даному випадку перелік наданих послуг погоджено сторонами в акті наданих послуг. Водночас розмір гонорару встановлений сторонами в Договорі в фіксованому розмірі, отже є визначеним, а факт надання послуг підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, дослідивши надані Третьою особою докази та заперечення відповідача, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог у справі №922/2177/25, враховуючи об'єм вчинених представником Третьої особи дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що з відповідача на користь Третьої особи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20'000 грн.
Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2177/25.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м.Харків, пров. Подільський, буд. 5; ідент. код 21262589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (61070, м. Харків, вул. Професорська, буд. 32; ідент. код 41095099) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20'000 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Трофімов