адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
30.10.2025 Справа № 917/1567/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи № 917/1567/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трикотажсервіс", вул. Небесної Сотні, 13, м. Полтава, 36020
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Робін Гудд", вул. Ватутіна, 2, м. Полтава, 36039
про стягнення 728 591,50 грн,
11.08.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трикотажсервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Робін Гудд" про стягнення основної заборгованості в сумі 728 591,50 грн, за договором №14/19 оренди нежитлового приміщення від 01.06.2019 року (вх. № 1626/25).
Крім того, позивачем заявлено судові витрати у вигляді судового збору в сумі 10 928,88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн., які ТОВ фірма «ТРИКОТАЖСЕРВІС» очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором оренди нежитлового приміщення №14/19 від 01.06.2019р. в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.
Ухвалою від 14.08.2025 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
15.08.2025 року від позивача надійшла заява, в якій керуючись ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України позивач заявив, що додаткові докази, які підтверджують витрати на надання професійної правничої допомоги, будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі ЄСІТС, копію ухвали суду від 14.08.2025 було направлено відповідачу у письмовому вигляді рекомендованим листом з повідомленням.
Однак ухвала суду про відкриття провадження у даній справі, яка направлялася на адресу, наявну в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" .
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Оскільки ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ Фірма «Трикотажсервіс» (позивач, Орендодавець) та ТОВ «Робін Гудд» (відповідач, Орендар ) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №14/19 від 01.06.2019р. ( Договір, арк. справи 7-8).
При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне.
- Згідно умов п.1.1. Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування приміщення, визначене у Договорі, а також зобов'язується своєчасно сплачувати Орендодавцю орендну плату.
- Приміщення, які передаються в оренду за цим Договором (надалі іменується «приміщення»), знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні,13, розташовані на 2 (другому) поверсі, позиції інвентарної справи №98,98а,99,100,101,102,103,105 (частково). Загальна площа приміщень 138,16 кв.м. План приміщення (додаток №1) є невід'ємною частиною Договору ( п.1.2. Договору)
- Приміщення надається в оренду з моменту прийняття його за Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, з 01 червня 2019 року по 31 травня 2022 року. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну умов цього Договору за 10 днів до закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на 1 рік і на умовах даного Договору ( п.3.1., 3.2. Договору).
- Відповідно до п.п. 5.1, 5.3. Договору розмір орендної плати становить 115 грн. в місяць за квадратний метр. Загалом орендна плата становить 15 888,40 грн. на місяць. Окрім орендної плати Орендар сплачує вартість фактично спожитої теплоенергії за показами загального теплолічильника з розрахунку 19,44% від кількості спожитої Орендарем теплової енергії по будинку вул. Небесної Сотні, 13, згідно рахунків виставлених Орендодавцем.
- Згідно п.п. 6.1.4. Договору Орендодавець має право розірвати цей Договір у встановленому Законодавством України та цим Договором порядку.
- п.п. 7.2.1 Договору передбачає, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі визначні в Договорі.
В обґрунтування позову позивач вказував, що Орендар сплатив орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця за 2019 рік у повному обсязі. Однак, у 2020 та 2021 роках орендну плату відповідачем було сплачено частково:
- у 2020 році відповідачем не було сплачено орендну плату за квітень, травень, листопад та грудень 2020 року (згідно рахунку №46 від 01.04.2020р. на суму 16 975,40 грн. та Акту наданих послуг б/н від 30.04.2020р, рахунку №52 від 01.05.2020р. на суму 15 888,40 грн. та Акту наданих послуг б/н від 29.05.2020р, рахунку №119 від 01.11.2020р. на суму 16 317,80 грн. та Акту наданих послуг б/н від 27.11.2020р, рахунку №132 від 01.12.2020р. на суму 16 317,80 грн. та Акту наданих послуг б/н від 28.12.2020р, на загальну суму 65 499,40 гривень);
- у 2021 році відповідачем не було сплачено орендну плату за січень, березень, квітень, травень, червень та грудень 2021 року (згідно рахунку №5 від 02.01.2021р. на суму 17 519,40 грн. та Акту наданих послуг б/н від 29.01.2021р., рахунку №30 від 01.03.2021р. на суму 20 333,60 грн. та Акту наданих послуг б/н від 31.03.2021р, рахунку №42 від 01.04.2021р. на суму 20 409,80 грн. та Акту наданих послуг б/н від 30.04.2021р., рахунку №54 від 01.05.2021р. на суму 16 317,80 грн. та Акту наданих послуг б/н від 31.05.2021р, рахунку №67 від 01.06.2021р. на суму 16 529,10 грн. та Акту наданих послуг б/н від 30.06.2021р, рахунку №145 від 01.12.2021р. на суму 15 888,40 грн. та Акту наданих послуг б/н від 30.12.2021р, на загальну суму 106 998,10 гривень).
У 2022 році відповідач не сплачував орендну плату. Позивачем було виписано: рахунок №11 від 03.01.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.01.2022р., рахунок №29 від 01.02.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 28.02.2022р., рахунок №48 від 01.03.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.03.2022р., рахунок №54 від 01.04.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.04.2022р., рахунок №64 від 01.05.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.05.2022р., рахунок №78 від 01.06.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.06.2022р., рахунок №90 від 01.07.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.07.2022р., рахунок №100 від 01.08.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.08.2022р., рахунок №109 від 01.09.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.09.2022р., рахунок №123 від 01.10.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.10.2022р., рахунок №134 від 01.11.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.11.2022р., рахунок №142 від 01.12.2022р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.12.2022р., загальна заборгованість за 2022 рік склала 190 660,80 гривень.
У 2023 році відповідач також не сплачував орендну плату, позивачем було виписано: рахунок №6 від 02.01.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.01.2023р., рахунок №17 від 01.02.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 28.02.2023р., рахунок №27 від 01.03.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.03.2023р., рахунок №39 від 01.04.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 28.04.2023р., рахунок №52 від 01.05.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.05.2023р., рахунок №63 від 01.06.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.06.2023р., рахунок №75 від 01.07.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.07.2023р., рахунок №86 від 01.08.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.08.2023р., рахунок №98 від 01.09.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.09.2023р., рахунок №113 від 01.10.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.10.2023р., рахунок №126 від 01.11.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.11.2023р., рахунок №141 від 01.12.2023р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.12.2023р., загальна заборгованість за 2023 рік склала 190 660,80 гривень.
У 2024 році відповідач не сплачував орендну плату, позивачем було виписано: рахунок №6 від 01.01.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.01.2024р., рахунок №16 від 01.02.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.02.2024р., рахунок №25 від 01.03.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.03.2024р., рахунок №34 від 01.04.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.04.2024р., рахунок №43 від 01.05.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.05.2024р., рахунок №50 від 01.06.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 28.06.2024р., рахунок №58 від 01.07.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.07.2024р., рахунок №64 від 01.08.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.08.2024р., рахунок №72 від 01.09.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 30.09.2024р., рахунок №80 від 01.10.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 31.10.2024р., рахунок №88 від 01.11.2024р. на суму 15 888,40 грн. та Акт надання послуг б/н від 29.11.2024р., загальна заборгованість за 2024 рік склала 174 772,40 гривень.
Таким чином, позивач вказував, що заборгованість відповідача перед позивачем складає: 65 499,40 +106 998,10 +190 660,80 +190 660,80 +174 772,40 = 728 591,50 грн.
15.05.2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу №14/05/1-25 від 14.05.2025р. про сплату вказаної заборгованості за весь період у розмірі 728 591,50 з оригіналами рахунків та актів наданих послуг за несплачені періоди. Вимогу було надіслано поштовим відправленням, що підтверджується поштовою накладною №3601400231987 від 15.05.2025р та описом вкладення (арк. справи 66-69).
Вимога позивача залишена відповідачем без реагування та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Жодних заперечень проти позову відповідач суду не надав.
При вирішенні спору суд враховує наступне.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Умовами Договору встановлено ( п.3.1., 3.2.), що приміщення надається в оренду з моменту прийняття його за Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, з 01 червня 2019 року по 31 травня 2022 року. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну умов цього Договору за 10 днів до закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на 1 рік і на умовах даного Договору.
Суду не подано доказів повернення орендованого приміщення з оренди і складання відповідного акту на підставі розділу 8 Договору.
В матеріалах справи відсутні заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну умов цього Договору за 10 днів до закінчення строку дії Договору, тобто до 31.05.2022 року. Отже, Договір вважається продовженим на 1 рік і на умовах даного Договору, тобто по 31.05.2023 року.
Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
В матеріалах справи відсутні відповідні заперечення наймодавця, отже, з урахуванням приписів ст. 764 ЦК України, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором. Представниками Орендодавця був складений Акт від 4 грудня 2024 року про наявність невизначеного майна ТОВ «Робін Гудд» за Договором оренди нежитлового приміщення №14/19 від 01.06.2019р. (арк. справи 65), що підтверджує користування відповідачем орендованим приміщенням станом на час складання акту.
Згідно із ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Надаючи оцінку означеним нормам законодавства, Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 року у справі №910/9949/20 сформував правову позицію за змістом якої норма статті 764 ЦК України визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №904/1207/19, від 28.05.2019 у справі №911/2980/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 29.05.2018 у справі №923/854/17.
Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, статтею 794 Цивільного кодексу України визначено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 ЦК України.
Аналогічні за змістом висновки містяться також і в постановах Верховний Суд, зокрема в постанові від 26.06.2019 у справі № 923/759/18, постанові від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21 та постанові від 18.01.2022 у справі № 925/181/20 (925/411/21).
Договір оренди №14/19 оренди нежитлового приміщення від 01.06.2019 року укладено на строк, що не перевищує три роки, тому його нотаріальне посвідчення не є обов'язковим.
Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 Цивільного кодексу України (строк дії якого менший трьох років), то немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.4 договору орендна плата та суми, вказані в п.5.3 договору вносяться на засадах передплати в безготівковій формі на рахунок орендодавця або в готівковій формі в касу орендодавця не пізніше 25-го числа кожного місяця.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 5.4 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.
Крім того, 15.05.2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу №14/05/1-25 від 14.05.2025р. про сплату вказаної заборгованості за весь період у розмірі 728 591,50 з оригіналами рахунків та актів наданих послуг за несплачені періоди. Вимогу було надіслано поштовим відправленням, що підтверджується поштовою накладною №3601400231987 від 15.05.2025р та описом вкладення (арк. справи 66-69).
Втім, як встановлено судом, відповідач у встановлені договором строки орендну плату в належному розмірі не здійснив. Доказів зворотного під час розгляду справи суду надано не було.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення №14/19 від 01.06.2019р. за періоди: квітень 2020 року, травень 2020 року, листопад - грудень 2020 року, за січень-грудень 2021 року, січень -грудень 2022 року, січень - грудень 2023 року, січень- листопад 2024 року включно. Сума заборгованості за вказаний період згідно поданих розрахунків позивача становить 728 591,50 грн, що не спростовано відповідачем.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено 10 928,88 грн. (арк. справи 6), зарахування суми судового збору підтверджується відповідною випискою (арк. справи 81).
При цьому позивачем не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначене, з урахуванням ціни позову та подання позовної заяви через систему "Електронний суд", позивач мав був сплатити судовий збір у розмірі 8 743,10 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (10 928,88 - 8743,10 = 2 185,78 грн).
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 8743,10грн.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робін Гудд» ( вул. Ватутіна, 2, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 38968281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трикотажсервіс" ( вул. Небесної Сотні, 13, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 05440672) заборгованість з несплаченої орендної плати за Договір оренди нежитлового приміщення №14/19 від 01.06.2019р. у розмірі 728 591,50 грн. та 8743,10 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 30.10.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко