30 жовтня 2025 року Справа № 915/1250/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - Мокан О.О., адвокат,
від відповідача (представник відповідача) - Дабіжа О.І., адвокат,
розглянувши сформовану в системі «Електронний суд» заяву відповідача про відшкодування понесених судових витрат, у справі
за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/26; ідентифікаційний код 36487633)
про: стягнення 214 452,17 грн.
14.10.2024 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/183 від 30.09.2024, в якій просило суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на користь державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» суму заборгованості по сплаті за Договором від 21.07.2009 № 10-А на суму 214 452 (двісті чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 17коп та судовий збір у сумі 3216,78 (три тисячі двісті шістнадцять) грн.78коп.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1250/24.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі № 915/1250/24 у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
01.07.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» надійшла сформована 30.06.2025 в системі «Електронний суд» заява б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач просить суд: вирішити питання про розподіл судових витрат у справі №915/1250/24, понесених ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на професійну правничу допомогу, та стягнути з Державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ 01125608, місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36487633, місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/26) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 124 800 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2025 постановлено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24 здійснювати поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк»; призначити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24 на 24.07.2025 о 15:00.
10.07.2025 до суду від позивача надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання № 06/904 від 10.07.2025 (вх. № 10249/25 від 10.07.2025) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24, в якому заявник просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлену товариством з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи №915/1250/24 з врахуванням обґрунтованості, реальності та співмірності щодо обсягу виконаних Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН. ТТ» робіт та складності справи до 5000 (п'яти тисяч) грн.
21.07.2025 на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025, справу № 915/1250/24 було надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду.
З урахуванням наведеного, 24.07.2025 судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24 не відбулося з об'єктивних причин.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 рішення Господарського суду від 23.06.2025 у справі № 915/1250/24 залишено без змін.
20.10.2025 Господарським судом Миколаївської області отримано матеріали справи № 915/1250/24 з суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2025 було призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24 на 30.10.2025 о 09:30.
27.10.2025 до суду від відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 24.10.2025 (вх. № 15002/25 від 27.10.2025) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Яку суд задовольнив ухвалою від 27.10.2025.
В судове засідання 30.10.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача просив заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача підтвердив актуальність правової позиції підприємства, викладеної в клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 30.10.2025 за результатами розгляду заяви позивача про відшкодування понесених судових витрат судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24, суд зазначає таке.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положенням ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Крім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Суд бере до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» при поданні відзиву було зазначено, що орієнтована сума судових витрат на послуги правової допомоги становить 124 800,00 грн.
За результатами розгляду справи відповідач зазначає про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 124 800,00 грн, які він просить стягнути з позивача, що узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу відповідачу у справі № 915/1250/24 надавав адвокат Дабіжа Ярослав Ігорович, яким підписувалися подані відповідачем заяви по суті справи (відзив та заперечення на відповідь на відзив), а також забезпечувалася участь відповідача у судових засіданнях.
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи відповідачем долучено копію виданого Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» ордеру серії ВН №1423941 від 22.10.2024 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» адвокатом Дабіжою Я.І. у Господарському суді Миколаївської області, а також копію договору від 17.10.2024 про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 17.10.2024 між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» (клієнт), укладено Договір про надання правової допомоги відповідно до предмету якого замовник доручає та оплачує, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати замовнику правничу допомогу, пов'язану з захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного договору. Вказаним договором сторони також погодили, що за правову допомогу, передбачену зазначеним договором, замовник сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якого врегульований у додаткових угодах до цього договору.
17.10.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 17.10.2024 до Договору про надання правової допомоги від 17.10.2024, відповідно до якої адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надати замовнику правову допомогу з представництва інтересів клієнта у справі № 915/1250/24 за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди зміст правової допомоги, зазначеної в п. 1 цієї Додаткової угоди, включає в себе: супровід справи в суді першої інстанції (підготовку та подачу відзиву на позов, пояснень, заперечень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів (за необхідності) (п. 2.1); супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовку та подачу апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заперечень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів (за необхідності) (п. 2.2); супровід справи в суді касаційної інстанції (підготовку та подачу касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу, пояснень, заперечень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів (за необхідності) (п. 2.3);
За змістом п. 3 Додаткової угоди за надання послуг, визначених у п. 2.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 3 000 (три тисячі) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату оплати рахунку Адвокатського об'єднання. Вказана сума сплачується Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Адвокатським об'єднанням рахунку. За надання послуг, визначених у п. 2.2. цієї Додаткової угоди, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 1 500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату оплати рахунку Адвокатського об'єднання. Вказана сума сплачується Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Адвокатським об'єднанням рахунку. За надання послуг, визначених у п. 2.3. цієї Додаткової угоди, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 500 (п'ятсот) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату оплати рахунку Адвокатського об'єднання. Вказана сума сплачується Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Адвокатським об'єднанням рахунку.
Суд зауважує, що з аналізу наведених вище положень Договору з Додатковою угодою вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу встановлено у фіксованому розмірі.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Відповідачем на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі докази:
1. Копію рахунку на оплату № 65 від 17.10.2025, виставленого Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» Товариству з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» на суму 208 000,00 грн для оплати за представництво інтересів Замовника у справі № 915/1250/24 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості.
2. Копію акту надання послуг № АО-02/06 від 24.06.2023, підписаний між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія», зі змісту якого вбачається, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): представництво інтересів Замовника у справі № 915/1250/24 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості (перша інстанція) на суму 124 800,00 грн.
3. Копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 369 від 30.10.2024 на суму 208 000,00 грн, зі змісту якого вбачається сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» на користь Адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» грошових коштів у розмірі 208 000,00 грн (призначення платежу: «За представництво інтересів у справі № 915/1250/24 за позовом ДПММТП про стягнення заборг.без ПДВ»).
4. Копію Детального опису виконаних робіт (наданих послуг) АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» при розгляді Господарським судом Миколаївської області позовної заяви Державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» у справі №915/1250/24, зі змісту якого вбачається, що розмір гонорару згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 3 від 17.10.2024 року до Договору від 17.10.2024 за супровід справи № 915/1250/24 в суді першої інстанції становить 124 800,00 грн і включає наступні роботи:
- ознайомлення з матеріалами справи № 915/1250/24;
- аналіз позовної заяви та доданих до неї доказів;
- дослідження документації (доказової бази), наданої клієнтом;
- дослідження судової практики в подібних правовідносинах;
- підготовка відзиву на позовну заяву;
- підготовка заперечень на відповідь на відзив;
- участь у судових засіданнях 20.01.2025 року, 18.02.2025 року, 18.03.2025 року, 19.06.2025 року, 23.06.2025 року.
Вартість виконаних робіт/наданих послуг складає: в еквіваленті 3000 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку, курс продажу долару США на дату вставлення рахунку № 65 від 17.10.2024 року 1 долар США = 41,60 грн.
В описі також зазначено про те, що всього витрати, понесені ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» на послуги правничої допомоги в Господарському суді Миколаївської області по справі № 915/1250/24 становлять 124 800,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Позивач у клопотанні про зменшення судових витрат зазначає, що вважає суму фіксованого гонорару у розмірі 124 800 грн, визначену у Детальному описі виконаних робіт по справі необґрунтованою та неспівмірною, вказаною Заявником без врахування складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Позивач звертає увагу суду, що станом на сьогодні аналогічні справи за участю представника відповідача вже розглядались Господарським судом Миколаївської області, тому час, витрачений на аналіз чинного законодавства, судової практики та підготовки позовної заяви по справі №915/1250/24, при належному рівні професійної юридичної підготовки та правової кваліфікації адвоката, не міг бути тривалим, а сама підготовка матеріалів у даній справі викликати складнощі. Позивач, виходячи зі змісту норм ст.3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що заявлена ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» сума у розмірі 124800,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот) грн. у справі №915/1250/24 визначена без врахування обґрунтованості, реальності, пропорційності та співмірності щодо складності справи, визначена сторонами Договору задовго до початку судової справи, а також є недоведеною, документально не обґрунтованою та такою, що буде становити надмірний тягар для ДП «ММТП». Дане питання має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу правової допомоги вартістю 124 800,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх пов'язаності з розглядом справи, необхідності та неминучості для розгляду даної справи та досягнення бажаного відповідачем результату її розгляду, з урахуванням наданого відповідачем Детального опису виконаних робіт (наданих послуг) доходить висновку, що такі види наданої відповідачу правової допомоги як: «ознайомлення з матеріалами справи № 915/1250/24», «аналіз позовної заяви та доданих до неї доказів», «дослідження документації (доказової бази), наданої клієнтом», «дослідження судової практики в подібних правовідносинах» є складовими послуг «підготовка відзиву на позовну заяву» та «підготовка заперечень на відповідь на відзив». Слід зауважити, що обов'язок формування заперечень проти позову та заперечень на відповідь на відзив, їх підготовка та систематизація є невід'ємною частиною складання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив.
Водночас суд бере до уваги той факт, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних.
За такого, суд частково погоджується з аргументами позивача, викладеними у клопотанні про зменшення розміру витрат.
Разом із тим, суд вважає хибними посилання позивача на те, що сума гонорару, була визначена відповідачем задовго до початку судової справи №915/1250/24, оскільки відповідний договір про надання правової допомоги було укладено відповідачем уже після звернення позивача до суду із позовом по даній справі, крім того, судом взято до уваги, що спірні правовідносини між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» щодо оплати орендних платежів, виникли між сторонами задовго до звернення позивача до суду із відповідним позовом у жовтні 2024 року, що вбачається, у тому числі із листування позивача та відповідача, яке передувало поданню позову.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
З урахуванням наведеного, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, враховуючи заперечення Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника відповідача та стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 30.06.2025 (вх. № 9807/25 від 01.07.2025) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 915/1250/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (Україна, 54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 23/14; ідентифікаційний код 01125608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» (Україна, 54002, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Заводська, будинок 23/26; ідентифікаційний код 36487633) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
3. В іншій частині відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Повний текст додаткового рішення складено 30.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук