адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
30.10.2025 Справа № 917/1470/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/1470/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", вул. Сковороди Григорія, 2А, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500
до відповідача Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни, АДРЕСА_1
про стягнення 137 548,32 грн заборгованості
Без виклику учасників справи
28.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" до відповідача Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни про стягнення заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 року - березень 2022 року, листопад 2022 року - березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року, листопад 2024 року - березень 2025 року у нежитлове приміщення - магазин промислових товарів "Аметрин", розташоване в будинку № 6 по вулиці Героїв України в місті Світловодську в сумі 98 517,08 грн основного боргу, за абонентське обслуговування (з листопада 2023 року по травень 2025 року) в сумі 403,34 грн, інфляційних втрат у сумі 26 813,50 грн, 3% річних в сумі 6 238,82 грн та пені у сумі - 5 575,58 грн (вх. №1521/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.025 року справу № 917/1470/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Суд ухвалою від 04.08.2025 року відкрив провадження у справі № 917/1470/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали від 04.08.2025 року - 06.08.2025 року.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 04.08.2025 року є 06.08.2025 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
16.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 755,00 грн (вх. № 11870).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - позивач, виконавець) здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Світловодськ Кіровоградської області.
Як вбачається з матеріалів справи назва позивача була змінена з Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут". Державна реєстрація таких змін відбулася 11.02.2022 року.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 07.10.2021року № 740 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років" та рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 30.03.2023 року № 165 "Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 року" виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії у місті Світловодськ в опалювальний період 2021-2022 роки було визначено позивача у справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що, згідно з рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 14.10.2022 року № 590 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 років" та рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 10.03.2023 року № 109 "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 року" виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії у місті Світловодськ в опалювальний період 2022-2023 роки було визначено позивача у справі.
В подальшому, в опалювальні періоди 2022-2023 року, 2023-2024 роки та 2024-2025, позивач продовжував залишатися єдиним виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії у місті Світловодськ, що підтверджується: рішеннями від 14.10.2022 року №590, від 30.03.2023 № 109, від 13.10.2023 року № 687, від 27.10.2023 № 790, від 22.03.2024 року № 286, від 11.10.2024 року № 1035, від 16.10.2024 № 1071 про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також внесення змін до відповідних рішень (а. с. 22 - 31).
Таким чином, починаючи з опалювального сезону 2021/2022 років ТОВ "Світловодськпобут" постачало теплову енергію і надавало послуги з постачання теплової енергії в м. Світловодськ Кіровоградської області.
Відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 14.03.2007 року (зареєстровано в реєстрі за №853) Бондур Аліна Василівна (далі - відповідач, споживач) є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 108).
З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2008 року до Виконавчого комітету Світловодської міської ради звернулася фізична особа-підприємець Бондур Аліна Василівна із заявою за № Б-130 про надання дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_3 під магазин промислових товарів з прибудовою окремого входу по вул. Леніна, 6. Розглянувши вказану заяву ФОП Бондур А. В. Виконавчим комітетом Світловодської міської ради прийнято рішення від 06.03.2008 р. № 264 "Про надання дозволу на переобладнання квартири № 17 під магазин промислових товарів з прибудовою окремого входу по вул. Леніна, 6 підприємцеві Бондур А.В." Відповідно до пп. 2.1 рішення ФО-П Бондур А. В. зобов'язано укласти договори, зокрема, з СП ТОВ "Світловодськпобут" на користування комунальними послугами (а. с. 109).
Як зазначає позивач, на даний час вказане вище приміщення використовується ФО-П Бондур А.В. для здійснення підприємницької діяльності під магазин промислових товарів "Аметрин".
Багатоквартирний будинок № 6 по вулиці Героїв України в місті Світловодську, в якому знаходиться спірне приміщення забезпечується тепловою енергією від системи централізованого теплопостачання, що підтверджується укладеним між ТОВ "Світловодськпобут" та Приватним підприємством "Керуюча компанія "БОРИСФЕН" договором про розмежування відповідальності між виконавцем послуги з постачання теплової енергії та виконавцем послуги з управління багатоквартирним будинком № 495 від 21.12.2023 року та актом межі розподілу експлуатаційної відповідальності та обслуговування
теплових мереж від 21.12.2023 року (а. с. 32 - 35).
Отже, відповідачка є споживачем послуг з постачання теплової енергії, що постачаються позивачем у справі.
З наданих позивачем доказів також вбачається, що позивач розпочинав та закінчував опалювальні періоди відповідно до вищенаведених рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради згідно наказів, що видавалися ним зокрема № 61 від 28.10.2021 року, № 14 від 30.03.2022 року, № 41 від 31.10.2022 року, № 11 від 31.03.2023 року, № 52 від 01.11.2023 року, № 9 від 29.03.2024 року, № 49 від 02.11.2024 року, №8 від 26.03.2025 року (а. с. 36-43).
В свою чергу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, за якими позивач постачав теплоенергію у опалювальні періоди затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Світловодської міської ради, зокрема від 05.11.2021 року №782, від 26.10.2022 року №607, від 13.10.2023 року №691, від 11.10.2024 року №1051, від 27.01.2025 №51 (а. с. 46-54).
Так, позивач поставив відповідачці теплову енергію у період з листопада 2021 по лютий 2025 рік.
За наслідками постачання до спірного приміщення теплової енергії, позивач направляв на адресу відповідача:
- рахунки - фактури (№ 151 за листопад 2021, № 147 за грудень 2021, № 152 за січень 2022, № 151 за лютий 2022, № 151 за березень 2022, № 156 за листопад 2022, № 156 за грудень 2022, № 156 за січень 2023, № 156 за лютий 2023, № 157 за березень 2023, № 157 за вересень 2023, № 162 за листопад 2023, № 162 за грудень 2023, № 102 за січень 2024, № 103 за лютий 2024, № 102 за березень 2024, № 162 за квітень 2024, № 162 за травень 2024, № 162 за червень 2024, № 162 за липень 2024, № 162 за серпень 2024, № 162 за вересень 2024, № 163 за жовтень 2024, № 158 за листопад 2024, № 159 за грудень 2024, № 159 за січень 2025, № 159 за лютий 2025, № 159 за березень 2025);
- акти здавання - приймання послуги (№ 112 за листопад 2021, № 87 за грудень 2021, № 87 за січень 2022, № 78 за лютий 2022, № 77 за березень 2022, № 64 за листопад 2022, № 66 за грудень 2022, № 69 за січень 2023, № 66 за лютий 2023, № 70 за березень 2023, № 101 за листопад 2023, №102 за листопад 2023, № 102 від 31.12.2023, № 103 за грудень 2023, № 178 від 31.01.2024, № 179 від 31.01.2024, № 178 від 29.02.2024, № 179 від 29.02.2024, № 174 від 31.03.2024, № 175 від 31.03.2024, № 77 від 30.04.2024, № 77 від 31.05.2024, № 77 від 30.06.2024, № 77 від 31.07.2024, № 77 від 31.08.2024, № 77 від 30.09.2024, № 79 від 31.10.2024, № 175 від 30.11.2024, № 176 від 30.11.2024, № 179 від 31.12.2024, № 180 від 31.12.2024, № 179 від 31.01.2025, № 180 від 31.01.2025, № 179 від 28.02.2025, № 180 від 28.02.2025, № 177 від 31.03.2025, № 178 від 31.03.2025) (а. с. 68 - 78).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач наказом № 72 від 01.12.2021 визначив розмір абонентської плати - 19,61 грн (з ПДВ) (для будинків без вузлів комерційного обліку) (а. с. 44).
Таким чином позивач нарахував відповідачу за період з листопада 2023 по грудень 2024 року (включно) плату за абонентське обслуговування у сумі 274,54 грн.
Згідно наказу № 51 від 22 листопада 2024 року з 01 січня 2025 року позивач встановив абонентську плату у розмірі 25,76 грн. з ПДВ.
За період січень - травень 2025 року відповідачці було нараховано - 128,80 грн.
Розмір нарахованої плати за абонентське обслуговування підтверджується актами здавання - приймання послуг та рахунок-фактурами (а. с. 79 - 107), які направлялися на адресу місцезнаходження спірного приміщення та поверталися позивачу з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (підтверджується копія конвертів та фіскальних чеків).
Станом на момент розгляду справи судом, заборгованість відповідача за поставлену теплоенергію до спірного приміщення в сумі 98 517,08 грн та 403,34 грн плати за абонентське обслуговування залишилася не погашеною.
Таким чином, за твердженням позивача, ФО-П Бондур Аліна Василівна зобов'язана оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вона фактично користувалася ними, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З підстав викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Розглянувши матеріали даної справи та доводи позивача, господарський суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між сторонами спору регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830.
Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 “Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон).
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).
7.5. Так, з обставин справи вбачається, що текст такого договору розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» http://svpobut.kr.ua 01 листопада 2021 року.
Згідно умов Індивідуального договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.
Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http://www.svpobut.kr.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http://www.svpobut.kr.ua (п. 1., п. 2, Індивідуального Договору).
Враховуючи викладене, слід зазначити, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Отже, враховуючи факт опублікування тексту договору на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуального договору.
Водночас, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
В свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального Договору).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
З огляду на відсутність в матеріалах даної справи будь-яких доказів, що підтверджують подання відповідачем заяви-приєднання чи сплату рахунків за надані послуги, та, водночас, враховуючи обставини справи, зокрема: забезпечення позивачем багатоквартирного будинку № 6 по вулиці Героїв України в місті Світловодську, в якому знаходиться спірне приміщення тепловою енергією від системи централізованого теплопостачання (рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 07.10.2021року № 740, від 30.03.2023 року № 165, від 14.10.2022 року № 590, від 10.03.2023 року № 109, від 14.10.2022 року №590, від 30.03.2023 № 109, від 13.10.2023 року № 687, від 27.10.2023 № 790, від 22.03.2024 року № 286, від 11.10.2024 року № 1035, від 16.10.2024 № 1071 про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також внесення змін до відповідних рішень (а. с. 22 - 31), накази позивача № 61 від 28.10.2021 року, № 14 від 30.03.2022 року, № 41 від 31.10.2022 року, № 11 від 31.03.2023 року, № 52 від 01.11.2023 року, № 9 від 29.03.2024 року, № 49 від 02.11.2024 року, №8 від 26.03.2025 року (а. с. 36-43), суд приходить до висновку, що факт приєднання відповідачем до Індивідуального договору підтверджується фактом отримання ним послуги від позивача, що свідчить про укладення між сторонами спору Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Враховуючи відсутності будь-яких доказів з боку відповідача на підтвердження виконання умов Індивідуального договору про оплату наданих позивачем послуг, суд приходить до висновків про порушення умов даного договору відповідачем.
Так, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Пунктом 5 Індивідуального договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу) (п. 11 Індивідуального договору).
Як вбачається з умов Індивідуального договору, оплата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті позивача http://www.svpobut.kr.ua.
За цим же посиланням, опубліковано вартість послуги - тарифу на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 30, п. 31 Індивідуального договору).
Згідно з встановленим Індивідуальним договором порядку розрахунків, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу, який надається на паперовому носії та має бути оплачених споживачем не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (пункти 32-34 Індивідуального договору).
Так, як вбачається з матеріалів справи обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем із застосуванням зазначеної Методики розрахунково.
Згідно обставин справи, позивач сформував рахунки на оплату спожитих послуг з постачання теплової енергії відповідачці за період листопад 2021- лютий 2025 роки на загальну суму 98 517,08 грн.
Також позивач нарахував відповідачці плату за абонентське обслуговування за період з листопада 2023 по грудень 2024 року 274,54 грн та за період січень - травень 2025 року в сумі 128,80 грн, що всього складає 403,34 грн.
З урахуванням позовних вимог позивача, в яких останній просить стягнути заборгованість в сумі 98 517,08 грн за надання послуги з постачання теплоенергії, а також 403,34 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування, суд приходить до висновку про те, що стягненню з відповідачки підлягає саме ця сума.
Цивільний кодекс України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611).
Законом встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Так позивачем нараховано 3 % річних:
- за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 по 21.07.2025, розмір якої склав 6 299,62 грн;
- за порушення строків оплати за абонентське обслуговування за період з 01.01.2024 по 21.07.2025, розмір якої складає 9,20 грн.
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 33 Індивідуального договору).
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:
- за березень 2022 року - з 01.05.2022 року, однак оскільки 30.04.2022 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.05.2022 року;
- за листопад 2022 року - з 02.01.2023 року, однак оскільки 31.12.2022 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.01.2023року;
- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.03.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;
- за листопад 2023 року - з 01.01.2024 року, однак оскільки 31.12.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року;
- за лютий 2024 року - з 01.04.2024 року, однак оскільки 31.03.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2024 року;
- за травень 2024 року - з 01.07.2024 року, однак оскільки 30.06.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.07.2024 року;
- за липень 2024 року - з 01.09.2024 року, однак оскільки 31.08.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.09.2024 року;
- за жовтень 2024 року - з 02.12.2024 року, однак оскільки 30.11.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.12.2024 року.
- за квітень 2025 року - з 01.06.2025 року, однак оскільки 31.05.2025 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.06.2025 року.
Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за березень 2022 р., листопад 2022 р., березень 2023 р., листопад 2023 р., лютий 2024 р., травень 2024 р., липень 2024 р., жовтень 2024 р., квітень 2025 р., оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 6 227,09 грн 3 % річних за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та 9,20 грн за порушення строків оплати за абонентське обслуговування. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії (2,53 грн) суд відмовляє.
Отже, загальний розмір 3% річних, який підлягає до стягнення 6 236,29 грн.
Також, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 26 813,50 грн інфляційних втрат (за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та оплати за абонентське обслуговування).
Щодо стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 5 575,58 грн суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктами 44, 45 Індивідуального договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нарахував до сплати відповідачеві пеню:
- за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.08.2023 по 21.07.2025, розмір якої склав 5 564,38 грн;
- за порушення строків оплати за абонентське обслуговування за період з 01.01.2024 по 21.07.2025, розмір якої складає 11,20 грн.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".
Аналогічні правові висновки викладені в постановах судів апеляційної інстанції, зокрема, в постанові від 14.02.2024 року по справі №917/1480/23, від 10.11.2023 року по справі №904/1953/23, від 01.02.2022 року по справі №910/7168/21, у постанові від 05.05.2022 року по справі №904/8839/21 та ін.
Крім того, позивачем було допущено аналогічну помилку, що і при нарахуванні 3 % річних (не вірно визначено дати початків прострочення) за невиконання грошових зобов'язань.
Також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних спору) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню плати за надані послуги, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.
Відтак, у договорі не передбачено інший строк нарахування пені, ніж той, який вказаний у ч. 6 ст. 232 ГК України, що кореспондується із положеннями наведеної норми та принципом свободи договору.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, то він був зроблений без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також без врахування того, що початок нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Крім того, позивачем було здійснено нарахування пені на суму боргу, який виник у період карантину, тоді як зазначено вище - під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".
Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що є неправомірними нарахування пені за прострочення платежу за отриману теплову енергію:
- у листопаді 2021 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у грудні 2021 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у січня 2022 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у лютому 2022 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у березні 2022 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у листопаді 2022 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у грудні 2022 року (період нарахування пені 01.08.2023 року по 21.07.2025 року),
- у січня 2023 року (період нарахування пені 01.09.2023 року по 21.07.2025 року),
- у лютому 2023 року (період нарахування пені 01.10.2023 року по 21.07.2025 року),
- у березні 2023 року (період нарахування пені 01.11.2023 року по 21.07.2025 року).
Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.
Здійснивши перерахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що правомірною є пеня:
- за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 745,96 грн;
- за порушення строків оплати за абонентське обслуговування у розмірі 6,83 грн.
Отже, загальний розмір пені становить 752,79 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені суд відмовляє (за порушення строків оплати за надані послуги з постачання теплової енергії - не підлягає до стягнення пеня у розмірі 4 818,42 грн; за порушення строків оплати за абонентське обслуговування - не підлягає до стягнення пеня у розмірі 4,37 грн).
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 132 723,00 грн, з яких: 98 517,08 грн - основний борг за надання послуги з постачання теплоенергії, 403,34 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування, 752,79 грн пені, 6 236,29 грн 3% річних та 26 813,50 грн інфляційних. Вимога про стягнення 4 822,79 грн пені та 2,53 грн 3% річних не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1397 від25.05.2018 року.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачена (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені чч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до договору №01/06/2023.2023 про надання професійної правничої допомоги від 01.06.2023 року (далі - договір від 01.06.2023 року), укладеним між позивачем (клієнтом) та адвокатом Солдатенко Е. С., сторони домовилися про наступне:
- Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується надати Клієнту професійну правничу допомогу з питань та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору від 01.06.2023 року);
- за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату грошову винагороду /ГОНОРАР/ (п. 1.2 договору від 01.06.2023 року);
- за надання професійної правничої допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату грошову винагороду /ГОНОРАР/, розмір якої визначається в додаткових угодах до даного договору (п. 4.1 договору від 01.06.2023 року).
Відповідно до умов додаткової угоди №21/07/2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №01/06/2023 від 01.06.2023 року сторони визначили, що Адвокат надає Клієнту професійну правничу допомогу, а саме:
- опрацювання законодавчої бази, що регулює правовідносини з надання послуги по постачанню теплової енергії та порядку нарахування споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії в розрізі господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код СДРПОУ 31678853) та Фізичною особою - підприємцем Бондур Аліною Василівною (код СДРПОУ НОМЕР_1 ) з дослідженням відповідної судової практики та складенням позовної заяви про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни (код СДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код СДРПОУ 31678853) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії;
- складення документів (відповіді на відзив, заяв, клопотань), пов'язаних із представництвом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код СДРПОУ 31678853) у суді першої інстанції - Господарському суді Полтавської області по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код СДРПОУ 31678853) до Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії;
- представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код ЄДРПОУ 31678853) у суді першої інстанції - Господарському суді Полтавської області по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код ЄДРПОУ 31678853) до Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії;
- за надання професійної правничої допомоги, визначеної пунктом 1 Клієнт сплачує Адвокату грошову винагороду /ГОНОРАР/ у фіксованому розмірі 13 755,00 грн. без ПДВ. Розмір гонорару не залежить від кількості складених Адвокатом процесуальних документів чи кількості судових засідань у суді першої інстанції - Господарському суді Полтавської області по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код ЄДРПОУ 31678853) до Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, у яких бере участь Адвокат;
- правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності);
- адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, в якому зазначається зміст наданої професійної правничої допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору.
Відповідно до акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 15.09.2025 року за договором про надання професійної правничої допомоги №01/06/2023 від 01.06.2023 року ТОВ "Світловодськпобут" прийняло надання наступної професійної правничої допомоги:
1. опрацювання законодавчої бази, що регулює правовідносини з надання послуги по постачанню теплової енергії та порядку нарахування споживачам плати за послугу з постачання теплової енергії в розрізі господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код ЄДРПОУ 31678853) та Фізичною особою - підприємцем Бондур Аліною Василівною (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з дослідженням відповідної судової практики.
2. складення позовної заяви про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код ЄДРПОУ 31678853) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
3. 15 вересня 2025 року - складання заяви про розподіл та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 917/1470/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (код ЄДРПОУ 31678853) до Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення 137 548,32 грн заборгованості.
Цим актом сторони підтвердили, що професійна правнича допомога, зазначена в пунктах 1 - 3, надана Адвокатом Солдатенко Е.С. якісно та грошова винагорода складає 13 755,00 грн. без ПДВ. Клієнт підтвердив, що немає претензій до якості наданої Адвокатом професійної правничої допомоги.
Отже, зважаючи на пояснення представника позивача та враховуючи умови вищезазначеного договору, суд прийшов до висновку, що сторони договору про надання професійної правничої допомоги №01/06/2023 від 01.06.2023 року узгодили фіксовану форму гонорару.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України Солдатенко Е. С. обліковується у раді адвокатів Полтавської області (свідоцтво №2420 від 23.10.2018 року).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем.
При цьому, суд зазначає щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як складання заяви про розподіл та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (пункти 6.26-6.28).
Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача за таку послугу як підготовка заяви про відшкодування судових витрат.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, враховуючи наведену практику Верховного Суду, суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 13 755,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу (13 755,00 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
З огляду на викладене, вивчивши надані документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що рішенням суду позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 755,00 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2 337,42 грн витрат по сплаті судового збору та в сумі 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бондур Аліни Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (вул. Сковороди Григорія, 2А, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 31678853) заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 року - березень 2022 року, листопад 2022 року - березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року, листопад 2024 року - лютий 2025 року у приміщення, розташоване в будинку №6 по вулиці Героїв України в місті Світловодську в сумі 98 517,08 грн основного боргу, заборгованість з плати за абонентське обслуговування за період листопад 2023 - травень 2025 в сумі 403,34 грн, 26 813,50 грн інфляційних втрат, 6 236,29 грн - 3 % річних, 752,79 грн пені, 2 337,42 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Рішення підписане 30.10.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко