адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі
30.10.2025 Справа № 917/1977/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув матеріали позовної заяви, в якій позивач:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
а відповідач 1: Полтавська міська рада, 36000, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 36, ЄДРПОУ 24388285,
відповідач 2: Управління з питань містобудування та архітектури, 36000, 36 м. Полтава, вул. Соборності, 63, ЄДРПОУ 02498808,
відповідач 3 Інспекції по контролю за благоустроєм екологічним та санітарним станом міста, 36040, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв України, будинок, 28, ЄДРПОУ 21044556
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури та Інспекції по контролю за благоустроєм екологічним та санітарним станом міста, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 Додатку № 2 до рішення шістдесят четвертої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 27.12.2024 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» про припинення дії особистого строкового земельного сервітуту та дію договору особистого земельного сервітуту шляхом його розірвання, площею 12,0 кв. м (кадастровий номер 5310137000:15:006:0386) для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торгівельного кіоску (ФОП Юхименко Н. В.) розташованого на перехресті вул. Соборності та вул. Котляревського.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до частини 1 зазначеної статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 у справі №910/11188/17 зроблено висновок та зазначено, що при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічний висновок наведено у пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до положень статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 4, 20 та 45 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Проте, як убачається з позовної заяви з позовом до господарського суду звернулася фізична особа Юхименко Надія Володимирівна без статусу фізичної особи-підприємця.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У відповідності з частиною першою статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Заявник не навів підстав встановлених законом, щодо звернення фізичної особи до господарського суду та не надав доказів, щодо наявності цих підстав для звернення саме до господарського суду з цим позовом.
Враховуючи те, що позивачем є фізична особа без правового статусу фізичної особи - підприємця, суд дійшов висновку про непідвідомчість господарському суду поданої позовної заяви.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу (частина третя статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 175 Господарського процесуального кодексу України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина шоста статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Дійшовши висновку про відмову у прийнятті позовної заяви суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
В пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.
Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16).
З огляду на викладене, відмова господарського суду в прийнятті цієї позовної заяви не суперечить частині 3 статті 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України, зокрема подання відповідної позовної заяви до суду іншої (належної) юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 175, статтями 232, 233, 234 та 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі.
Позовну заяву разом з доданими матеріалами повернути заявникові.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею.
Ухвала підписана 30.10.2024.
Суддя Д. М. Сірош