8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2293/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-1», м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зелений Валентин Вікторович, с.Дворічний Кут
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представникв:
позивача - Гусєва А.В. (самопредставництво);
відповідача - не з'явився;
3-ої особи - не з'явився.
03.07.2025 року позивач Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-1», в якому просить суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 42322849 від 31.07.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 113027563101);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» (адреса: 61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 39; код ЄДРПОУ 38775384) знести самочинно побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки, (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2293/25 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.08.2025 року, яке протокольними ухвалами суду було відкладено на 26.08.2025 та 24.09.2025 року.
26.08.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№19527).
23.09.2025 року представник позивача надав до суду заяву про зміну предмету позову (вх.№22058), в якій зазначає, що у позивача виникла необхідність у зміні однієї з позовних вимог, у відповідності до актуальних висновків Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмета позову. Також, цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича. Відкладено підготовче засідання на 30.09.2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 30.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2025 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 21.10.2025 року.
Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2025 року підтримував позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 21.10.2025 року не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, з огляду на наступне.
Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 39.
Крім того, ухвали суду направлялись на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 .
Також, ухвали суду направлялись на юридичну адресу 3-ої особи, а саме: 62351, Харківська область, Дергачівський р-н, село Дворічний Кут, вул. Центральна, буд. 43.
Однак, всі ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, засновнику відповідача та 3-й особі, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв'язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим відповідачем, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Отже відповідач несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача та третьої особи обов'язковою не визнавалася, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Департаментом земельних відносин Харківської міської ради вивченням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) встановлено наступне.
Рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 4255879 від 23.07.2013 зареєстровано право приватної власності за Михайловським Р.В. на нежитлову будівлю літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу № 1038 від 04.04.2011.
В подальшому, Михайловський Р.В. здійснив відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп.Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, уклавши з Товариством обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» договір купівлі-продажу № 606 від 23.07.2013.
Рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4256868 від 23.07.2013 зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» на нежитлову будівлю літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу № 606 від 23.07.2013.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» стало власником нежитлової будівлі літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп.Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові.
Вказані реєстраційні дії Харківська міська рада не оскаржує.
В подальшому, рішенням державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого В.А. про внесення змін до розділу Реєстру № 42322849 від 31.07.2018 до Реєстру, в розділі опису нерухомого майна, внесені зміни, а саме, нежитлова будівля літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,0198 га, (кадастровий номер 6310136300:09:008:0048), надану для обслуговування нежитлової будівлі літ.«А1-1» (кафе), ЗМІНЕНО НА нежитлова будівля літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м. з верандою "а", площею 87,3 кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 0,0198 га, (кадастровий номер 6310136300:09:008:0048), надану для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А1-1» (кафе).
Тобто, в розділ опису об'єкта додано відомості про самочинно побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м.
Саме цю реєстраційну дію Харківська міська рада вважає незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до листа Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради від 04.06.2025 № 4308/0/226-25 в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва («e-construction.gov.ua»), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, з травня 2011 року, (далі - Реєстр), відсутня інформація стосовно наявності будь-яких документів дозвільного та декларативного характеру на нежитлову будівлю літ. «A1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна) 39, у м. Харкові.
Таким чином, за твердженням міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» проведено реконструкцію нежитлової будівлі літ.«A1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна) 39, у м. Харкові, за наслідком якої до вказаної нежитлової будівлі здійснено прибудову у вигляді веранди «а» площею 87,3 кв.м.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Сучасне місто» від 12.06.2025 № 5495/0/967-25 за результатами проведення геодезичних вишукувань встановлено, що нежитлова будівля (кафе "Монтана") за вказаною адресою розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:09:008:0048, а тимчасова споруда (літній майданчик) площею 72,68 кв.м., що примикає до цієї нежитлової будівлі, фактично розміщена за її межами - на земельній ділянці комунальної форми власності, право користування якою за будь-якими особами не зареєстровано.
Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки, на якій розташована спірна прибудова, будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймалось.
Харківська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташована самочинно побудована веранда «а» загальною площею 87,3 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, оскільки ця земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Міська рада вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» самочинно здійснено прибудову до нежитлової будівлі літ. «А1-1» (кафе "Монтана") у вигляді тимчасової споруди (літній майданчик), право власності на який в Реєстрі визначено як на веранду «а» загальною площею 87,3 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, за відсутності будь-яких дозвільних документів та без набуття права власності або права користування земельною ділянкою на якій розташована спірна прибудова.
Позивач вважає, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Враховуючи зазначені обставини, Харківська міська рада просить суд скасувати рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 42322849 від 31.07.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 113027563101) та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» (код ЄДРПОУ 38775384) знести самочинно побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м по просп.Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39, у м. Харкові.
За твердженнями позивача, викладене свідчить про порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій розташована самочинно збудована прибудова до нежитлової будівлі літ. «А1-1» по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, що зумовило звернення Харківської міської ради до суду з вимогою про знесення самочинно побудованої веранди «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки (колишня назва - просп.Леніна), 39, у м. Харкові, для відновлення свого порушеного права на вільне володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 145 Конституції України закріплено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації з Реєстру, рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 4257897 від 23.07.2013 зареєстровано право приватної власності за Михайловським Р.В. на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:008:0048 загальною площею 0,0198 га по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку № ЯМ948714 від 07.11.2012.
В подальшому Михайловський Р.В. здійснив відчуження вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:09:008:0048 загальною площею 0,0198 по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» договір купівлі-продажу № 610 від 23.07.2013.
Рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4258613 від 23.07.2013 зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:008:0048 загальною площею 0,0198 га по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу № 610 від 23.07.2013.
Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» стало власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:09:008:0048 загальною площею 0,0198 га по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м.Харкові.
В подальшому, рішенням державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого В.А. про внесення змін до розділу Реєстру № 42322849 від 31.07.2018 до Реєстру, в розділі опису нерухомого майна, внесені зміни, а саме, нежитлова будівля літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,0198 га (кадастровий номер 6310136300:09:008:0048), надану для обслуговування нежитлової будівлі літ.«А1-1» (кафе), ЗМІНЕНО НА нежитлова будівля літ. «А1- 1», загальною площею 160,6 кв.м з верандою "а", площею 87,3 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,0198 га, (кадастровий номер 6310136300:09:008:0048), надану для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А1-1» (кафе).
Відповідно до листа Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради від 04.06.2025 № 4308/0/226-25 в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва («e-construction.gov.ua»), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, з травня 2011 року, (далі - Реєстр), відсутня інформація стосовно наявності будь-яких документів дозвільного та декларативного характеру на нежитлову будівлю літ. «A1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м.Харкові.
Відповідно до викладеного, Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» проведено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «A1-1», загальною площею 160,6 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна) 39, у м. Харкові, за наслідком якої до вказаної нежитлової будівлі здійснено прибудову у вигляді веранди «а» площею 87,3 кв.м.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Сучасне місто» від 12.06.2025 № 5495/0/967-25 за результатами проведення геодезичних вишукувань встановлено, що нежитлова будівля (кафе "Монтана") за вказаною адресою розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:09:008:0048, а тимчасова споруда (літній майданчик) площею 72,68 кв.м, що примикає до цієї нежитлової будівлі, фактично розміщена за її межами - на земельній ділянці комунальної форми власності, право користування якою за будь-якими особами не зареєстровано.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:
- усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;
- землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Межі міста Харкова встановлені постановою Верховної Ради України від 06.09.2012 № 5215-VI «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» (далі - Розпорядження) визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Харківської області. Згідно додатку до Розпорядження до Харківської міської територіальної громади входить територія міста Харкова.
Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»: «державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється в порядку, встановленому законом», що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.
Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18 виснував, що відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено дефініцію поняття «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна.
Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Отже Харківська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташована веранда «а» загальною площею 87,3 кв.м по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, оскільки ця земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Проте, Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки, на якій розташована спірна прибудова, будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймалось.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127, у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
На підставі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі ч. 2 ст. 3 цього ж Закону речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст. 331 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Відповідно до порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (зі змінами), будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з ДБН А.2.2-3-2014:
Реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Порядок прийняття об'єктів будівництва до експлуатації визначений ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною 2 статті 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частиною 1 статті 18 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частиною 2 статті 331 ЦК України унормовано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як встановлено судом, відповідачем самочинно здійснено прибудову до нежитлової будівлі літ. «А1- 1» (кафе "Монтана") у вигляді тимчасової споруди (літній майданчик), право власності на який в Реєстрі визначено як на веранду «а» загальною площею 87,3 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, за відсутності будь-яких дозвільних документів.
Зазначені обставини є порушенням ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент здійснення прибудови), згідно з якою проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Тобто, з наведених норм вбачається, що реєстрація права власності на об'єкт містобудування є одним з етапів будівництва об'єктів нерухомості, контроль за дотриманням якого у такому випадку діючим законодавством покладено на Державну інспекцію архітектури та містобудування та її територіальні органи, органи місцевого самоврядування, які здійснюють делеговані повноваження.
Викладене вище свідчить про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» самочинно здійснено прибудову до нежитлової будівлі літ. «А1-1» (кафе "Монтана") у вигляді тимчасової споруди (літній майданчик), право власності на який в Реєстрі визначено як на веранду «а» загальною площею 87,3 кв.м. по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові, за відсутності будь-яких дозвільних документів та без набуття права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташована спірна прибудова.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого В.А. про внесення змін до розділу Реєстру № 42322849 від 31.07.2018 до Реєстру, в розділі опису нерухомого майна, яким внесені зміни, а саме, нежитлова будівля літ. «А1-1», загальною площею 160,6 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,0198 га, (кадастровий номер 6310136300:09:008:0048), надану для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А1-1» (кафе), ЗМІНЕНО НА нежитлова будівля літ. «А1- 1», загальною площею 160,6 кв.м. з верандою "а", площею 87,3кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,0198 га, (кадастровий номер 6310136300:09:008:0048), надану для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А1-1» (кафе) прийняте без законних на те підстав, оскільки державна реєстрація була проведена державним реєстратором з порушенням вказаних вище положень законодавства України.
З цього приводу суд також зазначає та враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зробила правові висновки щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Так, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, визначивши, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
В даному випадку, з огляду на встановлені обставини щодо незаконності проведеної реєстрації, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №42322849 від 31.07.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 113027563101).
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача знести земельну ділянку по просп. Науки (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові від веранди «а», площею 87,3 кв.м, суд зазначає.
За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
На підставі ст.12 ЗК України Харківській міській раді, зокрема, належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).
Відповідно до положень статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт (побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки,39 у м.Харкові) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось.
Інформація щодо реєстрації права власності або права користування стосовно земельної ділянки, на якій розташована спірна побудована веранда, відсутня.
За вимогами чч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до приписів ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
В даному випадку, як встановлено судом, побудована веранда «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки,39 у м.Харкові порушує права та законні інтереси Харківської міської ради як власника земельної ділянки під вказаною верандою, щодо якої протиправно проведено реєстрацію речових прав.
У постанові від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача знести самочинно побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки, (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи, та надана їм правова оцінка.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №42322849 від 31.07.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 113027563101) та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» знести самочинно побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки, 39 у м. Харкові, є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №42322849 від 31.07.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 113027563101).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» (адреса: 61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 39; код ЄДРПОУ 38775384) знести самочинно побудовану веранду «а», площею 87,3 кв.м по просп. Науки, (колишня назва - просп. Леніна), 39 у м. Харкові.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАНА-1» (адреса: 61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 39; код ЄДРПОУ 38775384) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) 4844,80 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт