Справа № 128/1779/25
Іменем України
30 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючої судді Бондаренко О.І.
за участю секретаря Нагірняк Т.А.
без участі сторін,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з різного майна, в тому числі з: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав померлій згідно записів погосподарських книг, як члену колгоспного двору, який станом на 15.04.1991 року не втратив своє право на майно колгоспного двору. В зв'язку з цим позивачка не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі. Позивачка зазначає, що єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 була її донька - ОСОБА_3 , але спадщину вона після смерті своєї матері не прийняла, так як не проживала і не була зареєстрована за однією адресою з померлою на момент смерті, а також у встановлений законом строк не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тож відповідно до норм ст. 1272 ч. 1 ЦК України, вважається такою, що спадщину не прийняла. Інші спадкоємці першої, другої, третьої, четвертої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 - відсутні. Позивачкою зазначено, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 вона фактично прийняла, так як на момент смерті бабусі постійно проживала з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 та є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 згідно норм ст. 1268 ч. 3 ЦК України.
В судове засідання сторони не з'явилися, надали заяви, якими просять справу слухати в їх відсутність.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити. Змін та доповнень до позову не має. Справу просить завершити розглядом у їх відсутність.
Представник відповідача по справі Лука-Мелешківської сільської ради в особі Бондара В.М. надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при вирішенні судового спору покладаються на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Врахувавши думку позивача по справі, викладену у поданій до суду письмовій заяві, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , а/з № НОМЕР_2 зареєстрований виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області 06 вересня 2022 (а.с.7).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з різного майна, в тому числі з: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав померлій згідно записів погосподарських книг, як члену колгоспного двору, який станом на 15.04.1991 року не втратив своє право на майно колгоспного двору (а.с.18- 25).
В зв'язку з цим ОСОБА_1 не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вінницької районної державної нотаріальної контори від 25 лютого 2025 року за № 314/02-31 (а.с.46-47).
ОСОБА_1 , як онука є спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 , що підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а/з № 5312 зареєстрований 16 листопада 1985 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ( НОМЕР_3 ); свідоцтвом про шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 07 листопада 2020 року в Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (серія НОМЕР_4 ); свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а/з № 23 зареєстрований 03 липня 1963 року Сокиринецькою сільською радою Немирівського району Вінницької області (серія НОМЕР_5 ); Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 22 листопада 2024 року, номер актового запису 14 від 03 листопада 1988 року, про реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 ; відомості про розірвання шлюбу - а/з № 20 від 17 січня 1996 року (а.с. 9-15).
Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 ОСОБА_1 фактично прийняла, так як на момент смерті бабусі постійно проживала з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом складеним в присутності сусідів від 27 листопада 2024 року та довідкою Лука-Мелешківської сільської ради від 26.11.2024 року за № 04-10/434 (а.с.27-28).
Факт спільного проживання на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 позивачки з померлою підтверджується також і квитанціями про оплату комунальних послуг по спадковому будинку АДРЕСА_1 ; пенсійним посвідченням ОСОБА_2 ; посвідченням «Захист дітей війни» ОСОБА_2 ; посвідченням про нагородження медаллю «Ветеран Праці» ОСОБА_2 видане їй 18.02.1988 року; рішенням Сокиринецької сільської ради від 24 грудня 1990 року 3 сесії 23 скликання Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 ; виписками з погосподарських книг (а.с. 32-40,41-45).
Згідно записів погосподарських книг житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспних дворів станом на 15.04.1991 року його головою та єдиним членом була: ОСОБА_2 , яка відповідно і набула право власності на майно двору згідно норм діючого на той час Закону України «Про власність», а також згідно норм ст. 392 ЦК України.
За змістом ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить встановити факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення у неї права на отримання спадщини після померлих батьків.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
В пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03червня 1999року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів в суді можуть бути визнання права, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту права спадкоємців шляхом визнання в судовому порядку права власності у порядку спадкування за заповітом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право спадкоємиці неможливо.
За ст. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 392 ЦК України в редакції 2003 року, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Згідно статті 123 ч. 2 Цивільного кодексу Української РСР, розмір долі члена двору встановлюється виходячи з рівності долей всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року (який діяв на момент смерті батька), пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності » № 20 від 22.12.1995 року: « Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору».
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.
Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).
За клопотанням позивача суд вважає залишити за останнім судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 317, 328, 1223, 1225, 1233, 1247,1261, 1268 ЦК України, ст.ст.15, 30, 60, 61, 130, 214, 215, 223, 256 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 постійно проживала з нею разом за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 , на:
-цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку під літерою «А»; господарської будівлі під літерою «Б»; господарської будівлі під літерою «В»; погребу під літерою «п/В»; криниці № 1.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, адреса: с. Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 2а, Вінницького району Вінницької області.
Повний текст судового рішення виготовлено 30.10.2025.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО