8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2963/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676),
до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куп'янської міської ради Харківської області («Терцентр Куп'янської міської ради») (Україна, 63701, Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Студентська, будинок 41, код ЄДРПОУ 23141660),
про стягнення грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куп'янської міської ради Харківської області ("Терцентр Куп'янської міської ради"), про стягнення боргу у загальній сумі 55 005,63 грн., у тому числі: - основний боргу у сумі 31 928,75 грн.; - пеня у сумі 7 357,76 грн.; - три проценти річних у сумі 3 080,20 грн.; - інфляційні втрати у сумі 12 638,92 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/2963/25 визначено суддю Юрченко В.С.
01.09.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2963/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
09.09.2025 до сектору суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 20642).
11.09.2025 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куп'янської міської ради Харківської області («Терцентр Куп'янської міської ради») (вх. № 20642 від 09.09.2025). Дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до 18.09.2025 надати пояснення з окремого питання, яке виникло при розгляді справи - які заходи були вчиненні Позивачем у 2022 році, покликані на вчасне направлення на адресу Відповідача, примірників актів приймання-передачі природного газу за період з січня 2022 по грудень 2022.
12.09.2025 до сектору суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 20642).
17.09.2025 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 21005 від 12.09.2025).
17.09.2025 до сектору суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 21488).
19.09.2025 суд прийняв до розгляду із долученням до матеріалів справи додаткові пояснення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. № 21488 від 17.09.2025).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу № 19-1225/21-БО-Т від 01.12.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за теплову енергію
Позиція відповідача.
Відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 31 928,75 грн. В той же час зазначає, що акти приймання-передачі природного газу за 2022 рік (з лютого по грудень 2022) отримав лише 06.07.2023 через відділення АТ «Укрпошта».
Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що відповідальність відповідача в частині компенсаційних нарахувань (3% річних та інфляційні втрати), повинна розраховуватись з серпня 2023 року, тобто наступного місяця, який передує отриманню актів приймання-передачі природного газу за 2022 рік (липень 2022).
Що стосується пені, то відповідач зазначає, що місцезнаходженням Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куп'янської міської ради Харківської області («Терцентр Куп'янської міської ради») є Харківська область, місто Куп'янськ, місто яке з 24.02.2022 по 09.09.2022 перебувало в окупації та з 17.09.2022 знаходиться в зоні можливих бойових дій та у вказаний період склались надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлювало виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (форс - мажорні обставини) .
Стягнення неустойки, на думку відповідача, має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості та вважає справедливим нарахування неустойки поза часом існування обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі за текстом - Позивач, Постачальник) та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куп'янської міської ради Харківської області («Терцентр Куп'янської міської ради») (далі за текстом - Відповідач, Споживач) укладено договір № 19-1225/21-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір, а. с. 17-22, том 1), за умовами якого, відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.
Згідно з пунктом 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1 Договору визначено, споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманняпередачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Додатковою угодою № 1 від 15.02.2022 Сторони доповнили договір пунктом 4.4 наступного змісту: « 4.4. Відповідно до кошторисних призначень Споживача на 2022 рік виділені бюджетні зобов'язання складають, на дату підписання додаткової угоди, 101 807,11 грн. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості Договору не позбавляє Споживача від обов'язку виконання п. 5.1. даного Договору. В подальшому бюджетні зобов'язання можуть збільшуватись відповідно до кошторисних призначень Споживача»
На виконання умов Договору, з грудня 2021 по грудень 2022 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 98 034,48 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а. с. 23-29, том 1), а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 року за грудень 2021 року на суму 33 282,64 грн, який підписано Сторонами без зауважень;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 року за січень 2022 року на суму 26 376,14 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 року за лютий 2022 року на суму 19 188,89 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 року за березень 2022 року на суму 15 524,17 грн; зі зміною коефіцієнта що застосовується при замовленні потужності на добу наперед у березні 2022, постачальником було оформлено коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 року за березень 2022 року на суму 15 510,20 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 року за квітень 2022 року на суму 1 507,38 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 року за травень 2022 року на суму 6,46 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 року за червень 2022 року на суму 1 195,69 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022 року за липень 2022 року на суму 6,46 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2022 року за серпень 2022 року на суму 0,49 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 року за листопад 2022 року на суму 405,74 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 року за грудень 2022 року на суму 554,39 грн.
Станом на дату складання позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу за січень 2022 - грудень 2022 року.
На Адвокатський запит представника Позивача (а. с. 31, том 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 23.10.2024 № ТОВВИХ-24-16100 (а. с. 32-33, том 1), в якому зазначено наступні об'єми спожитого Відповідачем з ресурсу Позивача природного газу за період з січня 2022 року - грудень 2022 року, а саме: у січні 2022 року - 1 593,34 куб. м., у лютому 2022 року - 1 159,17 куб. м., у березні 2022 року - 937,79 куб. м., у квітні 2022 року - 91,14 куб. м., у травні 2022 року - 0,39 куб. м., у червні 2022 року - 72,23 куб. м., у липні 2022 - 0,39 куб. м., у серпні 2022 року - 0,03 куб. м., у листопаді 2022 року - 24,51 куб. м., у грудні 2022 року - 33,49 куб. м.
Як свідчать матеріали справи, оплату за переданий газ, яка сформована по 2022 році (грудень 2021 - грудень 2022), Відповідач здійснив лише частково на суму 66 105,73 грн. Факт часткової оплати Відповідачем отриманого природного газу підтверджується наявним в матеріалах справи листом АТ «ОЩАДБАНК» №ЕЛ-139019/77/4-11/2024 від 09.10.2024 (а. с. 41, том 1).
На суму заборгованості, Позивач нарахував Відповідачу пеню, яка складає 7 357,76 грн., три проценти річних, які складають 3 080,20 грн, а також інфляційні втрати, які складають12 638,92 грн.
Відповідач погоджується лише із сумою основної заборгованості, а похідні вимоги просить задовольнити в меншому розмірі, а саме: 3% річних у сумі 1 915,70 грн, індекс інфляції у сумі 7 512,92 грн. В частині стягнення пені (за період, охоплений позовними вимогами), відповідач спирається на наявність форс - мажорних обставин, які позбавили його можливості вчиняти дії по виконанню умов договору.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами статті 509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 173 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України, чинного у період виникнення спірних правовідносин), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови (пункти), визначені до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (частина 1 статті 630 ЦК України).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Укладений між сторонами договір постачання природного газу від 01.12.2021 №19-1225/21-БО-Т за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків, а саме: з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок забезпечити постачання природного газу, в свою чергу споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати поставленого природного газу в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Обов'язок Відповідача (як споживача) вчасно і в повному обсязі сплачувати грошові кошти за отриманий природний газ, постачальнику (позивачу у цій справі), визначені умовами договору, а саме пунктом 5.1. договору. Даний пункт договору передбачає наступний алгоритм оплати:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Судом встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений у грудні 2021 року та січні 2022 року природний газ на суму 66 105,73 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом АТ «ОЩАДБАНК» №ЕЛ-139019/77/4-11/2024 від 09.10.2024 (а. с. 41, том 1). Інша частина заборгованості в сумі 31 928,75 грн залишилась відповідачем не сплаченою.
Станом на 01.02.2022 у Відповідача була наявна передплата у сумі 6 446,95 грн. за невикористаний природний газ, про що зазначає сам Позивач у своїх розрахунках основної заборгованості (а. с. 9, том 1).
В сукупності зазначеного, суд рахує, що відповідач повністю розрахувався із Позивачем за грудень 2021 року та січень 2022 року, та частково розрахувався за поставку природного газу за лютий 2022 року.
В той же час, суд зауважує, що період з березня 2022 року по грудень 2022, про який мова йде у позові, як підставі для позову, не охоплює такі місяці як вересень 2022 та жовтень 2022 року. Даний факт підтверджується загальним підрахунком суми всіх актів приймання - передачі (з грудня 2021 по серпень 2022, з листопада 2022 по грудень 2022 на суму 98 034,48 грн), які надані до матеріалів позову. Крім того, до позову не подано позивачем акти приймання - передачі природного газу за вересень та жовтень 2022 року.
Доказів того, що відповідач виконав повністю свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем природного газу за період з лютого по серпень 2022 року та з листопада по грудень 2022 року матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об'ємом поставленого природного газу, або з розміром поставленого природного газу.
Відсутність оплати в рамках договірних правовідносин, є порушенням з боку відповідача як умови договору, а так і норм законодавства України.
Оскільки відповідачем не було надано до суду доказів здійснення із позивачем повних розрахунків за поставлений з лютого по серпень 2022 року та з листопада по грудень 2022 року природний газ, а також відповідач не заперечує щодо наявності у нього основної суми заборгованості у сумі 31 928,75 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 31 928,75 грн.
Однак, відповідач вказує на не доведеність виконання Позивачем обов'язку по вчасному наданню (направленню) актів приймання-передачі природного газу у 2022 році та констатує лише про отримання ним акту приймання - передачі природного газу за грудень 2021 та січень 2022 року. Інші акти - приймання передачі природного газу за 2022 рік (за період з лютого по грудень 2022 року), отримав лише 06.07.2023 року у відділенні АТ «Укрпошта».
Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, виходячи з такого.
Так, згідно з частиною 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно з пунктом 3.5.2 Договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу по два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
За пунктом 5.1. Договору, у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (пункт 5.1. Договору).
За умовами підпункту 3.5.4 договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.
Згідно з положеннями пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Таким чином, враховуючи необхідність контролювання власного газоспоживання в силу вищенаведених приписів Кодексу ГТС, приписів пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, пункту 6.2 договору, Відповідач не був позбавлений можливості здійснити оплату поставленого у період з лютого по грудень 2022 року природного газу позивачу, не очікуючи надходження рахунку на оплату (акту приймання-передачі природного газу).
З огляду на умови підпункту 3.5.4, 5.1 Договору, відсутність вчасного надіслання з боку позивача актів прийому-передачі природного газу не звільняє відповідача від обов'язку власного визначення об'єму переданого природного газу відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та сплати його вартості, визначеної на підставі цін, визначених в розділі 4 договору, та в установлений договором строк.
Крім того, суд зазначає, що за змістом підпункту 3.5.1. пункту 3.5. Договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Умовами підпункту 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. Договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також Акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Таким чином, умовами договору встановлено певний алгоритм дій сторін з метою формування Акту приймання-передачі газу Постачальником. Зокрема, на підставі отриманих саме від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період. Тобто, формуванню Постачальником Актів, передують дії самого Споживача щодо надання інформаційних даних Постачальнику.
Разом з цим, Відповідачем не доведено виконання умов підпункту 3.5.1. пункту 3.5., підпункту 3.5.2 пункту 3.5. Договору щодо направлення Постачальнику даних, що мало б наслідком формування Постачальником Актів приймання-передачі для їх подальшого направлення Споживачу для оплати.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Отже, з урахуванням вимог договору щодо строку виконання зобов'язання, за відповідні періоди відповідач мав сплатити:
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 року за грудень 2021 року: 70% до 31.01.2022, решта до 16.02.2022; фактична оплата 24.12.2021 на суму 39 729,59 грн.;
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 року за січень 2022 року: 70% до 28.02.2022, решта до 16.03.2022; фактична оплата 21.03.2022 на суму 26 376,14 грн;
- по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 року за лютий 2022 року: 70% до 31.03.2022, решта до 18.04.2022; передплата за невикористаний природний газ за січень станом на 01.01.2022 у сумі 6 446,95 грн;
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 року за березень 2022 року: 70% до 30.04.2022, решта до 16.05.2022; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 року за квітень 2022 року: 70% до 31.05.2022, решта до 16.06.2022; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 року за травень 2022 року: 70% до 30.06.2022, решта до 18.07.2022; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 року за червень 2022 року: 70% до 31.07.2022, решта до 16.08.2022; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2022 року за липень 2022 року: 70% до 30.08.2022, решта до 16.09.2022; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2022 року за серпень 2022 року: 70% до 30.09.2022, решта до 17.10.2022; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 року за листопад 2022 року: 70% до 31.12.2022, решта до 16.01.2023; відсутня оплата;
- по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 року за грудень 2022 року: 70% до 31.01.2023, решта до 16.02.2023; відсутня оплата.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі пункту 7.2 договору, Позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 7 357,76 грн.; три проценти річних у сумі 3 080,20 грн, а також інфляційні втрати у сумі 12 638,92 грн.
Арифметичний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також заявлений позивачем період стягнення фінансових санкцій, перевірено судом за допомогою ІПС «Ліга» та встановлено, що він є правильним.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач мав обов'язок самостійно контролювати власне використання природного газу, зокрема, на інформаційній платформі оператора ГТС, а також чіткі строки настання строку оплати спожитого природного газу (пункт 5.1 Договору), суд вважає помилковим висновок Відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу за договором з підстав отримання ним лише 06.07.2023 року в паперовому вигляді актів приймання передачі природного газу за 2022 рік.
Щодо стягнення пені, то заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, Відповідач спирається на наявність форс - мажорних обставин, які позбавили його можливості вчиняти дії по виконанню умов договору.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 року у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 ЦК України)
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Варто наголосити, що укладаючи Договір сторони погодили у пункті 10.1, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором, внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Таким чином, посилання Відповідача на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
При цьому, доказів того, що Відповідач повідомив Позивача про виникнення форс-мажорних обставин протягом 14 днів з дати їх виникнення, Відповідачем до матеріалів справи не подано.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що Відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Разом з цим, суд враховує, що за положенням частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини 3 статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
У відзиві на позовну заяву відповідач, просив врахувати, що його місцезнаходженням є Харківська область, місто Куп'янськ.
Зважаючи на доводи відповідача, суд виходить з того, що в межах даної справи, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 7 357,76 грн.
Водночас, суд враховує, що розмір основної заборгованості Відповідачем не заперечується та визнано останнім. Також, оцінюючи доводи Відповідача про причини виникнення боргу, суд враховує, що відповідач є бюджетною установою, статутна діяльність якої є неприбутковою, фінансування здійснюється з відповідного бюджету.
В даному випадку, суд виходить як із того, що укладаючи Договір, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Разом з цим, судом враховано, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття).
Суд зазначає, що місцезнаходженням Відповідача є місто Куп'янськ Харківської області, тому факти військової агресії, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури та прифронтових територій є загальновідомими обставинами, що в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України не потребують доказування.
У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 зі змінами, Куп'янська міська територіальна громада була тимчасово окупована з 24.02.2022 по 09.09.2022.
Відповідно, на переконання суду, звернення Відповідача до розпорядника відповідних бюджетних коштів з належними доказами на підтвердження заборгованості за переданий природний газ у вказаний період часу ускладнювало обставинами запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, близькістю розташування відповідача до місця ведення бойових дій, здійснення своєї діяльності під постійними обстрілами російських військ.
Судом також враховується, що Відповідачем визнається сума боргу за спірний період часу і така заборгованість виникла у період введення воєнного стану та окупації та деокупації міста Куп'янськ.
З цього приводу суд зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №924/570/19).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
При цьому суд враховує, що у даній справі Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та судом в цій частині задоволено позовні вимоги, таким чином Позивачу відшкодовано матеріальні втрати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отримана компенсація (плати) за користування Боржником (Відповідачем в цій справі) утримуваними грошовими коштами.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд дійшов висновку, що співмірною та адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань з недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання додаткових доходів, буде зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що дорівнює 3 678,88 грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів Позивачу за наданий природний газ за період з лютого по серпень 2022 та з листопада по грудень 2022 року не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача, шляхом стягнення заборгованості у загальній сумі 55 005,63 грн., у тому числі: основний боргу у сумі 31 928,75 грн.; пеня у сумі 3 678,88 грн (7 357,76 грн/50%), три проценти річних у сумі 3 080,20 грн., а також інфляційні втрати у сумі 12 638,92 грн.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куп'янської міської ради Харківської області («Терцентр Куп'янської міської ради») (Україна, 63701, Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Студентська, будинок 41, код ЄДРПОУ 23141660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у сумі 31 928,75 грн, пеню у сумі 3 678,88 грн, три проценти річних у сумі 3 080,20 грн, інфляційні втрати у сумі 12 638,92 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко