Справа № 131/1319/25
Провадження № 2/131/452/2025
"13" жовтня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олексієнка О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за № 14551, виданого 22 червня 2021 року, таким що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14551 від 22 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою Володимирем Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 11499,99 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіди Володимира Олександровича вчинено виконавчий напис № 14551 від 22 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за Кредитним договором № 130834-ВН1-001 від 19.08.2020 року.
Строк платежу за Кредитним договором № 1002311-А від 24.08.2020 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 10 листопада 2020 року по 01 червня 2021 року.
Сума заборгованості складає 10799,99 (Десять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 99 копійок), в тому числі:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6532,79 (Шість тисячь п'ятсот тридцять дві гривні 79 копійок);
прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4267,20 (Три тисячі чотириста сорок дві гривні 05 копійок).
строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
строкова заборгованість за комісією становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0.00 (Нуль гривень 00 копійок).
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 650,00 гривень.
Загальна сума, що підлягає стягненню - 11449,99 (Одинадцять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 99 копійок).
При цьому, розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором перед ТОВ «Бізнес позика» стягувачем не надано.
Позивач вважає, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14551 від 22 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості у розмірі 11499,99 грн є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.
Тому, позивач звернулася з даним позовом до суду та просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., зареєстрований в реєстрі за № 14551, виданий 22 червня 2021 року, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою Іллінецького районного суду від 21 серпня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідач ТОВ «Бізнес позика» у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надав, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи шляхом надсилання поштової повістки рекомендованим повідомленням.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та враховуючи положення ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення, яким позов задовольнити із наступних підстав.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським Олександром Віталійовичем відкрито виконавче провадження № 66477580 про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ «Бізнес позика» на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В. О., зареєстрованого в реєстрі за № 14551 від 22 червня 2021 року.
Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд враховує наступне.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Так, згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова КЦС ВС від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15).
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
При цьому ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Також заслуговують на увагу, посилання позивача на відсутність законодавчих підстав для вчинення виконавчого напису.
Так, згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172(із змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662), передбачено можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин, за умови подання нотаріусу оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме:
п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку)";
доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;
б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;
в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;
г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;
ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу".
п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
"Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."
Зобов'язати Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України№ 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року, тобто Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зазначеним пунктом 2, визнано незаконною та нечинною.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент винесення зазначених судових рішень, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда В. О., при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 22 червня 2021 № 14551, не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і повинна була відмовити товариству у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Таким чином, судом встановлено, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис № 14551 від 22 червня 2021 року про стягненням заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - кредитних договорів та не перевірив, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку.
Боржник має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку та може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» не подало відзиву на позов з відповідними доказами, тому суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності безспірної заборгованості перед стягувачем.
За таких обставин, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14551 від 22 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда В. О про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 11499,99 грн., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню мають бути задоволені в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
При цьому, з приводу витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, між адвокатом Загороднім Є.О. та позивачем був укладений договір №28/07 про надання правової допомоги від 28.07.2025 року.
З Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №28/07 від 28.07.2025 року вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу на загальну суму 12 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, ціни позову за немайновими вимогами, задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті, відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 10000 грн. 00 коп., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак позовні вимоги в частині стягнення професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,19,81,133,141,259,264,265, 280-281 ЦПК України, 15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, зареєстрованого в реєстрі за № 14551, виданого 22 червня 2021 року, таким що не підлягає виконанню- задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14551 від 22 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимирем Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 11499,99 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Код ЄДРПОУ: 41084239) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн та судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, місто Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, 23210 Вінницька область, смт. Стрижавка, вул. Київська, 224 корп.8, офіс 2.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО